Справа №2-110/ 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 червня 2007 року.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Віговського СІ.

при секретарі Кропивлянській С. М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Сквира цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сквирського районного споживчого товариства,  про стягнення коштів нв стадії виконання судового рішення та стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з названим позовом та в ході судового розгляду справи пояснив,  що 17.12. 2003 року Сквирський районний суд Київської області виніс рішення згідно з яким за ним визнано право на трудову пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2003 року і прийнято рішення про стягнення з Сквирського районного споживчого товариства Сквирського району Київської області на його користь трудову пенсію за віком на пільгових умовах за три місяці з березня по травень 2003 року в розмірі 425 гривень 70 копійок. Вищевказане судове рішення набрало законної сили і не оскаржувалося відповідачем.  Стягнення грошових сум з відповідача відбувалося за виконавчими листами суду.

Припинення виплат відповідачем спонукало позивача до повторного звернення до суду і згідно з рішення Сквирського районного суду від 11.11.2004 року з відповідача на користь позивача було стягнуто 2670 грн. 90 коп. трудової пенсії за віком на пільгових умовах. З жовтня 2004 року здійснення виплат відповідачем знову припинено,  що призвело до порушення його прав. 10.11.2005 року позивач звернувся до відповідача - Сквирського районного споживчого товариства з вимогою виконати судове рішення,  виплатити йому належні суми пенсії з урахуванням заборгованості. Листом голови правління Сквирського районного споживчого товариства Сквирського району Київської області за № 208 від 06.12.2005 року позивачу відмовлено в задоволенні його вимог,  і таким чином,  відмовлено і у виконанні судового рішення,  яке набрало законної сили.

Одночасно з довідки Сквирського районного споживчого товариства за № 146 від 31.07.2003 року за підписом голови правління слідувало,  що правління споживчого товариства було згідне з судовими рішеннями про стягнення пенсії.

Відмова Сквирського районного споживчого товариства задовольнити його вимоги спонукала позивача до повторного звернення до суду про стягнення коштів ( трудової пенсії за віком на пільгових умовах ) з відповідача на вищевказаних підставах в стадії виконання судового рішення.

Управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області своїм листом за № 49/к від 21.11.2005 року відмовило надати необхідні розрахунки пенсії.

Таким чином,  на думку позивача,  відповідач своєю бездіяльністю порушує його право на державне пенсійне забезпечений за віком на пільгових умовах,  визнане за ним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 17.12.2003 року.

Розмір місячної пенсії,  належної позивачу до виплати,  згідно із Законом України

«Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ,   ст.  ст.  8, 16, 46, 105 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ,  Законом України „Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік" від 25.03. 2005 року за № 2505 - ІУ та деяких інших законодавчих актів України складав:

-жовтень - листопад 2004 року - 284 грн. 60 коп. ( 284.6 грн. х 2 = 569.2 грн.); -грудень 2004 року - 290 грн. 50 коп.;

-січень - грудень 2005 року - 332 грн. (332 грн. х 12 = 3984 грн.); -січень 2006 року - 350 грн.

Таким чином,  на думку позивача,  відповідач повинен виплатити   йому кошти на загальну суму 5193 грн. 70 коп. ( 569.2 грн. + 290, 5грн. + 3984 грн. + 350 грн.).

Крім того,  у зв'язку з порушенням його права на державне пенсійне забезпечення він був вимушений звернутися до юриста за правовою допомогою в зв'язку з чим поніс додаткові виртрати як оплату за правову допомогу в сумі 1000 грн.,  а також сплатив 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та державне мито в сумі 51 грн. 94 коп.

У зв»язку з вищевказаним позивач просив суд стягнути з відповідача 5193 грн. 70 коп.,  а також понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.,  по сплаті судового збору в розмірі 51 грн.94 коп. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав,  вказуючи при цьому,  що згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.10.2002 року встановлено,  що з 01.01.1985 року по 12.08. 1999 року позивач працював вулканізаторщиком в автотранспортному підприємстві райспоживспілки,  а не районному споживчому товаристві. У споживче товариство зарахований на роботу з 13.08.1999 року на посаду слюсаря.

Згідно інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,  установами,  організаціями та громадянами збору на обов»язкове державне пенсійне страхування,  інших платежів,  також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України (Постанова правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 року № 16.6.) п. 7.1. фактичні витрати на виплату пенсій за віком на пільгових умовах особом,  які мають стаж,  що дає право на призначення цих пенсій направляються підприємствам,  де цей стаж був зароблений,  тобто автотранспортне підприємство райспоживспілки,  а не споживче товариство. Тому Сквирське районне споживче товариство не є відповідачем у справі,  оскільки не є правонаступником автотранспортного підприємства райспоживспілки,  що підтверджується копією статуту товариства,  який є в матеріалах справи.

Також,  згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 17.12.2003 року за позивачем визнано право на трудову пенсію,  отже виплата належної позивачу пенсії повинна була здійснюватись відповідним пенсійним фондом,  а у разі відмови від виплати -дії пенсійного фонду повинні бути оскаржені в порядку передбаченому кодексом адміністративного судочинства,  а не шляхом звернення з позовом в порядку ЦПК України.

Суд,  заслухавши пояснення осіб,  які брали участь у справі та дослідивши надані сторонами письмові докази,  вважає,  що позов підлягає задоволенню,  виходячи з наступних підстав.

По справі встановлено,  що відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.10.2002 року встановлено,  що з 01.01.1985 року по 12.08. 1999 року позивач працював вулканізаторщиком в автотранспортному підприємстві Сквирської РССТ (а.с.  27).

В 1999 році Сквирська РССТ була перетворена в Сквирське районне споживче товариство Київської області (а.с.  94).

Також,  28.02.2003 року позивач подав до Сквирського районного споживчого товариства заяву про призначення трудової пенсії за віком на пільгових умовах,  яка повернута без задоволення (а.с.  94),  що спонукало позивача до звернення до суду з позовною заявою до

Сквирського районного споживчого товариства про визнання права на трудову пенсію за віком на пільгових умовах та стягнення зазначеної пенсії.

17.12.2003 року Сквирський районний суд Київської області,  за наслідками розгляду зазначеної позовної заяви,  виніс рішення згідно з яким за позивачем визнано право на трудову пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2003 року та стягнуто із Сквирського районного споживчого товариства Сквирського району Київської області на користь позивача трудову пенсію за віком на пільгових умовах в розмірі 425 гривень 70 копійок. ( ах. 94). Вищевказане судове рішення набрало законної сили і не оскаржувалося відповідачем.

Одночасно з довідки Сквирського районного споживчого товариства за № 146 від 31.07.2003 року за підписом голови правління вбачається,  що правління Сквирського районного споживчого товариства було згідне з судовим рішенням про виплату пенсії позивачу (а.с.  118).

Припинення виплат відповідачем спонукало позивача до повторного звернення до суду і згідно з рішенням Сквирського районного суду від 11.11.2004 року з відповідача на користь позивача було стягнуто 2670 грн. 90 коп. трудової пенсії за віком на пільгових умовах ( а.с.  131). Вищевказане судове рішення набрало законної сили і не оскаржувалося відповідачем.  Стягнення грошової суми з відповідача,  згідно вищевказаного рішення суду відбувалося за відповідним виконавчим листом суду (а.с.  12).

З жовтня 2004 року здійснення виплат відповідачем було припинено. 10.11.2005 року позивач звернувся до відповідача - Сквирського районного споживчого товариства з вимогою виконати судове рішення,  виплатити йому належні суми пенсії з урахуванням заборгованості ( а.с.  14). Листом голови правління Сквирського районного споживчого товариства Сквирського району Київської області за № 208 від 06.12.2005 року позивачу відмовлено в задоволенні його вимог ( а.с.  19-20),  і таким чином,  відмовлено і у виконанні судового рішення,  яке набрало законної сили.

Відмова Сквирського районного споживчого товариства задовольнити його вимоги спонукала позивача до повторного звернення до суду про стягнення коштів з відповідача на вищевказаних підставах,  згідно зміненої позовної заяви - в стадії виконання судового рішення.

Вказані обставини встановлені дослідженими письмовим доказами по справі.

Згідно ч.3  ст.  61 ЦПК України обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи,  або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішеннями Сквирського районного суду Київської області від 17.12.2003 року та 11.11.2004 року,  що ухвалені по цивільних справах за участю тих самих осіб,  що набрали законної сили,  за позивачем визнано право на трудову пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2003 року та стягнуто з відповідача на його користь вищевказану трудову пенсію,  то суд вважає,  що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1  ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Як вбачається із зміненої позовної заяви,  позивачем не заявлено будь-яких вимог до Пенсійного Фонду України,  а також сторонами по справі не надано до суду будь-яких доказів,  що можуть підтвердити факти звернення позивача із заявами до відповідного відділення (управління) Пенсійного Фонду України про виплату трудової пенсії за віком на пільгових умовах та факти повернення Пенсійним Фондом України заяв позивача про призначення пенсії,  що виключає наявність публічно-правового спору.

Також,  сторонами по справі не надано до суду будь-яких доказів,  що можуть підтвердити факти несвоєчасного оформлення та подання пенсійних документів відповідачем для призначення пенсії позивачу.

Крім того,  суд вважає безпідставними заперечення відповідача в частині того,  що він згідно Статуту Сквирського районного споживчого товариства,  який є в матеріалах справи,  не являється   правонаступником   автотранспортного   підприємства   Сквирської  РССТ  та  є

неналежним відповідачем по справі,  оскільки ним не надано до суду належних доказів що можуть підтвердити обставини,  на які він посилається,  як на підставу своїх заперечень.

Так,  суд не бере до уваги копію Статуту Сквирського районного споживчого товариства,  який є в матеріалах справи ( а.с.  51-68 ),  оскільки вказаний Статут не зареєстрований у встановленому законом порядку та є недопустимим згідно ч. 1  ст.  59 ЦІЖ України.

Таким чином,  відповідач не виконав вимоги ч.3  ст.  10,  ч. 1  ст.  60 ЦПК України,  відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Щодо розміру коштів належних до стягнення,  то суд вважає що згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ,   ст.  ст.  8, 16, 46, 105 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ГУ,  Законом України „Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік" від 25.03. 2005 року за № 2505 - ГУ такий розмір повинен складати:

-жовтень - листопад 2004 року - 284 грн. 60 коп. (284.6 грн. х 2 = 569.2 грн.);

-грудень 2004 року - 290 грн. 50 коп.;

-січень - грудень 2005 року - 332 грн. ( 332 грн. х 12 = 3984 грн.);

-січень 2006 року - 350 грн.

Таким чином,  загальний розмір коштів  належних  до стягнення становить - 5193 грн. 70 коп. (569.2 грн. + 290, 5грн. + 3984 грн. + 350 грн.).

Також,  виходячи з положень  ст.  88 ЦПК України та враховуючи,  що рішення ухвалено на користь позивача,  суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені на правову допомогу в розмірі 1000 грн. ( а.с.  119-120),  судові витрати понесені на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. (а.с.  128) та судові витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 51 грн.94 коп. ( а.с.  9 ).

Таким чином,  керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за № 1788-ХІІ,   ст.  ст.  8, 16, 46, 105 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ГУ,  Законом України „Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік" від 25.03. 2005 року за № 2505 - ІУ,   ст.  ст.  10, 11,  59,  60, 61,  84,  88, 131, 209, 212-218 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із Сквирського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1 - 5193 грн. 70 коп. трудової пенсії за віком на пільгових умовах.

Стягнути із Сквирського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.,  по сплаті судового збору в розмірі 51 грн.94 коп.,  по сплаті витрат на інформаційно-технічне-забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.