ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2011 р. Справа № 59/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіОстапенка М.І.
суддіКондратової І.Д.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивачаОСОБА_1 –пред. за дов.;
від відповідача ОСОБА_2- пред. за дов.;
від третьої особине з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р.
у справі№ 59/14 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо"
доПублічного акціонерного товариства "Ерсте Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_3
провизнання договору поруки припиненим
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" про визнання Договору поруки № 014/0398/95/03933 від 30.05.2008 р. припиненим з 20.11.2009 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2011р. (суддя Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Зубець Л.П., Новіков М.М., Мартюк А.І.) в позові відмовлено повністю.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, відзначив про відсутність підстав для визнання договору поруки припиненим та застосування до спірних правовідносин норму ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України, оскільки момент підписання Додаткової угоди № 1 від 20.11.2009 р. до Договору поруки № 014/0398/95/03933 від 30.05.2008 р., позивач був ознайомлений з усіма умовами Кредитного договору, а також зі змістом Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору від 28.09.2007 року, Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору від 24.02.2008 року, Додаткової угоди № 3 до Кредитного договору від 30.05.2008 року і Додаткової угоди № 4 до Кредитного договору від 20.11.2009 р. та не мав жодних заперечень та непорозумінь до змісту вказаних документів та обсягу обов'язків поручителя.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р., прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, відповідач посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 251, 252, ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК), наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк", як кредитором, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк", та ОСОБА_3, як позичальником, було укладено Кредитний договір з фізичною особою № 014/0398/95/03933 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, відкриває позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 900000,00 (дев'ятсот тисяч) дол. США, зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до "09" серпня 2014 року (включно), із сплатою 13,5 (тринадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних (п. 1.1 Кредитного договору).
На забезпечення виконання зобов'язань, передбачених Кредитним договором, 30.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк", як кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорпіо”, як поручителем, та ОСОБА_3, як позичальником, було укладено Договір поруки № 014/0398/95/03933 (надалі –Договір поруки).
Судами також встановлено, що кредитор та позичальник також підписали Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору від 28.09.2007 року; Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору від 24.02.2008 року; Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору від 30.05.2008 року і Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору від 20.11.2009 р., згідно з умовами яких були змінені умови Кредитного договору.
Відповідно до Додаткової угоди № 4 до Кредитного договору від 20.11.2009 р. було погоджено, що фактична заборгованість за кредитом (1 720 000,00 доларів США станом на дату підписання даної Додаткової Угоди) збільшується на суму прострочених платежів за відсотками (на 118 501 доларів США 74 центи станом на дату підписання даної Додаткової угоди) та становить 1 838 501,74 (один мільйон вісімсот тридцять вісім тисяч п'ятсот один) долар США 74 центи. Таке збільшення проводиться шляхом приєднання суми прострочених платежів за відсотками до заборгованості за кредитом та не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику. Крім того, змінено режим кредитної лінії з відновлювальної на разовий кредит та визначено, що кінцевий строк користування кредитними коштами до 23 грудня 2010 р. включно.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання припиненим договору поруки з посиланням на ст. 559 ЦК України і те, що зміни до кредитного договору про збільшення розміру відсотків за користування кредитом, а значить - і обсягу відповідальності позивача, як поручителя, було здійснено без належного повідомлення і згоди на те останнього, що є підставою для припинення зобов'язань за договором поруки.
Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правовідносини поруки врегульовані параграфом 3 глави 49 (ст. 553 - 559) ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. При цьому, згода поручителя на зміну умов основного договору може бути виражена в договорі поруки.
Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, Додатковою угодою № 1 від 20.11.2009 р. сторони внесли зміни до Договору поруки та погодили зміст забезпеченого зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання, а саме : на повернення кредиту в сумі 1838501,74 (один мільйон вісімсот тридцять вісім тисяч п'ятсот один долар США сімдесят чотири центи) доларів США, з наступним порядком погашення: до 31.12.2009 р. - 550 000,00 доларів США; - до 23.12.2010 р.- 1288501,74 доларів США.; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13,5 процентів до "20" листопада 2009 року, а починаючи з "20" листопада 2009 року до "23" грудня 2010 року –у розмірі 12,5 процентів річних та/або комісій в строки та в порядку, що визначені Кредитним договором.
Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Укладення поручителем Додаткової угоди № 1 Договору поруки, якою змінений зміст забезпеченого зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання з урахуванням змін умов кредитного договору, свідчить про наявність згоди поручителем на зміну основного зобов'язання. При цьому, як вірно відзначили суди попередніх інстанцій, позивач був ознайомлений з усіма умовами Кредитного договору, а також зі змістом Додаткової угоди №1 до Кредитного договору від 28.09.2007 року, Додаткової угоди №2 до Кредитного договору від 24.02.2008 року, Додаткової угоди №3 до Кредитного договору від 30.05.2008 року і Додаткової угоди №4 до Кредитного договору від 20.11.2009 р. та не мав жодних заперечень та непорозумінь до змісту вказаних документів та обсягу обов'язків поручителя (п. 2 Додаткової угоди № 1 від 20.11.2009 р.).
За таких обставин, колегія суддів відзначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в судових рішеннях, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі рішення першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. у справі № 59/14–без змін.
Головуючий суддя Остапенко М.І.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.