Справа №  1-159/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          15 червня 2011 року                                                                                              м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Гецко Ю. Ю. при секретарі Копинець О. П. з участю прокурора Красноголовець С. В., захисника ОСОБА_1 та перекладача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку  м. Берегово, ромської народності, громадянку України, без освіти, не одружену, не працюючу, раніше не судиму, мешканку АДРЕСА_1, окремий хутір

за ст. 1501 ч. 1 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 протягом часу з січня  2011 року по 22 квітня 2011 року використовувала свою малолітню онуку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 для заняття жебрацтвом, а саме протягом вказаного часу, підсудна ОСОБА_3, неодноразово, в м.Берегово на вул. Вокзальній, напроти залізничного вокзалу, використовувала свою малолітню онуку ОСОБА_4, для зайняття жебракування, тобто випрошуванням у сторонніх осіб грошей з метою отримання прибутку у вигляді милостині, яку сторонні особи надавали їй, зважаючи на наявність малолітньої дитини та необхідність її  годувати. Отримані в результаті використання малолітньої онуки  для жебракування кошти підсудна ОСОБА_3 використовувала для утримання сім'ї.

Підсудна ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину визнала повністю і пояснила, що в її сім’ї скрутне становище, вона ніде не працює і не отримує соціальну допомогу на дітейі саме тому вона стала брати онуку ОСОБА_3 до залізничного вокзалу м. Берегово, де підходила до перехожих, які виходили з вокзалу та тримаючи онуку просити з простягнутою рукою милостиню, тобто гроші. Ходила вона 2-3 рази на тиждень. Її дійсно неодноразово попереджали працівники міліції, виносили офіційні попередження,  що вона в подальшому зобов’язується не робити цього, але після даних попереджень вона продовжувала жебракувати так, як не мала іншої змоги заробити. Заробляла приблизно 15-20 гривень, на що і купувала продукти харчування чим утримувала онуків.

В скоєні злочину щиро розкаюється, скоїла злочин не усвідомлюючи про наслідки, просить суворо її не карати, подібного обіцяє більше не скоювати.

Оскільки, підсудна та інші особи, які брали участь в судовому розгляді, відповідно до ст. 299 КПК України визнали не доцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та не оспорили обвинувачення, тому суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 доведена матеріалами справи.

Таким чином, дії підсудної ОСОБА_3 досудовим слідством кваліфіковано вірно за ст. 150-1 ч. 1 КК України за кваліфікуючими ознаками –використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

Суд обираючи міру покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_3, слід визнати її щире каяття.

По місцю проживання підсудна ОСОБА_3 характеризується позитивно (а.с. 44).

Обставини, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_3, не встановлено.

Враховуючи, що підсудна ОСОБА_3, вчинила злочин середньої тяжкості, однак щиро розкаялася, позитивно характеризується по місцю проживання (а. с. 44), суд приходить до висновку про звільнення підсудної від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, на підставі ст. ст. 76 п. п. 3, 4 КК України, слід зобов’язати підсудну ОСОБА_3 періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально –виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

засудив:

ОСОБА_3 за ст. 1501 ч. 1 КК України до позбавлення волі на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 п. п. 3, 4 КК України, зобов’язати підсудну ОСОБА_3 періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально –виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили –скасувати.

          На вирок може бути подана апеляція через цей суд до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з моменту його оголошення.

Суддя   Ю. Ю. Гецко