ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 р. | № 25/21-06-439 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргала В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. |
у справі | № 25/21-06-439 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси |
до | Державного підприємства Міністерства оборони України –“Одеський металообробний завод” |
про | визнання власністю держави безхазяйного майна –будівельних матеріалів, |
за участю представників
- позивача: | не з’явився, |
- відповідача: | 1). Ковальчука О.А. (довіреність №293 від 26.09.2006р.), 2). Пройдан Т.О. (довіреність №294 від 26.09.2006р.), - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2006р. (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Пироговського В.Т., суддів Картере В.І., Жекова В.І.) в позові відмовлено.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані рішення і постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення місцевим і апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, МВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ПМ ДПА в Одеській області було проведено інвентаризацію активів відповідача за результатами якої встановлено розміщення на території відповідача будівельних матеріалів, які є незавершеним будівництвом адміністративно-побутового корпусу (АБК, шифр 216-85-858БК), який не знаходиться на балансі відповідача. З цих підстав позивачем було надіслано на адресу відповідача лист №2887/26-03 від 26.10.2005р., в якому позивача просив надати копії документів, які свідчать наявність права власності на незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус (АБК, шифр 216-85-858БК), розташований на території відповідача, а також бухгалтерську довідку, яка підтверджує витрати на будівництво зазначеної будівлі, договір оренди землі під будівництво, кошториси на будівництво, договір з будівельною організацією, акти виконаних робіт. Листом від 28.10.2005р. №323 відповідач повідомив, що будівництво адміністративно-побутового корпусу (АБК, шифр 216-85-858БК), здійснювалось за рахунок централізованих капітальних внесків при СРСР для “216 Металообробного заводу” Міністерства оборони України, назву якого наказом Міністра оборони України від 15.03.1996р. №66 змінено на ДП МОУ “Одеській металообробний завод”. Фінансування будівництва здійснювалось через фінансову службу округу. З розпадом СРСР та відсутністю фінансування будівництво будівлі не закінчено, у зв’язку з чим дана будівля не введена в експлуатацію та не обліковується в складі основних фондів заводу. З поданих відповідачем документів вбачається, що згідно п. 1 пп “а” п. 2 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №255 від 16.04.1981р. “Про дозвіл на проектування, реконструкцію 216 механічного заводу” передбачено надання 216 механічному заводу дозволу на розробку проекту реконструкції заводу в межах займаної території по вул. Промислова, 35, із збільшенням кількості працівників на 457 чоловік за рахунок особового складу військових частин КОДВО на умовах, визначених актом узгодження умов реконструкції заводу, затверджених виконкомом та командуванням в/ч 52702 від 23.03.1981р. Зобов’язано 216 механічний завод розробити проект реконструкції заводу у відповідності з цим рішенням та паспортом земельної ділянки, виданим Головним архітектурно-планувальним управлінням та надати його на узгодження в строки, встановлені БНІП. З цих підстав 216 механічним заводом розроблено архітектурно-планувальне завдання №9/46 на розробку технічного проекту реконструкції 216 заводу на займаній території по вул. Промисловій, проектно-кошторисну документацію, складені внутрішньо-будівельні титульні переліки капітального будівництва на 1987-1995р.р., графіки квартальних будівель на виробництво СМР по об’єктам 216 МОЗ, затверджені командиром в/ч 52702 та укладені між 216 механічним заводом (Замовник) та в/ч №73501 (підрядник) договори підряду на капітальне будівництво №71 від 14.11.1989р., №7 від 24.01.1991р., №42 від 15.05.1992р. Відповідно до змісту вказаних договорів підрядник зобов’язується здійснити будівництво об’єктів в строк з січня 1990р. до грудня 1990р. (договір №71 від 14.11.1989р.), з 01.01.1991р. до 31.12.1991р. (за договором №7 від 24.01.1991р.), з 01.01.1992р. до 31.12.1992р. (за договором №42 від 15.05.1992р.) забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з будівельними нормами та правилами, провести індивідуальне випробування з монтованого ним обладнання, прийняти участь в комплексному опробуванні обладнання, здати робочій комісії це підприємство, будівлю, споруду або сумісно з Замовником та субпідрядними організаціями ввести його в дію в цілому, в тому числі виробничі потужності та об’єкти. Також відповідно до умов договорів підряду Замовник зобов’язується передати підряднику у встановленому порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, обладнання, матеріали та вироби його поставки, забезпечити відкрите та безперервне фінансування будівництва, своєчасно укомплектувати об’єкти, які підлягають вводу в експлуатацію експлуатаційним кадрами, забезпечити ці об’єкти сировиною та енергоресурсами, провести комплексне опробування об’єктів, які підлягають вводу в дію, прийняти від підрядника по акту робочої комісії закінчений будівництвом об’єкт, сумісно з генеральним підрядником та субпідрядними організаціями ввести в дію у встановлені строки та провести за нього розрахунки. 17.10.2000р. відповідачу Одеською міською радою народних депутатів був виданий державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №108, із змісту якого вбачається надання відповідачу у постійне користування для експлуатації та обслуговування заводу земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 35, загальною площею 8, 5857 га. Однак в 2003р. будівництво адміністративно-побутового корпусу (АБК, шифр 216-85-858БК) у зв’язку з відсутністю державного фінансування було зупинено, передбачені проектно-кошторисною документацією підрядні роботи, згідно актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, підписаних сторонами договорів підряду, проведені частково, адміністративно-побутовий корпус в експлуатацію не зданий. За вказаних обставин позивач просив визнати зазначені будівельні матеріали безхазяйним майном.
Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання безхазяйним майна, а саме будівельних матеріалів, розташованих на території відповідача, власністю держави, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки із наданих відповідачем документів вбачається, що будівництво адміністративно-побутового корпусу (АБК, шифр 216-85-858БК) здійснювалось на замовлення відповідача за рахунок централізованих капіталовкладень МО України, з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування даного заводу, у зв’язку з чим дані будівельні матеріали є власністю держави в особі МО України; позивач, з врахуванням приписів ст.172, п.2 ст.335 Цивільного кодексу України, ст.19 Конституції України, п.12 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не наділений повноваженнями на звернення до господарського суду з таким позовом, оскільки, як зазначено в рішенні, дані повноваження належать органу місцевого самоврядування, за заявою якого, з дотриманням визначеного законодавством порядку, безхазяйне нерухоме майно може бути передано за рішенням суду до комунальної власності.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
Так, частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ч.2 ст.1 ГПК України державні органи, до яких зокрема належить позивач (ст.4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”) мають право на звернення до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Як безпосередньо зазначено в преамбулі Закону України “Про державну податкову службу в Україні” цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Випадки, в яких органи державної податкової служби мають право подавати позови до суду, перелічені в п.11 ст.10 та п.17 ст.11 вказаного Закону України. Згідно із приписами зазначених норм податкові органи мають право звертатися до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про: визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав; стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Відтак, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачено право податкового органу на звернення до суду із позовом про визнання майна безхазяйним та звернення стягнення на таке майно на користь держави. Не передбачено також право податкового органу на звернення до суду із зазначеними позовами й іншими актами законодавства України.
Натомість, в п.12 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби у відношенні безхазяйного майна проводять роботу, пов’язану з його виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, що не можна ототожнювати із правом на звернення із позовом.
Відповідно ж до ст.335 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Таким чином суди дійшли правильного висновку що на підставі вказаної норми позов також задоволенню не підлягає.
Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. у справі № 25/21-06-439 Господарського суду Одеської –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало