Ухвала

іменем   україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої                     Григор’євої І.В.,

суддів:                                     Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,

за участю прокурора         Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2010 року, якою

                    ОСОБА_1,

                    ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

звільнено від покарання на підставі ст. 105 КК України із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд опікуну ОСОБА_2 строком на один рік чотири місяці. Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185,
ч. 2 ст. 185 КК України закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

    Як установив суд, неповнолітній ОСОБА_1 26 липня 2010 року близько 11 години в приміщенні кімнати дитячого оздоровчого комплексу "Калинівка" в с. Калинівка Старокостянтинівського району Хмельницької області таємно викрав фотоапарат та інше майно ОСОБА_3 на загальну суму 1 095 грн.

    Крім того, він 10 вересня 2010 року близько 15 години 30 хвилин в торговому центрі по вул. Ессенській в м. Старокостянтинові Хмельницької області повторно таємно викрав у ОСОБА_4 мобільний телефон зі стартовим пакетом оператора мобільного зв’язку та грошима на рахунку на загальну суму 335 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування постанови районного суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Вказує про те, що суд у порушення ст. 105 КК України звільнив від покарання неповнолітнього, який вчинив два злочини середньої тяжкості.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 подані заперечення, в яких він, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови районного суду, просить залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

При вирішенні питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності  із застосуванням примусових заходів виховного характеру суд мав виходити з вимог статей 97, 105 КК України, статей 9, 447 КПК України.  Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 97 КК України таке звільнення можливе, якщо виправлення неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої або необережний злочин середньої тяжкості , можливе без ізоляції від суспільства. Своє рішення суд повинен викласти у формі постанови .

Поряд із цим статтею 105 КК України передбачена можливість звільнення від покарання  неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості  та внаслідок щирого розкаяння й подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку не потребує покарання. При цьому суд має обов’язково застосувати примусові заходи виховного характеру, які є альтернативними по відношенню до кримінального покарання.

Тобто наведені положення кримінального закону дають суду право за наявності певних умов звільнити неповнолітнього від кримінальної відповідальності або від кримінального покарання, що різняться між собою за своєю правовою природою та наслідками.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 суд цих особливостей не врахував, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон та істотно порушив кримінально-процесуальний закон.

Як видно з матеріалів справи, неповнолітній ОСОБА_1 вчинив дві крадіжки, які становлять реальну сукупність злочинів. Ці злочини кримінальним законом віднесені до умисних злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 97 КК України не можна.

Не передбачена така можливість і в ч. 1 ст. 105 КК України.

Крім того, зі змісту даної норми закону, а також вимог ч. 3 ст. 327 КПК України випливає, що суд, визнаючи неповнолітнього винним у вчиненні злочину, постановляє обвинувальний вирок і призначає конкретну міру покарання. Звільнення від покарання без призначення такого покарання  чинними кримінальним та кримінально-процесуальним законами не передбачене.

Отже рішення суду про звільнення неповнолітнього ОСОБА_1 від покарання без його призначення, при ухваленні постанови, не можна вважати законним та обґрунтованим.

Ураховуючи наведене, постанова районного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням зазначених обставин слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Судді:

І.В. Григор’єва А.М. Крещенко Є.Б. Пузиревський