ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне страхове товариство “Вексель” в особі Західної філії АСТ “Вексель” (надалі АСТ “Вексель”) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства фірми (ППФ) “Спіка” про стягнення 4 858,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена сума була виплачена позивачем  як страхове відшкодування особі, потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, причиною якої стала технічна несправність належного відповідачеві автомобіля, тобто з вини останнього.

Рішенням господарського  Івано-Франківської області від 31.03.2006 року (суддя Шелест С.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов задоволений, з ППФ “Спіка” на користь АСТ “Вексель” стягнуто 4 858,18 грн. виплаченого страхового відшкодування та судові витрати.

Судове рішення мотивоване доведеністю вини працівника ППФ “Спіка”, який керував  належним  фірмі автомобілем під час скоєння ДТП, та правом страховика на стягнення з винуватця в порядку регресу виплаченої ним потерпілому суми.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ППФ “Спіка” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 77, 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув апеляцій ну скаргу за відсутності представника скаржника - ППФ “Спіка”. Обґрунтування порушення норм матеріального права скаржник не наводить.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін,  розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між АСТ “Вексель”  (Страховик) та ППФ “Спіка” (Страхувальник)  укладений договір  (тип-1) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №ВА/0811892 терміном дії з 04.06.2005 року по 03.06.2006 року включно, на автомобіль ГАЗ-2411 з державним номером 48025ІВ, який належить  ППФ “Спіка”). 05.10.2005 року за участю цього автомобіля  сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано пошкоджень автомобілю, що належить ТзОВ “Нолт ІС”, про що складений протокол огляду технічного стану транспортного засобу (автомобіля ГАЗ-2411) та протокол про адміністративне правопорушення серії АД від вказаної дати. Страховиком  -   АСТ “Вексель” потерпілому - ТзОВ “Нолт ІС” було виплачене страхове відшкодування  в розмірі 4 858,18 грн.

Постановою Івано-франківського міського суду  від 31.10.2005 року у справі №3-20690/205 встановлена вина водія належного відповідачу автомобіля у ДТП, а саме: порушення водієм Правил дорожнього руху, що полягала у керуванні автомобілем з несправною гальмівною системою.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України  юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

Разом з тим, відповідно до ст. 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик  після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, зокрема у випадку, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Як зазначалося вище, господарськими судами встановлений факт невідповідності технічного стану та обладнання  належного відповідачеві транспортного засобу ( застрахованого автомобіля ГАЗ-2411)  існуючим вимогам Правил дорожнього руху, а також вини водія –працівника відповідача.

За таких обставин судова колегія касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій  прийшли до обґрунтованого, з урахуванням вимог наведеного законодавства, висновку про правомірність заявлених позовних вимог і постановили рішення про задоволення позову.

Стосовно посилань скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія відзначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Судова колегія звертає увагу на те, що ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року про прийняття апеляційної скарги ППФ “Спіка”  до провадження з призначенням розгляду справи на 19.06.2006 року, надіслана сторонам у справі 22.04.2006 року.

Про обізнаність відповідача з датою і часом  перегляду справи  в апеляційному порядку свідчить і його клопотання про відкладення розгляду справи, до якого, як встановив суд, не були додані документи, що підтверджували б викладені в клопотанні причини неможливості направлення представника скаржника в судове засідання.

Разом з тим, виходячи зі змісту розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України,  слід зазначити, що нез’явлення сторін в судове засідання апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду скарги.

З   огляду на викладене,  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права,  тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми “Спіка” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. у справі №10/18   залишити без зміни.