УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів
за участю прокурора
засудженої Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б., Шевченко О.О.,
ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні 21 червня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2010 року.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,
- за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік 6 місяців;
- за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 70 КК України із застосуванням ст. 69 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.
На підстав ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2010 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною в тому, що до неї як начальника Ніжинського районного відділу земельних ресурсів 3 січня 2004 року надійшла заява ОСОБА_7 про надання земельної ділянки загальною площею 120 га для ведення селянсько-фермерського господарства, а також про надання з вказаної площі в приватну власність сільгоспугідь в розмірі частки (паю) кожному з членів фермерського господарства та 4 га лісу у власність.
Всупереч вимог ст. 5 п. 2 Положення про Ніжинський районний відділ земельних ресурсів ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_7, підготовила проект розпорядження голови райдержадміністрації «Про створення комісій, про надання згоди на складання проектів відведення земельних ділянок, припинення права користування землею, надання земель» № 43 від 11 лютого 2004 року, в якому зазначила про надання згоди ОСОБА_7 на складання проектів відведення земельних ділянок загальною площею 120 га, з них: 116,0 га ріллі та 4.0 га лісу, на умові довгострокової оренди та у власність. При цьому вона достовірно знала, що на засіданні районної конкурсної комісії по розгляду заяв для організації фермерських господарств було прийнято рішення щодо надання згоди на складання проекту відведення земельної ділянки загальною площею 120 га ОСОБА_7 тільки на умові оренди.
У травні 2004 року ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_7 і перевищуючи свої службові повноваження, підготувала проект розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 146 від 26 травня 2004 року «Про надання згоди на складання проектів відведення земельних ділянок, припинення права користування землею, затвердження технічної документації та надання земель».
В цей проект вона внесла завідомо неправдиві відомості про те, що підставою для надання на умові власності ОСОБА_7 земельної ділянки (лісу) площею 4,59 га є проект її відведення, що повністю не відповідало дійсності.
Крім того, в проекті Розпорядження вона зазначила неправдиві відомості, що дана ділянка лісового фонду (ліс) є замкненою та входить до складу угідь фермерського господарства ОСОБА_7, що також не відповідало дійсності.
Цей проект Розпорядження вона погодила з відповідними посадовими особами та передала на підпис голові Ніжинської РДА.
Вищезазначені умисні дії ОСОБА_5 призвели до незаконної передачі ОСОБА_7 у власність 4.5939 га лісу вартістю 500276,00 грн., тобто настанню тяжких наслідків.
Крім того, ОСОБА_5, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 раніше вже використав своє право на безоплатну передачу у його власність земельної ділянки, зловживаючи своїм службовим становищем 14 червня 2007 року підписала фіктивний державний акт серії ЯГ № 863173 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку (ліс) площею 4,5939 га, та завідомо неправдивий кадастровий план її меж, в наслідок чого дана земельна ділянка вартістю 500276 грн. незаконно перейшла у власність ОСОБА_7
В червні 2007 року ОСОБА_6, будучи директором TOB ВКФ „Гарант-B", зловживаючи своїм службовим становищем і діючи всупереч інтересам служби, в порушення встановленого порядку склав фіктивний державний акт серії ЯГ № 863173 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку (ліс) площею 4,5939 га та склав завідомо неправдивий кадастровий план даної земельної ділянки з метою незаконного присвоєння їй кадастрового номера.
Вказані документи були передані ним в Ніжинський відділ земельних ресурсів для підписання відповідними посадовими особами.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених. Посилається на необґрунтоване застосування до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ст.ст. 75, 69 КК України та порушення вимог ст. 377 КПК України. На думку прокурора, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав з яких його скаргу та скаргу засудженої залишено без задоволення. Вказує, що при визначенні покаранні за сукупністю злочинів в резолютивній частині вироку суд помилково зазначив застосування ст. 69 КК України після застосування ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку касаційної скарги заступника прокурора області, пояснення засудженої, яка просила залишити в силі вирок та ухвалу апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності засуджених у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст.ст. 364 ч. 2; 365 ч. 3; 366 ч. 2 КК України та ОСОБА_6 за ст.ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України підтверджується сукупністю зібраних в установленому законом порядку та належно досліджених у судовому засіданні доказів і у касаційному порядку не оскаржуються.
Доводи касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного засудженим покарання та безпідставне застосування ст.ст. 69 і 75 КК України є необґрунтованими.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи засуджених та обставини, які пом'якшують покарання.
Суд також належно обґрунтував свій висновок про можливість призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Зокрема суд врахував, що раніше вони до кримінальної відповідальності не притягувалися, за місцем проживання та роботи характеризувалися позитивно, ОСОБА_5 має звання «Почесного землевпорядника України», у ОСОБА_6 на утриманні знаходиться малолітня дитина, а також те, що заподіяна шкода була усунута шляхом повернення земельної ділянки та лісу у власність держави.
Виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених й попередження нових злочинів. За своїм видом та розміром воно відповідає скоєному і не суперечить загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.ст. 50 і 65 КК України.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням прокурора, ухвала апеляційного суду за своїм змістом відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки містить мотиви та підстави прийнятого рішення.
Даних, які б свідчили, що в справі допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.
Разом з тим, твердження прокурора про те, що при визначенні покарання за сукупністю злочинів в резолютивній частині вироку суд помилково послався на застосування ст. 69 КК України після застосування ст. 70 КК України, є слушними.
Це порушення не було усунуте при апеляційному розгляді справи.
З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити.
Виключити з ухвали та з резолютивної частини вироку рішення про застосування ст. 69 КК України при визначенні остаточного покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.
В решті вирок та ухвалу залишити без змін.
С у д д і:
Єлфімов О.В. Марчук Н.О. Пузиревський Є.Б.