Справа № 11-462/11 Головуючий у І інстанції Майборода С.М.
Категорія - ст. 125 ч. 2 КК Доповідач Воронцова С. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіВоронцова С. В.
суддів Щербакова О.С., Борисенка І. П.,
за участю:
засудженого ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3, ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньо - спеціальною освітою, одружений, не працюючий , раніше не судимий,
Засуджений за ст. 125 ч.2 КК України на сто п’ятдесят годин громадських робіт.
Цим вироком стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 499 грн. 84 коп. та моральної шкоди - 1000 грн..
Як встановив суд,
01 червня 2008 року, у вечірній час , ОСОБА_2 , знаходячись біля двору будинку АДРЕСА_2 , на грунті неприязних відносин , керуючись почуттям помсти , завдав ОСОБА_3 чисельних ударів дерев’яною палицею по руці та стегну , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді поширених масивних синців та забиття м’яких тканин правої сідниці, правої верхньої кінцівки , які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень , які спричинили короткочасний розлад здоров’я.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу злочину. Доводи апеляції обґрунтовує наступним. Не заперечуючи факту нанесення 01 червня 2008 року ОСОБА_3 тілесних ушкоджень за обставин наведених у вироку суду , стверджує що вчинив злочин в стані сильного душевного хвилювання яке було викликане побиттям потерпілою ОСОБА_3 його неповнолітнього сина , що мало місце 01 червня 2008 року. За таких обставин вважає що його дії були викликані протиправними діями самої потерпілої ОСОБА_3 , що мають ознаки складу злочину передбаченого ст. 126 КК України. А оскільки кримінальна відповідальність за спричинення легких тілесних ушкоджень в стані сильного душевного хвилювання не передбачена, вважає що в його діях відсутній склад злочину передбачений ч.2 ст. 125 КК України. При цьому зазначає що якщо судова палата при розгляді його апеляції не знайде підстав для скасування вироку , просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки з дня вчинення ним злочину пройшло більш трьох років.
Заслухавши доповідача, засудженого який підтримав апеляцію з підстав у ній наведених , потерпілу , яка заперечувала проти задоволення апеляції, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи засуджений та потерпіла є односельцями , 01.06.2008 року між ними виникла конфліктна ситуація, в результаті якої засуджений ОСОБА_2 наніс потерпілій ОСОБА_3 чисельних ударів.
Обставини нанесення потерпілій ударів в область верхньої частини руки та ділянку стегна підтверджуються показами засудженого , потерпілої , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в своїй сукупності узгоджуються між собою та з висновками судово – медичної експертизи за №396 від 15.04.2011 року про те що у потерпілої маються тілесні ушкодження у вигляді поширених масивних синців та забиття м’яких тканин правої сідниці, правої верхньої кінцівки , котрі виникли від дії тупих твердих предметів, в тому числі і від нанесення ударів дерев’яною палицею, які могли виникнути 01.06.2008 року і в своїй сукупності так і кожен окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Судом першої інстанції вірно встановлені обставини , мотив злочину , винність засудженого в заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких доказів того що ОСОБА_2 під час вчинення ним суспільно – небезпечного діяння перебував в стані сильного душевного хвилювання , а саме що характер його емоційного стану певною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними не встановлено, не наведено таких даних і в апеляції.
Характер тілесних ушкоджень, їх локалізація та кількість свідчать про те, що вони заподіяні навмисно, в результаті виниклих неприязних відносин та помсти , внаслідок конфлікту що виник у потерпілої з сином засудженого , і між вказаними подіями мається тривалий проміжок часу.
Отже, суд першої інстанції належно оцінив усі розглянуті докази і обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним в навмисному заподіянні потерпілій ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров’я та дав вірну юридичну кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 125 КК України.
Визначаючи міру покарання засудженому суд вірно врахував дані про особу засудженого , його матеріальний , сімейний стан ,обставини скоєного та з урахуванням вимог ст. 65 КК України визначив йому покарання в вигляді громадських робіт згідно мінімальної межі санкції статті.
Будь – яких порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Однак вирок суду підлягає зміні щодо засудженого в порядку ч.2 ст. 365, ч.1 п.4 ст. 373 КПК України.
За обвинуваченням, злочинна діяльність засудженого була закінчена 01.06.2008 року.
Санкція ч.2 ст. 125 КК України передбачає найсуворіший вид покарання у виді обмеження волі на строк до двох років, та відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості.
Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі не більше двох років, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком чинності минуло три роки.
З червня 2008 року і на день апеляційного перегляду справи трирічний термін сплинув.
За таких обставин відповідно до вимог п.5 ст. 74 КК України засуджений підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
В порядку ч.2 ст. 365 , ч.1 п.4 ст. 373 КПК України вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити.
ОСОБА_2 засудженого судом першої інстанції за ст. 125 ч.2 КК України до ста п’ятдесяти годин громадських робіт , звільнити від покарання на підставі ст. ст. 49 ч.1 п.2 , 74 п.5 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
В решті вирок щодо засудженого залишити без змін.
СУДДІ:
Щербаков О.С. Воронцова С.В. Борисенко І. П.