ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.08.2006 | Справа №2-27/10324-2006А |
За позовом – Закрите акціонерне товариство “Гліцинія – 2001”, м. Ялта (98685, АРК, м. Ялта, пошт. від. Ореанда, пансіонат “Гліцинія”, амін корпус, каб. №2).
До відповідача – ДПІ в м. Ялта, (м. Ялта, вул. Васильова, 16).
Про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Топоріщевої Т. П.
представники:
Від позивача –
Від відповідача –
Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою про визнання недійсними ( нечинними ) податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Ялта від 16.08.2005 р. №0004222301\0 повністю та від 16.08.2005 р. №0004232301\0 частково на суму основного платежу 37620,50 грн. та штрафних ( фінансових ) санкцій – 18991,00 грн. Всього на суму 56491 грн. ).
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що у нього є в наявності усі необхідні документи, які підтверджують факт надання інформаційно – консультаційних і маркетингових послуг, а таким чином позивачем не порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Також позивач вказав, що ані Законом України “Про податок на додану вартість”, ані іншими законами України не передбачено позбавлення права позивача на податковий кредит на підставі відсутності деяких реквізитів отриманих податкових накладних. На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Також позивач у поясненнях по справі повідомив про те, що послуги, одержані ЗАТ «Гліцинія - 2001» від СПД Грінцевіча А.Є. пов'язані з підготовкою і організацією роботи підприємства в літній період за наданням послуг, що підтверджено актом перевірки (стор. 3, 8 акту перевірки) і деклараціями про доходи підприємства. ЗАТ «Гліцинія - 2001» в процесі перевірки були представлені первинні розрахункові і платіжні документи по виконанню вищезгадангих послуг (договір, акт виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення), що підтверджується актом перевірки (стор.12-13 акту). Таким чином, за думкою позивача, посилання в акті перевірки на те, що витрати по оплаті послуг СПД Грінцевіча А.Є. не підтверджені документально не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, віднесення до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням інформаційних послуг від СПД Грінцевіча А.Є. обгрунтовується ст. 41 Закону України «Про інформацію», ст. 1 Закону України «Про національну програму інформатизації», відповідно до яких отримання інформаційної послуги є забезпечення потреб підприємства інформаційною продукцією. Тому вищевказана інформаційна продукція не могла бути використана інакше як для господарської діяльності ЗАТ «Гліцинія - 2001».
До того ж позивач вказав, що відповідно до пункту 1 і 2 ст. 11 Конвенції між Урядом республіки Австрія і урядом України про уникнення подвійного оподаткування, підписаної 16.10.1997р., ратифікованої 17.03.99р., що набула чинності 20.05.1999р. відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і платяться резиденту другої Договірної Держави, оподатковуватимуться в цій другій Державі. Проте такі відсотки можуть також оподатковуватися в Договірній Державі, в якому вони виникають, і відповідно законодавству цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником відсотків, податок, який стягується таким чином, не повинен перевищувати: b) 5 відсотків від валової суми відсотків у всіх інших випадках. При переліку 854,79 доларів США резиденту Австрійської республіки необхідно було сплатити податку в сумі 239,77грн. При цьому фактично перераховане 686грн. ЗАТ «Гліцинія 2001» при нарахуванні та виплати відсотків нерезиденту не тільки не занижені, а навпаки, завищені податкові зобов'язання на 446,23грн. Згідно ст.12 і 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 2.12.1993р. №3767-XII міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною згідно нормам міжнародного права. Якщо міжнародним договором встановлені правила, відмінні від передбачених законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Згідно ст.12 і 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 2.12.1993р. №3767-XII міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною згідно нормам міжнародного права. Якщо міжнародним договором встановлені правила, відмінні від передбачених законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обіг) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
ЗАТ «Гліцинія - 2001» представлені в процесі перевірки податкові накладні, підтверджуючі включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, які заповнені у відповідності з вимогами Закону України “Про податок на додану вартість”.
На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що документи, що свідчили б про те фактичне виконання забовязань СПД Грінцевич А. Е., що допомогло б визначити зв’язок наданих послуг з веденням господарської діяльності підприємства не представлено. В зв’язку з викладеним позивачем було допущено завищення валових витрат на 150,0 тис. Грн.. і донарахуванню податку на прибуток. Відповідач вважає, що позивач включив до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді суми ПДВ по податкових накладних, які виписані з порушенням вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Позивач не звертався до відповідача з заявою по податковим накладним, які було виписано продавцем з порушенням порядку виписки накладної, таким чином підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в зв’язку з придбанням товарів ( робот, послуг ). На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Позивачем було заявлено клопотання 20.12.2005 р. про зупинення провадження по справі і призначення по справі судово – бухгалтерської експертизи.
Відповідач проти призначення по справі судово – бухгалтерської експертизи не заперечував.
Ухвалою ГС АР Крим від 20.12.2005. провадження по справі було зупинено та по справі було призначено судово – бухгалтерську експертизу.
Ухвалою ГС АР Крим від 23.06.2006 р., на підставі резолюції першого заступника голови ГС АР Крим Ковтун Л. О. справу було передано на розгляд судді Воронцової Н. В. з привласненням їй номеру №2-27/10324 – 2006А.
11.05.2006 р. матеріали справи були повернені до суду після проведення експертизи з висновком експерта №262. Відповідно до вказаного висновку за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р. по позивачу не донарахування податку на прибуток і податку на додану вартість наданими на експертизу документами не підтверджуються.
На підставі вказаного, ухвалю ГС АР Крим від 23.06.2006 р. провадження по справі було поновлено.
Позивач у поясненнях та уточненнях до позовної заяви від 27.07.2006 р. повідомив про те, що Послуги, одержані ЗАТ «Гліцинія - 2001» від СПД Грінцевіча А.Є. пов'язані з підготовкою і організацією роботи підприємства в літній період за поданням послуг, що підтверджене актом перевірки (стор.3, 8 акту перевірки) і деклараціями про доходи підприємства. Відповідно до ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (правила ведення податкового обліку) не встановлені вимоги до форми або виду документів для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення відповідних витрат до складу валових витрат. ЗАТ «Гліцинія - 2001» у процесі перевірки були представлені первинні розрахункові та платіжні документи по виконанню вищезгаданих послуг (договір, акт виконаних робіт, рахунку, платіжні доручення, дані бухгалтерського обліку), що підтверджується актом перевірки (стор.12-13 акту). Таким чином, посилання в акті перевірки на те, що витрати по оплаті послуг СПД Грінцевіча А.Є. не підтверджені документально не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому відповідачем безпідставно розширено перелік документів, якими повинно підтверджуваться факт надання послуг.
Отже, позивач вважає, що висновки в акті перевірки про те, що послуги одержані ЗАТ «Гліцинія - 2001» від СПД Грінцевіча А.Є. не пов'язані з господарською діяльністю підприємства суперечать нормам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи.
Також позивач вказав, що посилання в акті перевірки (стор.18-19 акту) на те, що ЗАТ «Гліцинія - 2001» включені до складу податкового кредиту суми податку, не підтверджені відповідними податковими накладними не підтверджується первинними документами. У висновках акту перевірки (стор.28) вказано, що ЗАТ «Гліцинія - 2001» порушений пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При включенні до складу податкового кредиту сум податку, сплачених по ряду податкових накладних. Проте даний пункт регулює зобов'язання продавця при заповненні і видачі податкової накладної, а не зобов'язання покупця. ЗАТ «Гліцинія - 2001» виступаючи по операціях з контрагентами як покупець (стор.19 акту перевірки) не могло порушити п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до норм чинного законодавства податкову накладну виписує продавець, а не покупець.
На підставі викладеного, просить суд податкові повідомлення – рішення ДПІ в м. Ялта №0004222301/0 і № 0004232301/0 від 16.08.2005 р. визнати нечинними повністю, як ті, що суперечать чинному законодавству України.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В :
В період з 29.07.2005 р. по 11.08.2005 р., на підставі направлення №614 від 24.07.05 р., п. п. 1, 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ДПІ в м. Ялта було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р. По результатам перевірки було складено акт № 160/23-01/31683355 від 11.08.2005 р.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем було допущено наступні порушення:
- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , в результаті чого було занижено податок на прибуток в 1 кварталі 2004 р. на суму 37,5 тис. грн.
- п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на прибуток”, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 2887 грн., в тому числі по податковим періодам: грудень 2003 р. – 4 грн.; січень 2004 р. – 9 грн., березень 2004 р. – 75 грн., квітень 2004 р. – 91 грн., травень 2004 р. – 898 грн., червень 2004 р. – 84 грн., лютий 2005 р. – 39 грн., березень 2005 р. – 1687 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ялта № 160/23-01/31683355 від 11.08.2005р. ДПІ у м. Ялта 16.08.2005р. були винесені:
- податкове повідомлення – рішення №0004222301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2887грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1444грн. за порушення пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 – ВР від 03.04.1997р;
- податкове повідомлення – рішення №0004232301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 37620,50 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 18991грн. за порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ч.а п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 – ВР від 22.05.1997р., з яких було донараховано податок на прибуток у розмірі 37500 грн. за 1 квартал 2004 р. та застосовано штрафні санкції у розмірі 18750 грн., і донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2004 р. у сумі 120,5 грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 241 грн.
При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ЗАТ «Гліцинія - 2001» і СПД Грінцевічем А.Є. було укладено договір №23/01 від 23.01.2004р. Згідно умов цього договору СПД Грінцевіч А.Є. в порядку і на умовах, визначених цим договором бере на себе зобов'язання інформаційного, консультативного та довідкового абонементного обслуговування з питань стану цін на санаторні, курортні, туристичні послуги, а також про стан рекреаційного комплексу у м. Ялта.
Фактично ЗАТ «Гліцинія - 2001» здійснювало діяльність по організації і наданню послуг відпочинку громадянам, що підтверджується актом перевірки (стор. 3).
На виконання згаданного договору у лютому 2004 року ЗАТ «Гліцинія - 2001» перерахувало СПД Грінцевічу А.Є. 150 тисяч гривень, а 27 лютого 2004 року між сторонами договору було підписано акт прийому передачі виконаних робіт.
Згідно ст. 204 Цивільного Кодексу України операція є правомірною, якщо її недійсність прямо не встановлена Законом або якщо вона не визнана судом недійсною.
Згідно п.п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які здобуваються (виготовляються) таким платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності і до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), згідно п.п. 11.2.1 ст.11 датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що приходиться на податковий період, на протязі якого відбувається кожне з подій, що сталося раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платників податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у випадку їхнього придбання за готівку - день видачі з каси платника податків;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного одержання платником податку результатів робіт (послуг).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Із змісту вказаної норми Закону видно, що однією з умов включення витрат підприємства до складу валових витрат є мета їх здійснення. При цьому відповідно до норми п.5.10 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і ухвалою Вищого господарського суду України по справі №5/1176-2/100 від 08.07.2004р., нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доведення платником податку безпосереднього зв'язку здійснених їм витрат саме з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язаними з такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). На це ж вказує пункт 5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, окрім тих, що визначені в цьому Законі, не дозволяється.
Послуги, одержані ЗАТ «Гліцинія - 2001» від СПД Грінцевіча А.Є. пов'язані з підготовкою і організацією роботи підприємства в літній період за поданням послуг, що підтверджене актом перевірки (стор.3, 8 акту перевірки) і деклараціями про доходи підприємства.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (правила ведення податкового обліку) не встановлені вимоги до форми або виду документів для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення відповідних витрат до складу валових витрат.
ЗАТ «Гліцинія - 2001» у процесі перевірки були представлені первинні розрахункові та платіжні документи по виконанню вищезгаданих послуг (договір, акт виконаних робіт, рахунку, платіжні доручення, дані бухгалтерського обліку), що підтверджується актом перевірки (стор.12-13 акту).
Таким чином, посилання в акті перевірки на те, що витрати по оплаті послуг СПД Грінцевіча А.Є. не підтверджені документально не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому відповідачем безпідставно розширено перелік документів, якими повинно підтверджуваться факт надання послуг.
Сторони угоди про надання послуг мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію платників податків та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства.
Статут ЗАТ «Гліцинія – 2001» не містить обмежень або заборони на заключення вищезгаданих угод. Відповідно до п. 2 ст. 67 Господарського Кодексу України підприємства вільні у виборі предмету договору, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємостосунків, які не суперечать законодавству України.
Суд дійшов висновку про те, що акт приймання – передачі виконаних робіт від 27 лютого 2004 року і є саме тим документом, обов’язковість ведення і зберігання якого передбачено правилами ведення податкового обліку.
Суд вважає необґрунтованими і доводи відповідача про те, що затрати з придбання інформаційного, консультативного та довідкового абонементного обслуговування з питань стану цін на санаторні, курортні, туристичні послуги, а також про стан рекреаційного комплексу у м. Ялта, не відповідає вимогам, які пред’являються до складу валових витрат, оскільки данні видатки не використані підприємством у власній господарській діяльності .
Згідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це будь – яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь – яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність по наданню послуг відпочинку, санаторно – курортному обслуговуванню та інших, пов’язаних з цим послуг. Вказана діяльність є сезонною: протягом зими ( в тому числі в лютому 2004 р. ) позивач готує матеріальну, інформаційну та іншу базу для надання таких послуг. Реалізує путівки. Збирає інформацію про стан ринку аналогічних послуг в Україні зокрема і в світі взагалі, - позивач має велику потребу в такій інформації, оскільки від неї залежить вся господарська діяльність позивача. А протягом сезону ( осінь, весна, літо ) позивач надає послуги, якість та об’єм яких залежить від підготувального ( зимного ) періоду.
Таким чином, суд робить висновок про те, що, користуючись послугами виконавця за договором №23/01 від 23.01.2004р. ( СПД Грінцевіча А.Є. ), позивач підготовлював інформаційну базу для надання послуг відпочинку, санаторно – курортних та інших послуг, а значить витрати позивача по сплаті послуг виконавця за договором №23/01 від 23.01.2004р. безпосередньо пов’язані з підготовкою, організацією та продажем послуг, що згідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є підставою для включення таких витрат до складу валових.
Крім того, віднесення до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням інформаційних послуг від СПД Грінцевіча А.Є. передбачено ст. 41 Закону України «Про інформацію», ст. 1 Закону України «Про національну програму інформатизації», відповідно до якої отримання інформаційної послуги є забезпечення потреб підприємства інформаційною продукцією. Тому вказана інформаційна продукція не могла бути використана інакше як для господарської діяльності ЗАТ «Гліцинія - 2001».
Крім того, відповідач не довів той факт, що послуги, що були надані СПД Грінцевічем А.Є. позивачу, не були використані позивачем у власні господарської діяльності. Підприємство працює цілий рік. Період надання послуг у даному випадку не має відношення до питання визначення правильності формування валових витрат. Крім того, саме наданню санаторного – курортних послуг, яке здійснює позивач сезонно, передує їх планування, тобто дослідження ринку послуг, збір інформації та таке інше.
Також відповідачем під час перевірки було встановлено, що позивачем було порушено п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на прибуток”, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 2887 грн., в тому числі по податковим періодам: грудень 2003 р. – 4 грн.; січень 2004 р. – 9 грн., березень 2004 р. – 75 грн., квітень 2004 р. – 91 грн., травень 2004 р. – 898 грн., червень 2004 р. – 84 грн., лютий 2005 р. – 39 грн., березень 2005 р. – 1687 грн.
З цього приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обіг) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення в податковий кредит яких або витрат по оплаті податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, заздалегідь включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими вказаними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену вказаними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового і валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002р. № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002р. за № 1023/7311 факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства вказуються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, які підтверджують наявність цих фактів.
Однак в акті перевірки не вказано в яких саме податкових накладних було допущено помилки, та які саме помилки.
Посилання в акті перевірки (стор.18-19 акту) на те, що ЗАТ «Гліцинія - 2001» включені до складу податкового кредиту суми податку, не підтверджені відповідними податковими накладними не підтверджується первинними документами.
У висновках акту перевірки (стор.28) вказано, що ЗАТ «Гліцинія - 2001» порушений пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При включенні до складу податкового кредиту сум податку, сплачених по ряду податкових накладних. Проте даний пункт регулює зобов'язання продавця при заповненні і видачі податкової накладної, а не зобов'язання покупця.
ЗАТ «Гліцинія - 2001» виступаючи по операціях з контрагентами як покупець (стор.19 акту перевірки) не могло порушити п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до норм чинного законодавства податкову накладну виписує продавець, а не покупець.
Також судом було встановлено, що першого грудня 2003 року між ЗАТ «Гліцинія 2001» і нерезидентом «RTI Holding GmbH» (Австрія) укладений кредитний договір (акт перевірки стор.21).
За користування кредитними коштами ЗАТ «Гліцинія 2001» 29.03.2004р. сплатио відсотки «RTI Holding GmbH» в сумі 854,79 доларів США.
Відповідно до пункту 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої їм особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, одержаного таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, визначених в пункті 13.1 цієї статті по ставці у розмірі 15 відсотків від їх суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набули чинності.
Згідно п.1.16 ст.1 Закону України «Про оподаткування підприємств» нерезиденти – юридичні особи і суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філіали, представництва та ін.) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
Відповідно до пункту 1 і 2 ст. 11 Конвенції між Урядом республіки Австрія та урядом України про уникнення подвійного оподаткування, підписаної 16.10.1997р., ратифікованої 17.03.99р., що набула чинності 20.05.1999р., відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і платяться резиденту другої Договірної Держави, оподатковуватимуться в цій другій Державі. Проте такі відсотки можуть також оподатковуватися в Договірній Державі, в якому вони виникають, і відповідно законодавству цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником відсотків, податок, який стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 2 % від валової суми відсотків, які платяться:
(і) у зв'язку з продажем в кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового устаткування;
(ii) у зв'язку з продажем або наданням в кредит будь-яких виробів або послуг одним підприємством другому підприємству, або
(ііі) по позиках будь-якого вигляду, які надаються банком або другою фінансовою установою;
b) 5 відсотків від валової суми відсотків у всіх інших випадках.
Пунктом 3 ст.11 вищезгаданої Конвенції передбачено, що термін "відсотки" при використовуванні в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого вигляду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь в прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій або боргових зобов'язань, включаючи премії і винагороди, які платяться щодо таких цінних паперів, облігацій і боргових зобов'язань.
Відповідно до вимог Конвенції резиденту Австрійської республіки необхідно було сплатити податок в сумі 854,79 х 5% / 95% = 44,99 доларів США. Курс НБУ на дату перерахування коштів складав 5,3293 грн. за 1 дол. США. Таким чином, сума податкового зобов'язання склала 239,77грн (44,99 дол. США х 5,3293). При цьому фактично перераховано 686грн. (стор.22 акту перевірки).
ЗАТ «Гліцинія 2001» при перерахуванні кошт не тільки не занижені, а навпаки, завищені податкові зобов'язання на суму 446,23грн.
Згідно ст.12 і 17 Закону України від 2.12.1993р. №3767-XII «Про міжнародні договори» міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною згідно нормам міжнародного права.
Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України складають невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором встановлені правила, відмінні від передбачених законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Зокрема ст.19 Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997р. №77/97-ВР вказано, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені правила, відмінні від тих, що містяться в законах України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Аналогічно ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регламентовано, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені правила, відмінні від тих, що містяться в законах України, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення в контракт додаткових умов, згідно яким підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання по сплаті податків з доходів нерезидентів.
Вказане підтверджується також висновками експерта №262 від 10.04.2006 р.
Таким чином, при винесенні податкового повідомлення – рішення, співробітниками ДПІ в м. Ялта допущені не тільки порушення національного господарського, але і міжнародного права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.
Відповідач правомірність винесення спірних податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 85 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Ялта №0004222301/0 і № 0004232301/0 від 16.08.2005 р.
3.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь закритого акціонерного товариства “Гліцинія – 2001”, м. Ялта, с.м.т. Ореанда; м. Ялта, Приморський парк, кафе “Літо”, ( ЄДРПОУ 31683355, банківські реквізити не відомі ) 85,00 гривень держмита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.