У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор’євої І.В.,
суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Середино-Будського районного суду Сумської області від 20 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Середино-Будського районного суду Сумської області від 20 грудня 2010 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово
судимого, останній раз вироком
Середино-Будського районного суду
Сумської області від 23 вересня 2009 року
за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу
в розмірі 1 500 гривень з позбавленням права
керування всіма видами транспортних
засобів строком на 2 роки,
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до 120 годин громадських робіт.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь матері – ОСОБА_7 та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь матері – ОСОБА_9.
При цьому, ОСОБА_5, не працюючи з 1996 року, не вживав будь-яких заходів для свого працевлаштування, маючи тимчасові заробітки час від часу, не повідомляв про місце своєї роботи у виконавчу службу та не здійснював платежі, внаслідок чого загальний борг по сплаті аліментів станом на 1 жовтня 2010 року склав 11 823 грн., а саме по виконавчому листу № 2-316-1999 року від 8 жовтня 1999 року – 8 349, 58 грн. та виконавчому листу № 2-130-2009 року від 21 вересня 2009 року – 3 473, 42 грн.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про зміну вироку місцевого суду. Прокурор просить виключити з вироку період скоєння злочину з 8 жовтня 1999 року по 27 липня 2005 року та вважати ОСОБА_5 засудженим за злісне ухилення від сплати аліментів починаючи з 28 липня 2005 року, оскільки вироком цього ж суду від 27 липня 2005 року його вже було засуджено за ухилення від сплати аліментів за вказаний період.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу частково та просила скасувати вирок і направити справу на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Посилання прокурора на істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке виразилось в тому, що ОСОБА_5 двічі притягнутий до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів за один і той же період є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Так, у вироку Середино-Будського районного суду від 20 грудня 2010 року ніде не вказано, що ОСОБА_5 засуджено за злісне ухилення від сплати аліментів за період з 8 жовтня 1999 року по 27 липня 2005 року.
Крім того, згідно довідки-розрахунку ВДВС Середино-Будського РУЮ від 07.10.2010 року заборгованість по аліментам ОСОБА_5 по виконавчому листу № 2-316 від 8 жовтня 1999 року складає 8 349, 58 грн. (а.с. 15). При цьому заборгованість нарахована з 01.06.2005 року по 30.09.2010 року.
Згідно довідки-розрахунку ВДВС Середино-Будського РУЮ від 25.10.2010 року заборгованість по аліментам ОСОБА_5 по виконавчому листу № 2-130 від 26 жовтня 2009 року складає 3 473, 42 грн. (а.с. 25). При цьому заборгованість нарахована з 22.07.2009 року по 30.09.2010 року.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_5 по двох виконавчих листах станом на 1 жовтня 2010 року складає 11 823 грн. і вироком суду від 20 грудня 2010 року його визнано винним та засуджено за злісне ухилення від сплати аліментів саме в такій сумі.
Таким чином, період, за який ОСОБА_5 притягнутий до відповідальності вироком суду від 20 грудня 2010 року, починається з 1 червня 2005 року.
Також, згідно копії вироку Середино-Будського районного суду Сумської області від 27 липня 2005 року, раніше ОСОБА_5 вже був засуджений за злісне ухилення від сплати аліментів за виконавчим листом № 2-316 від 8 жовтня 1999 року, але за період до 1 червня 2005 року.
При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 не був притягнутий двічі за скоєння злочину в період з 8 жовтня 1999 року по 27 липня 2005 року, у зв’язку з чим не вбачає підстав для зміни вироку, як про це порушується питання в касаційній скарзі прокурора.
Більш того, як вбачається з протоколу судового засідання, цей же прокурор, під час розгляду справи по суті не робив жодних заяв щодо неправильного обчислення періоду скоєння злочину і підтримував пред’явлене ОСОБА_5 обвинувачення.
Будь-яких інших і стотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Середино-Будського районного суду Сумської області від 20 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
с у д д і:
Григор’єва І.В. Пузиревський Є.Б. Крещенка А.М.