У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого    Григор’євої І.В.,

суддів:    Пузиревського Є.Б., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора    Чорної І.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2011 року щодо нього,

ВСТАНОВИЛА:

    Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 7 лютого 2011 року

                                                        ОСОБА_5,

                                                        ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                       громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 155 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

    Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 скасовано.

 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 7 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 153 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у виді  7 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що приблизно о 3 годині 10 жовтня 2009 року в смт. Красноїльськ, Сторожинецького району Чернівецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто статеві зносини як природним шляхом так і неприродним способом, скориставшись безпорадним станом потерпілої та застосовуючи погрози фізичного насильства.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та залишення в силі вироку місцевого суду.

При цьому засуджений посилається на те, що в його діях відсутній склад злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152 та ч. 3 ст. 153 КК України, оскільки потерпіла вступила з ним в статевий контакт добровільно та не перебувала в безпорадному стані. Обвинувачення ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілої, яка його обмовила.

Крім того, засуджений зазначає, що ініціатором злочинних дій відносно потерпілої був саме громадянин Румунії ОСОБА_7, та вважає, що безпідставна відмова апеляційного суду в задоволенні його клопотання про допит в якості свідка вказаного громадянина призвела до неправильного встановлення фактичних обставин справи та порушення його права на захист.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу засудженого та просив направити справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Постановляючи вирок щодо ОСОБА_5, апеляційний суд не дотримався вказаних вимог закону.

Так, провівши часткове судове слідство та дослідивши докази, апеляційний суд прийшов до висновку про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи та необхідність скасування вироку з цих підстав. Разом з тим, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, апеляційний суд не вказав місця, часу, форми вини та мотивів злочину, не зазначив навіть прізвища неповнолітньої потерпілої, відносно якої вчинено злочин.

Крім того, резолютивна частина вироку апеляційного суду є суперечливою.

Так, з резолютивної частини вироку вбачається, що апеляційний суд прийняв рішення про скасування вироку місцевого суду в повному обсязі. Разом  з  тим,  судом  зазначено  про  залишення  вироку  в  іншій  частині без

зміни. При цьому є незрозумілим, в якій саме частині вирок місцевого суду залишено без зміни.

Таким чином, невідповідність мотивувальної та резолютивної частин вироку апеляційного суду вимогам ст.ст. 334, 335 КПК України розцінюється судом касаційної інстанції як істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодило суду апеляційної інстанції постановити законний і справедливий вирок, а тому постановлене щодо ОСОБА_5 судове рішення відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України підлягає скасуванню а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого  необхідно усунути вказані недоліки, перевірити доводи касаційної скарги засудженого, в тому числі щодо порушення його права на захист та допиту свідків, і постановити судове рішення у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства.  

    Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

с у д д і:

Григор’єва І.В.                         Пузиревський Є.Б.                       Фурик Ю.П.