Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Григор’євої І.В.,
суддів: Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 4 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимого 20 квітня 2006 року за ч. 2 ст. 187 КК
України на 4 роки позбавлення волі,
звільненого 20.11.2009 року по відбуттю
покарання
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 328 грн. 80 коп. за проведення судово-хімічної експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2010 року вирок залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 лютого 2010 року близько 20 години в м. Маріуполі Донецької області придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою 18,86 г, в перерахунку на суху речовину 17,84 г., та став зберігати його при собі без мети збуту. 14 лютого 2010 року приблизно о 14 годині
ОСОБА_1 прибув до Волноваської виправної колонії № 120 в
с. Молодіжне Волноваського району Донецької області, де при появі працівників міліції викинув пакет з даним наркотичним засобом на територію автостоянки, де він і був знайдений правоохоронцями під час огляду.
Крім того, ОСОБА_1 14 лютого 2010 року близько 11 години, перебуваючи біля СТО "Баварія" в м. Маріуполі Донецької області, з метою передачі до Волноваської виправної колонії № 120 для засудженого
ОСОБА_2 придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою 16,76 г, в перерахунку на суху речовину 15,16 г., після чого перевіз його до території цієї виправної колонії. Однак ОСОБА_1 свій злочинний умисел на передачу наркотичного засобу до кінця не довів з незалежних від його волі причин, так як був затриманий працівниками міліції.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що ОСОБА_1 засуджувався на вчинення умисного тяжкого злочину, а тому в його діях вбачається рецидив злочинів. Рішення суду про застосування ст. 75 КК України до засудженого, який після звільнення з місць позбавлення волі вів антисоціальний спосіб життя, зловживав наркотиками, вважає необґрунтованим.
На касаційну скаргу засудженим ОСОБА_1 подані заперечення, в яких він зазначає про порушення прокурором строку на касаційне оскарження, а також про безпідставність його доводів щодо м'якості призначеного покарання. Просить залишити судові рішення без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, прокурор, який брав участь у розгляді судом першої інстанції, у своїй апеляції зазначав про те, що призначене ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості. При цьому вказував на те, що районний суд не врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, наявність обтяжуючої покарання обставини – рецидив злочинів, а також особу винного, який після звільнення з місць позбавлення волі не працював, зловживав наркотичними засобами. Просив скасувати вирок районного суду та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 реальне покарання.
Під час перевірки справи, суд апеляційної інстанції, в порушення
ст. 377 КПК України, без наведення ґрунтовних мотивів на спростування цих доводів прокурора, погодився з висновком районного суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання. При цьому апеляційний суд зазначив про те, що відсутність послання на рецидив злочинів не вплинуло на покарання. Також колегія суддів урахувала стан здоров'я засудженого, його позитивну характеристику за місцем проживання, повне визнання вини та щире каяття. Ці обставини, за висновком апеляційного суду, є підставами для застосування ст. 75 КК України.
Однак, апеляційний суд по суті не врахував, що одне з діянь, за яке
ОСОБА_1 було засуджено, закон відносить до категорії тяжких злочинів, дії, пов’язані з обігом наркотичних засобів становлять підвищену суспільну небезпеку. Не мотивував суд й те, яким чином зазначені у вироку обставини звільнення від відбування покарання співвідносяться з характером діяння та даними про особу засудженого, який будучи працездатним суспільно-корисною працею не займався. Що стосується позиції суду апеляційної щодо рецидиву злочинів, то вона не ґрунтується на положеннях статей 34, 67 КК України. Крім того, характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання не можна вважати позитивною.
Отже, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, за результатами якого необхідно ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Під час нового апеляційного розгляду слід належно оцінити фактичні обставини справи, дані про особу винного та обставини, які мають юридичне значення при визначенні покарання, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинів за тих самих обставин та даних про особу винного, то призначене із застосуванням ст. 75 КК України покарання слід вважати явно несправедливим внаслідок м’якості.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 щодо подання касаційної скарги прокурором з пропуском встановленого ч. 2 ст. 386 КПК України строку, то вони є безпідставними. Із матеріалів переведення видно, що протягом трьохмісячного строку на касаційне оскарження прокурор
17 грудня 2010 року звернувся із касаційною скаргою на судові рішення щодо ОСОБА_1 Однак через недотримання вимог ст. 350 КПК України постановою від 12 січня 2011 року прокурору відмовлено у витребуванні кримінальної справи. Указані недоліки відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК України усунені протягом одного місяця з дня одержання копії цієї постанови, а тому касаційна скарга прокурора від 31 січня 2011 року прийнята до провадження.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
І.В. Григор’єва А.М. Крещенко Є.Б. Пузиревський