КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-16404/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Інтерпласт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Інтерпласт»(далі –позивач, ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Оболонському районі міста Києва), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт»податковою звітністю за липень, серпень та листопад 2010 року та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва визнати зазначені податкові декларації ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт»податковою звітністю за вказаний період.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт” за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року; зобов’язати ДПІ у Оболонському районі м. Києва зареєструвати декларації з податку на додану вартість ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт” за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року датою їх фактичного надходження до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, а також зобов’язати відповідача зробити відмітку на копіях податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт” за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року у відповідності до підпункту 4.1.3 пункту 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Інтерпласт»задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва щодо невизнання поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Інтерпласт»податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень та листопад 2010 року, як податкових декларацій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт», колегія суддів вважає за необхідним розглядати дану справу в межах поданої відповідачем апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 серпня 2010 року позивач подав до ДПІ у Оболонському районі міста Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за липень 2010 року, що підтверджується відповідною відміткою про її надходження до податкового органу. В послідуючому позивачем направлялися наступні податкові декларації:
- податкова декларація за серпень 2010 року, яка на адресу відповідача надійшла 23 вересня 2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення;
- податкова декларація за вересень 2010 року, яка на адресу відповідача надійшла 04 листопада 2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення;
- податкова декларація за жовтень 2010 року, яка на адресу відповідача надійшла 15 листопада 2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення;
- податкова декларація за листопад 2010 року, яка на адресу відповідача надійшла 14 грудня 2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
В свою чергу, на адресу позивача надійшли листи за підписом заступника начальника ДПІ у Оболонському районі міста Києва, а саме:
- лист від 20 серпня 2010 року №21148/10/28-320 “Щодо невизнання звітності”, з якого позивач дізнався, що в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року не зазначено ініціали, прізвище та ідентифікаційний номер головного бухгалтера, у зв’язку з чим дана декларація не була визнана відповідачем податковою звітністю за вказаний період;
- лист від 20 жовтня 2010 року №26802/10/28-320 “Щодо надання інформації”, з якого позивач дізнався, що ним на адресу відповідача була надіслана копія податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, у зв’язку з чим дана декларація не була визнана відповідачем податковою звітністю за вказаний період;
- лист від 17 грудня 2010 року №33942/10/28-330 “Щодо невизнання звітності”, з якого позивач дізнався, що в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року не зазначено прізвищ однієї з відповідальних посадових осіб підприємства (головного бухгалтера) та присутні дописки з елементами виправлення кульковою ручкою, у зв’язку з чим дана декларація не була визнана відповідачем податковою звітністю за вказаний період.
Позивач не погоджується з підставами невизнання його податкових накладних податковою звітністю за вищевказаний період та пояснює це тим, що ним було дотримано Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до ст. 92 Конституції України та вимог ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”, проводиться виключно законами про оподаткування, до яких інші нормативні акти не відносяться.
Положенням статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення, визначаються Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-III, який згідно з преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування.
Так, під поняттям «податкової декларації, розрахунку»в контексті пункту 1.11 даного Закону слід розуміти документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п. «ї»пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Відповідно до п.п.4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Положенням підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що форми обов'язкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки) визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з пп. 3.4 п. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054, зі змінами та доповненнями, далі по тексту –Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (пп. 3.3 Порядку № 166).
Згідно п.п. 4.2 п. 4 Порядку № 166, одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком.
Відповідно до пп. 4.3. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, із змінами та доповненнями, (далі по тексту –Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 N 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N 271/7592, затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, що додаються.
Абзацом першим пп. 17.1.1. статті 17 Закону № 2181 передбачено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до п.п. 4.2 Методичних рекомендацій, податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності.
Разом з тим в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.
У разі, якщо службова (посадова) особа органу державної податкової служби порушує норми абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного ОДПС, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати відмови. При цьому декларація вважається поданою у момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що підставами для відмови у прийнятті податкових декларацій ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт»за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року та невизнання їх податковою звітністю з податку на прибуток за вказаний період стали ряд недоліків, що були виявленні податковим органом в момент їх надходження, саме: відсутність ініціалів, прізвища та ідентифікаційного номеру головного бухгалтера (податкова декларація за липень 2010 року); надходження копії податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року та відсутність в податковій декларації за листопад 2010 року прізвища однієї з відповідальних посадових осіб підприємства (головного бухгалтера), а також наявність в ній дописок з елементами виправлення кульковою ручкою.
Однак, як було вірно зазначено судом першої інстанції, вищевикладені обставини не можуть бути підставою для відмови у невизнанні податкових декларацій позивача за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року податковою звітністю за вказаний період, оскільки виявлені в ній недоліки, на які посилається відповідач в своїх листах, не є перешкодою у її прийнятті податковим органом.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, які б вказували на невідповідність податкових декларацій ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт»вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054), оскільки вищевказані декларації містять всі необхідні реквізити, підписані відповідними посадовими особами позивача та скріплена печаткою підприємства.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність обставин, з якими закон пов’язує підстави невизнання податковими органами податкової декларації у відповідності до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів вважає, що дії відповідача в частині невизнання податкових декларацій з податку з податку на прибуток ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт»за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року податковою звітністю за вказаний період слід визнати протиправними.
Таким чином, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано –04.07.11 р.