ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" липня 2011 р. Справа № 5019/43/11
за позовом Дубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі КП "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради
до відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 16 425 грн. 31 коп.
Суддя Бережнюк В.В.
Представники:
Від позивача : ОСОБА_2, (довіреність .№30 від 21.01.2011р.);
Від відповідача : не з’явився.
Від органу прокуратури : ОСОБА_3 посвідчення № 43 від 04.07.2011 р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач-Дубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі КП «Дубнокомуненергія»Дубенської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості по розрахунках за послуги теплопостачання згідно укладеного договору в сумі 8 987 грн. 55 коп., з яких 7 910 грн. 24 коп. - основний борг, 479 грн. 69 коп. - пеня, 261 грн. 77 коп. - 3% річних, 335 грн. 85 коп. - інфляційні втрати.
Відповідач- приватний підприємець ОСОБА_1 надав суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги в сумі 8 987 грн. 55 коп. не визнає та просить суд в позові відмовити з підстав, що викладені у відзиві (арк.с.30-31).
Через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 15.06.2011 року про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 16 425,31 грн., з яких 14 605 грн. 03 коп. - основний борг, 707 грн. 63 коп. - пеня, 634 грн. 24 коп. - інфляційні втрати, 478 грн. 41 коп. - 3% річних. Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 22, 54-56 ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.
05.07.2011 року в судовому засіданні прокурор та позивач підтримали збільшені позовні вимоги в повному обсязі. Просять позов задоволити.
Відповідач в судове засідання 05 липня 2011 року не з'явився. Відзиву на збільшені позовні вимоги не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (арк.с.74). Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків.
Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами.
Крім цього, ухвалою суду від 15.06.2011 р. явка представників сторін для участі у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників органу прокуратури та позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
15.10.2005 року між Комунальним підприємством «Дубнокомуненергія»(Підприємство) та підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено Договір на відпуск теплової енергії № 236. На підставі п.п. 1.1, 1.4 Договору Підприємство зобов’язується надавати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. Теплова енергія подається Споживачу за адресою: вул. Мирогощанська, 4.
Відповідно до п. 5.3., 5.4. Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок КП "Дубнокомуненергія" на протязі 5-ти днів з дня отримання рахунку, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок до 5-го числа кожного наступного місяця. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Договір підписано керівником КП «Дубнокомуненергія»та підприємцем ОСОБА_1, та скріплено відбитками печаток сторін. Відомості про внесення змін та доповнень до Договору у матеріалах справи відсутні (арк.справи 10-11).
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер, тобто обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі суду при розгляді інших справ.
Так, підприємець ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до відповідача КП «Дубнокомуненергія»про визнання Договору №236 від 15.10.2005 р. недійсним. Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/30/11, залишеним без змін постановою РАГС від 20.11.2011 р., в позові відмовлено. Таким чином Договір №236 від 15.10.2005 р. є чинним.
На виконання умов Договору Підприємство за період з січня 2009 р. по квітень 2009 р., з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р., з жовтня 2010 р. по травень 2011 р. надало Споживачу послуги з теплопостачання магазину по вул. Мирогощанська, 4 в м. Дубно.
Свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг відповідач належним чином та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у підприємця ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 14 605 грн. 03 коп. (розрахунок заборгованості на арк.с. 6, 67).
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №91 від 02.03.2010 р. з вимогою оплатити борг за надані послуги теплопостачання (арк.с.14).
У відповідь на претензію підприємець ОСОБА_1 надіслав позивачу лист (арк.с.15), у якому зазначив, що він не є власником магазину по АДРЕСА_2 та не є споживачем послуг з теплопостачання. Вказує, що договір було укладено помилково.
Докази погашення боргу відповідача перед позивачем у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.6.3.3. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.
Керуючись зазначеним пунктом Договору та чинним законодавством України, з огляду на прострочення відповідачем виконання зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 707 грн. 63 коп. - пені, 634 грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 478 грн. 41 коп. - 3% річних. Надані суду розрахунки перевірено та визнано правильними (арк.с. 7-9, 68-70).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно Закону України від 02 червня 2005р. “Про теплопостачання" ,- теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч.6 ст.19 даного Закону та п.5 ч.3 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” зобов’язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005р. №630 та “Правил користування тепловою енергією”, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 жовтня 2007р. №1198 –послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст.275 ГК України.)
Аналогічні положення щодо договору послуг містять ст.ст. 901, 903 ЦК України.
Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.
Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, Цивільним кодексом України (ст.629) встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості.
Отже, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 16 425 грн. 31 коп., з яких 14 605 грн. 03 коп. - основний борг, 707 грн. 63 коп. - пеня, 634 грн. 24 коп. - інфляційні втрати, 478 грн. 41 коп. - 3% річних, підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та Договорі, тому підлягають задоволенню повністю.
На Відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій – доведення спору до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (35600, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дубнокомуненергія»Дубенської міської ради (35600, м. Дубно, Рівненська область, вул. Острозького, 23, ос/р 260003018095 в ВАТ Ощадбанк м. Дубно, МФО 333368, коп ЄДРПОУ 13971076) - 14 605 грн. 03 коп. - основного боргу, 707 грн. 63 коп. - пені, 634 грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 478 грн. 41 коп. - 3% річних.
3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (35600, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 164 грн. 25 коп. державного мита.
4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (35600, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Бережнюк В.В.
повне рішення підписано 08 липня 2011 року