ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

м. Севастополь, вул..Вакуленчука,3

Перша інстанція

Код суду 2702

Справа №2-1293/2011

Категорія_______

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року                                                   м. Севастополь

Гагарінський районний суд міста Севастополя у складі:

Головуючого –судді Майданіка А.П.

При секретарі –Гладневій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД»про визнання частково недійсним договору пайової участі у будівництві №0038/318-3(р), укладеного 08.01.2008 року, стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД»в якому просить визнати недійсним частину другу п. 5.2 договору №0038/318-3(р) пайової участі у будівництві, укладеного 08.01.2008 року між ОСОБА_1, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», з іншої сторони. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.02.2010 року Договір №0038 є розірваним, грошові кошти, сплачені позивачкою в загальній сумі, еквівалентній 32356,6 доларів США, на підставі частини 2 п. 5.2 договору №0038 фактично перейшли у безстрокове володіння та користування відповідача, що на думку позивача, є порушення її прав власника, які гарантовані Конституцією України. Вважає, що частина 2 пункт 5.2. договору є такою, що порушує публічний порядок, оскільки посягає на гарантоване конституцією право власності позивача, що є підставою для визнання частини 2 пункту 5.2. договору недійсним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України.

Протягом розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог і просив окрім заявлених позовних вимог також стягнути з відповідача на свою користь 9847,79 грн. в якості відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також 65000,00 грн. в якості компенсації моральної шкоди.

До судового засідання позивач та її представник не з’явилися, представником надана заява про розгляд справи за його відсутність, на позовних вимогах наполягає, просить розглянути справу у заочному порядку, представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату та місце розгляд справи повідомлений належним чином причини неявки не відомі.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні встановлено наступне:

08.01.2008 року між сторонами по справі був укладений договір  пайової участі у будівництві №0038/318-3(р). Відповідно до цього договору учасники договору без створення юридичної особи зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети: проектування, будівництво та ввід в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, корпус №4, секція №8 у мікрорайоні Камишове шосе в місті Севастополі. 02.09.2008 року сторони уклали додаткову угоду до Договору №0038.

Розділом 3 Договору визначені вклади сторін Договору №0038. Так згідно з п. 3.1. Договору №0038 вкладом Замовника є грошові кошти в розмірі, еквівалентному 49691 (Сорок дев’ять тисяч шістсот дев’яносто одна тисяча) доларів США за офіційним курсом НБУ на день оплати. Графік внесення паю визначено у п. 3.1. Договору №0038. Згідно п.п. 2.1., 2.2 Договору №0038 ведення спільних справ покладено на Фірму. Так на Фірму покладено обов’язок щодо укладання та виконання всіх необхідних договорів, пов’язаних з будівництвом об’єкта.

Внесок відповідача визначено в п. 3.2. Договору №0038. Згідно цього пункту Фірма зобов’язується власними та залученими трудовими ресурсами, що мають професійні навички, кваліфікацію, ділову репутацію і ділові зв’язки, на підставі наявних ліцензій і дозвільних документів, з використанням власним механізмів, обладнання а також пайових та займаних коштів юридичних та фізичних осіб, завершити будівництво об’єкту відповідно до проекту та вимог ДБН.

Судом встановлено, що договором на Фірму покладено обов’язок щодо здійснення всіх необхідних дій, укладення та виконання договорів, залучення необхідних ресурсів і використання обладнання, для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об’єкта в термін, визначений в п. 1.3. Договору №0038.

Термін завершення будівництва встановлений п. 1.3. Договору №0038, з урахуванням положень укладеної додаткової угоди від 02.09.2008 року, на 4 квартал 2009 року. Також на 4 квартал 2009 року заплановано виділення частки Замовника в натурі. Згідно п. 3.6.1. Договору №0038 Замовнику по закінченню будівництва об’єкту виділяється його частка в вигляді однокімнатної квартири №15, на 4-му поверсі, загальною проектною площею 47,78 кв.м.

Судом, на підставі наданих позивачем розрахункових документів, встановлено, що на виконання умов Договору №0038 позивач в якості свого вкладу фактично вніс суму, еквівалентну 32356,6 доларів США: 14.01.2008 року –75750,00 грн., що на момент оплати було еквівалентно 15000,00 доларів США.; 26.02.2008 року –11110,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 2200,00 доларів США.; 04.04.2008 року –11110,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 2200,00 доларів США.; 29.04.2008 року – 11110,00 грн. що на момент оплати еквівалентно 2200,00 доларів США.; 23.05.2008 року – 10670,00 грн. що на момент оплати еквівалентно 2200,00 доларів США; 27.06.2008 року – 10670,00 грн. що на момент оплати еквівалентно 2200,00 доларів США; 04.08.2008 року –10670,00 грн. що на момент оплати еквівалентно 2200,00 доларів США; 12.09.2008 року –10670,00 грн. що на момент оплати еквівалентно 2200,00 доларів США; 16.10.2008 року -  2952,00 грн. що на момент оплати еквівалентно 600,00 доларів США; 25.11.2008 року –8540,00 грн. що на момент оплати еквівалентно 1356,6 доларів США.

В матеріалах справи немає доказів належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором. Так в матеріалах справи немає доказів завершення будівництва об’єкту й передання об’єкту позивачеві. Разом з тим в матеріалах справи є лист інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі, згідно якого ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД»дозвіл на будівництво будівельних робіт в районі Камишового шосе не видавався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого обов’язку за Договором №0038 в строк, обумовлений п. 1.3 Договору №0038, тобто не завершив будівництво об’єкту у 4 кварталі 2009 року і, як наслідок, не здійснив виділення частки Замовника в натурі.

Відповідно до пункту 5.2. Договору №0038 у разі подання пайщиком протягом 10 днів після спливу строку виділу в натурі «Частки пайщика»заяви про відмову Пайщика від виконання договору через неможливість виділу «Частки пайщика»к запланованому строку завершення будівництва об’єкту й не направлення Фірмою мотивованої відмови у розірванні договору протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви пайщика, - учасники визнають договір розірваним без складання будь-якої додаткової угоди.

На виконання п. 5.2. Договору №0038 06.01.2010 року, тобто протягом 10 днів після спливу строку виділу в натурі «Частки пайщика», позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій повідомила відповідача про розірвання Договору №0038 на підставі п. 5.2. Договору №0038.

Таким чином суд дійшов висновку, що з 06.02.2010 року Договір №0038 є розірваним, тобто таким, що припинив свою чинність.

Відповідно до п. 3.9. Договору №0038 у разі розірвання Договору позивач має вимагати від відповідача сплати грошової компенсації в розмірі фактично внесеного паю, який підлягає виплаті в грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату фактичної виплати компенсації. Частиною 2 пункту 5.2. Договору №0038 встановлює правило, відповідно до якого Пайщику виплачується грошова компенсація в розмірі фактично внесеного їм паю після укладення Фірмою договору з новим пайщиком на будівництво «Об'єкту»(з переданням новому пайщику майнових прав на Частку пайщика», вказану у п. 3.6.1. Договору №0038), в день внесення новим пайщиком пайового внеску в розмірі, достатньому для виплати пайщику компенсації.

Надаючи правову оцінку положенню частини другої пункту 5.2. договору, суд приходить до висновку, що положення цієї частини порушують публічний порядок і підлягають визнанню недійсними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України: - Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

Згідно ч. 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.  

Стаття 228 ЦК України встановлює правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Відповідно до коментованої статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, що порушує публічний порядок, згідно частини 2 статті 228 ЦК України, є нікчемним.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже право володіти, користуватись й розпоряджатись своєю власністю є конституційно закріпленим правом людини й громадянина.

Таким чином, порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина є підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочини, що порушують публічний порядок, є такі правочини, що посягають  на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, що спрямовані на використання всупереч закону державної, комунальної та приватної власності.

Частина 2 пункту 5.2. Договору №0038 передбачає, що після розірвання Договору грошові кошти, що є власністю позивача й мають бути повернені йому через припинення договірних зобов’язань між позивачем та відповідачем, залишаються у користуванні відповідача без жодних підстав для цього, що є порушенням положень конституції щодо права власника на володіння та користування своєю власністю.

Строк повернення грошових коштів визначається моментом укладення нового договору з новим пайщиком на будівництво «Об'єкту»(з переданням новому пайщику майнових прав на «Частку пайщика», вказану у п. 3.6.1. Договору №0038), в день внесення новим пайщиком пайового внеску в розмірі, достатньому для виплати пайщику компенсації. Разом з тим, договором взагалі не передбачена обов’язковість укладення  відповідачем нового договору з новим пайщиком, тобто відповідач може не укладати договір з новим пайщиком й у такому випадку грошові кошти на підставі частини 2 п. 5.2. Договору мають «довічно»знаходитись у володінні та користуванні відповідача на підставі частини 2 п. 5.2. Договору.

Суд також дійшов висновку, що не відомо чи взагалі коли-небудь буде укладений договір з новим пайщиком, й невідомо коли й на яких умовах буде укладений такий договір. Проте увесь цей час грошові кошти, що належать на праві приватної власності позивачу мають знаходиться у фактичному володінні, користуванні та розпорядженні відповідача, що є неприпустимим відповідно до статті 41 Конституції України.

Також суд бере до уваги той факт, що згідно відповіді інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД»дозвіл на будівництво будівельних робіт в районі Камишового шосе не видавався, тобто будівництво об’єкту не розпочато й невідомо чи буде взагалі колись розпочато й закінчено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що частина друга п. 5.2. Договору №0038 порушує публічний порядок, що виражається в тому, що частина 2 п. 5.2. Договору істотно обмежує право позивача на вільне володіння, користування й розпорядження своєю власністю – грошовими коштами, а отже є нікчемною через пряму вказівку частини 2 статті 215 та частини 2 статті 228 ЦК України.

Щодо вимоги про визнання нікчемного правочину недійсним, то як роз’яснив пленум ВСУ України у постанові №9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину може бути заявлена у випадку наявності відповідного спору. Отже, вимога про визнання недійсним нікчемного правочину є допустимою.

Оскільки частина друга п. 5.2.договору є нікчемною з моменту укладення відповідного правочину, то грошові кошти, внесені позивачем згідно з умовами укладеного договору, мали бути повернені позивачеві через припинення договору 06.02.2010 року.

Згідно довідки про офіційний курс долара США, виданої  севастопольським відділенням банку ПАТ «ОСОБА_3 Україна», офіційний курс долара США до гривні на 01.04.2010 року складав 792,500 гривень за 100 доларів США. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає грошова сума в розмірі 256426,05 грн.  

Суд також приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України - особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала.

Відповідно до частини 3 статті 1212 ЦК України положення розділу 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однієї зі сторін у зобов'язанні. Відповідно до статті 1214 ЦК України у випадку безпідставного  одержання чи збереження коштів нараховуються відсотки за користування ними у відповідності зі статтею 536 ЦК України.

Оскільки договір №0038 припинив свою чинність 06.02.2010 року з цього моменту у відповідача згідно зі ст. 1212 ЦК України виникло зобов'язання повернути позивачу кошти в розмірі 256426,05 грн. зазначені грошові кошти позивачу не повернено й залишаються в користуванні відповідача.

Стаття 536 ЦК України визначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити відсотки. Розмір відсотків за користування чужими коштами встановлюється договором, законом чи іншими актами цивільного законодавства.

Оскільки розмір відсотків за користування коштами Договором не встановлений, застосуванню підлягають правила частини 1 статті 1048 ЦК України, відповідно до якої розмір відсотків за користування чужими коштами встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009 року по 07.06.2010 року становила 10,25 відсотків, а з 08.06.2010 року облікова ставка складала 9,5 відсотків.

Таким чином розмір відсотків за користування коштами за період з 07.02.2010 року по 07.06.2010 року (121 день) складає 8713,21 грн., за період з 08.06.2010 року по 24.06.2010 року (17 днів) складає 1134,58 грн. загальна сума складає 9847,79 грн.  

Щодо стягнення з відповідача компенсації завданої моральної шкоди, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема це відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже компенсація моральної шкоди може бути стягнута судом за умови, що це передбачено або укладеним договором, або законом.

На сьогоднішній день закон не передбачає можливість стягнення компенсації моральної шкоди за укладеним сторонами договором, і сам договір не встановлює такого права у позивача.

Отже законних підстав для стягнення компенсації моральної шкоди у позивача немає.

На підставі викладеного, статей 15, 16, 532, 1133, 1212, 1213, 203, 215, 217, 228 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 2 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити - частково.

Визнати недійсним частину другу (абзац другий) пункту 5.2 Договору про пайову участь у будівництві № 0038/318-3(р), укладеного 08.01.2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД»на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 256426 (Двісті п’ятдесят шість тисяч чотириста двадцять шість) грн. 05 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД»на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9847,79 (Дев’ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 79 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД»на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1366,80 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 96,00 грн.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданої протягом 10 днів з дня його отримання.

Рішення не набуло чинності

З оригіналом згідно:

Суддя Гагарінського районного суду

м. Севастополя                                                  підпис                    ОСОБА_4

Суддя Гагарінського районного суду

м. Севастополя                                                                      А.П. ОСОБА_4