Справа № 2-32/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        "30" червня 2011 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді  Харитонової Г. Л.,  при секретарі Чудіній Н.Г.   розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу   за   позовом    ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Індіго», третя особа – Публічне Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк»  про визнання страховим випадком, стягнення страхового відшкодування по договору страхування транспортного засобу та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня  2009 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  Товариства з додатковою відповідальністю    «СК «Індіго», 3-я особа : Публічне Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк»   про стягнення страхового відшкодування, обумовленого  договором страхування наземного транспорту у зв’язку із пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат.  У позові ОСОБА_1 зазначив, що  19 жовтня 2007 року між ним та третьою особою було укладено кредитний договір № 560455, за яким він зобов’язався повернути кредит у розмірі 17176 доларів США та проценти за користуванням кредитом. На забезпечення договору кредиту 19 жовтня 2007 року між та третьою особою було укладено договір застави транспортного засобу , а саме  – автомобіля «Міцубісі Лансер», державний номер НОМЕР_1  власником якого є він . 10.10.2008 року він уклав із відповідачем договір добровільного страхування цього автотранспортного засобу. Страхова вартість автомобіля позивача у період страхування складала 99952 грн., франшиза по ризикам – 2020 грн. . 27.12.2008 року приблизно о 12годині 40 хвилин він , керуючи автомобілем «Міцубісі Лансер» д/н НОМЕР_1, рухався по трасі Слов’янськ –Донецьк - Маріуполь зі сторони м. Донецьку на 213-му  км  згідно з довідкою ДПС при УДАІ в Донецькій області №113 від 31.12.2008 року не обрав безпечної швидкості та не врахував дорожню обставину (сніжний накат), переїхав розмежуючий  газон, виїхав на зустрічну смугу  руху, скоїв перегортання  автомобілю, внаслідок чого його автомобіль отримав механічні ушкодження.  У довідці визначено, що його дії  не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України та є у причинно-наслідковому зв’язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди. До адміністративної відповідальності він притягнений не був. Вартість відновлюваного ремонту розрахована та підтверджується звітом про оцінку №11/Д від 09.01.2009 року, яке проводилося на підставі заяви «СК  «Індіго», даний звіт був направлений на адресу відповідача.  Він згідно до умов страхового договору виконав усі дії, які він повинен бути виконати: повідомив компетентні органи, страхувальника. Після чого він звернувся із заявою для отримання страхового відшкодування, але 04.02.2009 року страхувальник відмовив йому у виплаті страхового відшкодування у зв’язку із тим, що страхова компанія – відповідач по справі – не відшкодовує  збитки, які виникли внаслідок порушення умов технічної експлуатації автомобілю відповідно до рекомендацій виробника, тобто з тих причин, що позивач не мав зимніх шин на колесах автомобілю. Він вважає відмову відповідача у виплаті йому стразового відшкодування незаконною, такою, що протирічить нормам Закону України «Про страхування»,  оскільки йому відмовлено по причинам, які не передбачені чинним законодавством: обов’язкове встановлення зимових шин на автомобілі  не регулюється законом, експлуатація автомобіля без таких шин не заборонена Правилами дорожнього руху України. Тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування та судові витрати.( а.с. 3-6).

       Під час судового розгляду справи  позивач уточнив свої позовні вимоги і остаточно просив визнати дорожньо-транспортну пригоду, скоєну позивачем 27.12.2008 року, страховим випадком, стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування  у розмірі 56704,57 грн, а також стягнути з відповідача  судові витрати, які складаються з витрат, пов’язаних із зверненням до суду у розмірі 252 грн,  та витрати на юридичну допомогу у розмірі 2000 гр. ( а.с.63-64).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 2 грудня 2009 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі . Дорожньо – транспортна пригода була визнана страховим випадком та з відповідача на користь позивача було стягнуто страхове відшкодування у розмірі 56704 гр.57 коп., судові витрати у розмірі 252 гр., та витрати на правовому допомогу у розмірі 2000 гр., а всього  58956 гр. 57 коп. ( а.с.137-141).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2010 року рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя було змінено в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та загальної суми. Було стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу 1000 гр., а всього 57956 гр. 57 коп.( а.с.226-227).

Ухвалою колегії суддів Судової палати  у цивільних справах Верховного Суду України у цивільних справах від 16 червня 2010 року  рішення Іллічівського  районного суду м. Маріуполя від 2 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 18 березея 2010 року були скасовані та справу було передано на новий розгляд до Іллічівського районного суду м. Маріуполя.( а.с. 242-243).

      У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав  заявлені позовні вимоги у повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

       Представник відповідача – ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що між ТОВ «СК «Індіго»  та ОСОБА_1 10.10.08 р. було укладено договір  страхування   наземного транспорту. ДТП  27.12.08 року  сталося під час дії  вказаного договору, але  не являється  страховим випадком. Позовні вимоги ОСОБА_1  вважає необґрунтованими, оскільки  позивачем було порушено правила технічної експлуатації транспортного засобу. Відповідно до довідки ДАЇ , причиною ДТП стало недотримання  швидкісного режиму та заледенілість  дороги . ДТП не є страховим випадком, та у виплаті позивачу було відмовлено, оскільки відповідно до п.5.1.6  договору страхування встановлено, що не є страховим випадком подія, що сталася із застрахованим транспортним засобом внаслідок використання не за призначенням або з порушенням умов технічної експлуатації (згідно з чинними правилами дорожнього руху та відповідно до приписів виробника).  П.п..6-32 та 8-21  Інструкції з експлуатації  «Міцубісі Лансер» встановлено,  що на засніжених та зледенілих дорогах слід  рухатися на зимових шинах. Однак позивач не врахував на ці вимоги виробника,  та у сніговий період , коли мав місце сніговий накат, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого відбулося перекидання автомобіля. Факт наявності літніх шин під час ДТП підтверджується актом технічного огляду дорожнього засобу. Питання про обов’язковість використання зимових шин  встановлено в інструкції з експлуатації   транспортного засобу, якої позивач повинен дотримуватися для збереження безпеки руху. Просив у позові відмовити у повному обсязі.

      Представник третьої особи ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності, пояснив, що 19.10.2007 року між Банком та позивачем був укладений кредитний договір  № 5604955. У забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу. Згідно умов договору застави, між страховиком та страхувальником 10.10.2008 р. був укладений договір страхування транспортного засобу, що є предметом застави за № 206-16758-08. Вигодонабувачем за цим договором був зазначений Банк. 27.12.2008 року за участю застрахованого транспортного засобу відбулося ДТП, у зв’язку з чим страхувальник  звернувся до страховика з вимогою виплати страхового відшкодування.  Просив визнати ДТП страховим випадком , стягнути з відповідача страхове відшкодування та направити його на користь Банку у відповідності до п. 4.5. Договору застави.  

     Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, третьої особи,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних  підстав.    

      Судом встановлено, що  позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу – автомобіля «Міцубісі Лансер» ( а.с.20) . 19 жовтня 2007 року між позивачем та третьою особою – ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір № 560455, за яким ОСОБА_1  зобов’язався повернути кредит у розмірі 17176 доларів США та проценти за користуванням кредитом.( а.с.22-23).   19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та третьою особою було укладено договір застави №5788879 транспортного засобу , а саме  – автомобіля «Міцубісі Лансер», державний номер НОМЕР_1  , як забезпечення виконання усіх зобов’язань ОСОБА_1 перед банком, що випливають з укладеного між ними Кредитного договору №5604955 від 19.10.2007 року на суму 17176 доларів США, виданого позичальнику ОСОБА_1 для придбання транспортного засобу «Міцубісі Лансер». ( а.с.11 -14). 10.10.2008 року позивач  уклав із відповідачем договір добровільного страхування цього автотранспортного засобу на строк  з 12-00 години 16.10.2008 р. по 12-00 годину 15.10.2009 року .( а.с.9).  27.12.2008 року приблизно о 12 годині 40 хвилин, на час дії договору страхування ,  позивач  , керуючи автомобілем «Міцубісі Лансер» д/н НОМЕР_1, рухався по трасі Слов’янськ –Донецьк - Маріуполь зі сторони м. Донецьку на 213-му  км ,  згідно з довідкою ДПС при УДАІ в Донецькій області №113 від 31.12.2008 року не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожні обставини (сніговий накат), переїхав розмежуючий  газон, виїхав на зустрічну смугу  руху та скоїв перегортання  автомобілю, внаслідок чого його автомобіль отримав механічні ушкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм п.12.1. ПДР України.  ( а.с.18).  

     Відповідно до п.12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою  Кабінету  Міністрів України  №306 від 10.10.2001 року,  під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.          

    Відповідно до п.1 Умов страхування Договору страхування , що був укладений між позивачем та відповідачем, об’єктом  страхування виступають майнові інтереси , що не суперечать  законодавству України, пов’язані із володінням та/або користуванням та/або розпорядженням забезпеченим транспортним засобом, зазначеним у Договорі. У відповідності з умовами договору забезпеченим транспортним  засобом є автомобіль автомобілем «Міцубісі Лансер» державний номер НОМЕР_1. Позивач добровільно уклав договір страхування із відповідачем та погодився із усіма його умовами. У відповідності з даним договором відповідач прийняв на себе зобов’язання  виплатити страхове відшкодування позивачу на умовах договору в разі настання страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом.  27.12.2008 року автомобіль було пошкоджено.  

       Відмовляючи в виплаті страхового відшкодування, та в подальшому , заперечуючи проти позову в суді, ТзДВ «СК Індиго»  не  вважало ДТП , що сталася 27.12.2008 р.  страховим випадком,   оскільки ОСОБА_1 в період експлуатації автомобіля    порушив умови технічної експлуатації, а саме експлуатація автомобіля в зимовий період відбувалася на літніх шинах.

       Аналізуючи ці заперечення , суд приходить до наступного.

       Пунктом 5 договору страхування , укладеного між позивачем та відповідачем 10.10.2008 г. встановлені обмеження страхування та виключення зі страхових випадків, де   п.5.1.6  встановлено, що не є страховим випадком подія, що сталася із застрахованим транспортним засобом внаслідок використання не за призначенням або з порушенням умов технічної експлуатації (згідно з чинними правилами дорожнього руху та відповідно до приписів виробника).( а.с.9 об.) У відповідності з вимогами п.6-32 та 8-21  Інструкції з експлуатації  «Міцубісі Лансер» встановлено,  що на засніжених та зледенілих дорогах слід  рухатися на зимових шинах. ( а.с.16-17) .Між тим ці  приписи виробника були знехтувані позивачем та на час ДТП шини на автомобілі були літніми, про що свідчить    акт технічного огляду дорожнього засобу № 11-Д від 9.01.2009 р.  З копії акту технічного огляду дорожнього транспортного засобу №11-Д вбачається, що «Міцубісі Лансер» державний           номер  НОМЕР_1 має шини   DUNLOP SPORT 2050М 205/60 R16 92 H, які, за ствердженням відповідача, призначені для експлуатації  у літній період. У підтвердження цього відповідачем надано суду повідомлення торгового представника компанії «Гудйеар Данлоп Тайерс Польська» Сп.з.о.о.» в Україні про те, що шини, визначені у акті технічного огляду автомобіля позивача для визначення пошкоджень,  можуть встановлюватися на окремі автомобілі марки Міцубісі, і що зазначені шини відносяться до літнього типу. ( а.с.53-55, 65) та проти цього не заперечує сам позивач та його представник.  

     Підпунктом 6.3.3   п.6.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного) , зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 березня 2007 року № 0670528 не є страховим випадком , що сталася із застрахованим транспортним засобом внаслідок, зокрема,  порушення водієм правил технічної експлуатації,  згідно   вимог Правил дорожнього руху України щодо технічного стану й обладнання транспортного засобу та використання не за призначенням або с порушенням умов технічної експлуатації( відповідно до приписів виробника).  

      Заперечуючи проти позову , представник позивача посилався на те, що використання зимових шин не є обов’язком ,тому що це не передбачено Правилами  дорожнього руху та не врегульоване на законодавчому рівні, між тим ця умова прямо передбачена  в інструкції з експлуатації конкретного транспортного засобу, якої позивач повинен був дотримуватися для збереження  безпеки руху.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

    Оцінюючи надані суду докази, суд прийшов до висновку, що 27 .12.2008 року позивач керуючи транспортним засобом – автомобілем «Міцубісі Лансер» державний номер НОМЕР_1 , порушив п.6-32 та 8-21  Інструкції з експлуатації  «Міцубісі Лансер»,  де встановлено,  що на засніжених та зледенілих дорогах слід  рухатися на зимових шинах. Внаслідок цього порушення сталася дорожньо-транспортна пригода, що привела до пошкодження транспортного засобу. Це не спростовано позивачем. Тому у відповідності до  п.5.1.6 договору добровільного страхування цього автотранспортного засобу , цей випадок не є страховим та  у виплаті страхового відшкодування слід відмовити.

    Таким чином позов задоволенню не підлягає.

    Згідно з ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені по справі позивачем, присуджуються з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, немає підстав для відшкодування судових витрат.

      Керуючись ст.ст 10, 60, 61,88, 212, 213, 214, 215 ЦПК, ст.ст. 906, 988, 990 ЦК України,   Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою  Кабінету   Міністрів України  №306 від 10.10.2001 року,  Правилами добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного) , зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 березня 2007 року № 0670528  суд,  -

В И Р І Ш И В:

В позові  ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Індіго», третя особа – Публічне Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк»  про визнання страховим випадком, стягнення страхового відшкодування по договору страхування транспортного засобу та судових витрат  – відмовити.

       На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
          

 Суддя:                                                            Г.  Л.  Харитонова