Справа № 1-192-2007р.
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
04 липня 2007року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі :
головуючого судді Спринчука В.В.,
при секретарі Новіковій І.М.,
з участю прокурора Джежик Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гайсин кримінальну справу про обвинувачення:
- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, вдівця, непрацюючого, раніше засудженого вироком Гайсинського районного суду від 04 вересня 2001 року за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 16 квітня 2004 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 8 днів,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 130 ч.1 КК України -
встановив:
ОСОБА_1 перебуваючи на обліку з 19.02.2001 року в кабінеті інфекційних захворювань Гайсинської ЦРЛ, як особа, інфікована вірусом імунодефіциту людини, 29.01.2007 року у відділенні трансфузіології Гайсинської ЦРЛ здав кров як донор, не повідомивши медичних працівників про наявність в нього ВІЛ-інфекції, чим свідомо поставив в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту інших осіб.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину визнав повністю, просив суд його суворо не карати, пояснив, що на його утриманні знаходиться вагітна співмешканка, яка як і він є особою, інфікованою вірусом імунодефіциту людини, він не працевлаштований, має тимчасові заробітки, їх сім 'я знаходиться в скрутному матеріальному становищі.
Крім повного визнання вини самим підсудним, його винуватість доводиться показами допитаних в судовому засіданні свідків, зокрема :
свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона працює медичною сестрою інфекційного відділення Гайсинського ТМО і 19.02.2001 року на облік в інфекційному кабінеті було взято ОСОБА_1, якого в письмовій формі було попереджено про те, що він є ВІЛ інфікованим, може бути джерелом зараження іншої людини, не може бути донором і що при зверненні в лікувальні заклади повинен попереджати медичних працівників про наявність в нього ВІЛ - інфекції;
свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона працює лаборантом станції переливання крові Гайсинського ТМО, куди 29.01.2007року в якості донора прибув підсудний, який під час медичного обстеження, опитування в усній формі не повідомив про наявність в нього ВІЛ-СНІД заповнивши анкету, із змістом якої останній був ознайомлений, після чого у нього було взято кров та відправлено до областної станції переливання крові;
свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працює завідуючим відділенням трансфузіології Гайсинського ТМО, 29.01.2007 року здати кров в якості донора прибув ОСОБА_1, якому було проведено обов'язкове медичне обстеження, проведено опитування в усній формі щодо наявності в нього ВІЛ-
2
СНІД на хронічних інфекційних захворювань, про відсутність яких вказав ОСОБА_1, заповнивши відповідну анкету; дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами :
актом Гайсинської районної санітарно - епідеміологічної станції від 12.03.2007року, відповідно до якого ОСОБА_1, будучи освідомленим про те, що він є особою інфікованою ВІЛ/СНІД, 29.01.2007року здав в якості донора кров, в якій 02.02.2007 року у Вінницькому обласному відділенні переливанні крові встановлено позитивний результат обстеження на ВІЛ/СНІД (а.с. 3); довідкою Вінницької обласної станції переливання крові від 14.02.2007 року, відповідно до якої у крові пацієнта № 2219/96 виявлено антитіла до ВІЧ/СНІД (а.с. 37);
анкетою особи, яка виявила бажання здати кров від 29.01.2007року, відповідно до якої ОСОБА_1 вказав відомості про відсутність хвороби на ВІЛ/СНІД (а.с. 38);
попередження особі, інфікованій вірусом іммунодефіциту людини від 19.02.2001 року (а. с. 39). Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ст. 130 ч.1 КК України, як свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини.
Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст. 372 КПК України)
При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Суд не враховує при призначенні покарання обставину /рецидив злочинів /, як таку що його обтяжує, оскільки діяння вчинене ОСОБА_1 характеризується необережною формою вини /злочинна самовпевненість/.
У якості пом'якшуючих покарання обставин, суд враховує: - щире каяття; - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, характеризуючі особу винного: - позитивні характеристики за місцем проживання; - хворобливий стан здоров'я підсудного; - наявність на утриманні вагітної співмешканки, яка є важкохворою /хвороба зумовлена вірусом імунодефіциту/; - скрутне матеріальне становище його сім'ї.
Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину стосовно ст. 12 КК України, обставин, що пом'якшують покарання підсудного, особу винного, зважаючи на те, що за час досудового слідства та розгляду справи у суді ОСОБА_1 свідомо і неухильно дотримувалася загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про істотне зниження ступені небезпечності підсудного для суспільства, що утворює підставу для висновку суду про можливість його виправлення та перевиховання без відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд -
присудив:
ОСОБА_1 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст. 130 ч.1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі, строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю один рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Речові докази залишити при справі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
3
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.