Справа  № 2-301/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 року                       Шаргородський районний суд Вінницької області  

в складі:

          головуючого судді -          Славінська Н. Л.

при секретарі Бабина І. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду справу за позовом    ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення боргу по договору позики,

В С Т А Н О В И В :

13.10.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу по договору позики, який переданий в провадження судді Славінської Н.Л. 5.05.2011 року. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 14.03.2010 року він уклав договір позики з ОСОБА_3, відповідно до якого надав останньому позику в розмірі 12600 доларів США на закупівлю товарів у Польщі. На підтвердження укладення договору позики та факту передання коштів відповідачем була надана йому розписка. У вказаній розписці ОСОБА_3 підтвердив факт отримання коштів у розмірі 12600 доларів США від нього та зобов’язується повернути вказану суму  до 29.03.2010 року. На момент звернення до суду відповідач коштів не повернув, від зустрічей та телефонних дзвінків уникає. За офіційним курсом НБУ на момент подання позовної заяви  сума основного боргу відповідача перед ним в грошовій одиниці України – гривні становить 99414 грн.  

         Просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики в сумі 99414 грн.  

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився, відповідно до заяви та телеграми просить розгляд справи проводити в його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.20, 63).   

         Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином: за останнім відомим місцем проживання відповідача – в с. Рахни-Лісові Шаргородського району йому надсилалися судові повістки, які, відповідно до підпису в зворотних повідомленнях, відповідачем отримані (а.с.47,61). Причини неявки до суду відповідач не повідомив, заяв про відкладення судового засідання, чи про розгляд справи у його відсутності від відповідача не надходило.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним  чином повідомлений про розгляд справи і не з’явився в судове засідання без поважних причин.  

В судове засідання не з’явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду,   перешкод для розгляду справи в судовому засіданні немає, тому суд вважає, що справу можна розглянути без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.  

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

          Вирішуючи спір суд встановив факт укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики грошей в сумі 12600 доларів США, відповідно до якого ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 14.03.2010 року 12600 доларів США на строк до  29.03.2010 року.

Факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2  позики на суму 12600 доларів США, строком до 29.03.2010 року підтверджується борговим документом – розпискою (а.с.5).

Дана розписка підтверджує дві обставини : факт отримання відповідачем ОСОБА_3 грошей в кількості 12600 доларів США та волевиявлення боржника – відповідача ОСОБА_3 у певний строк – точно визначений – до 29.03.2010 року – повернути позичені гроші. Крім того, розписка засвідчена   підписом відповідача.

Оскільки у розписці не зазначено, що відповідач отримав кошти від позивача і зобов’язується їх повернути саме позивачу, але, з врахуванням того, що розписка знаходиться у позивача ОСОБА_2, суд вважає, що дана обставина підтверджує факт зобов’язання відповідача перед позивачем за договором позики.

          До даного часу відповідач суму позики позивачу  не повернув, що вбачається із позовної заяви, матеріалів справи, а також підтверджується тією обставиною, що борговий документ – розписка, до даного часу знаходиться у позивача та не повернута останнім відповідачу у випадку, якби відповідач сплатив борг за договором позики.             

          При зверненні в суд позивачем сплачене державне мито в сумі 994,14 грн. відповідно до ціни позову (а.с.1), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с.2).

          Курс Національного банку України на час подання   позовної заяви до суду, тобто на 13.10.2010 року, становить: 100 доларів США – 790,9900 грн. (а.с.62), проте, позивач просить стягнути суму, меншу, ніж становить сума боргу в еквіваленті на гривню, тобто в сумі 99414 грн., що є правом позивача.

          Даному факту відповідають  правовідносини позики, за договором якої одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

          Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

          Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.          

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України).

Згідно ст.527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.   Договір є обов’язковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Оскільки  факт повернення боргу відповідачем позивачу не доведено, то право позивача невиконанням зобов’язання з боку відповідача  порушено і підлягає судовому захисту.

          Таким чином, дослідивши матеріали справи та здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому, рішення суду ґрунтується на доказах, здобутих в судовому засіданні, а саме: на    розписці  про отримання позики ОСОБА_3 від ОСОБА_2 на суму 12600 доларів США.  

Відповідно до вимог частин 1,3 ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.

Таким чином, наявність боргового документа – розписки, у позивача, свідчить про існування невиконаного відповідачем зобов’язання.

         Тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума боргу – 99414 грн. за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита при зверненні в суд в сумі 994,14 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. відповідно до вимог ст.88  ЦПК України.  

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України і на підставі ст.ст. 218, 525, 625, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України,  суд

В И Р І Ш И В :

  Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення боргу по договору позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 99414 грн., витрати по сплаті державного мита при зверненні в суд в сумі 994,14 грн., витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.,   а всього – 100528  (сто тисяч п’ятсот двадцять вісім) гривень 14 коп.                      

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя