Справа № 2-740/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

4 червня 2007 р.                                      м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Халаджи О.В. при секретарі Мітченковій Н.А. з участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Димитровської міської Ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач позов визнав.

Позивач в судовому засіданні, в обгрунтування позову пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, який постійно мешкав на день смерті у АДРЕСА_1.

Після смерті батька відкрилася спадщина, що складається із 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2, належної йому по праву спільної сумісної власності, згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.10.93 року № 1/21-612.

Інша 1/2 частка квартири належить по праву спільної сумісної власності третій особі по справі, моєй матері ОСОБА_3.

На спадкування за законом першої черги післі смерті ОСОБА_4 має право лише позивач, його син. Інших спадкоємців, окрім нього, на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 не має так як мати позивача - ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_4.

Відповідно до статей 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, як спадкоємець першої черги за законом, в установлений законом шестимісячний строк позивач прийняв спадщину, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, розпорядився речами звичайної домашньої обстановки та вжитку.

За таких обставин позивач вважає, що він прийняв спадщину відповідно до статей 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР.

Не зважаючи на факт прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку позивач не може отримати з причин відсутності виділу в натурі частки спадкодавця із майна спільної сумісної власності.

Тому просить визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа позов визнала, та надала суду заяву про задоволення вимог позивача.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_4, який постійно мешкав на день смерті у АДРЕСА_1. (а.с. 10)

Після смерті батька позивача відкрилася спадщина, що складається із 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2, належної йому по праву спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25.10.93 року № 1/21-612. (а.с. 15)

Інша 1/2 частка квартири належить по праву спільної сумісної власності третій особі по справі, матері позивача ОСОБА_3 (а.с. 14,16).

На спадкування за законом першої черги післі смерті ОСОБА_4а має право лише позивач, його син. Інших спадкоємців, окрім нього, на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 не має так як мати позивача - ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_4.(а.с. 12)

2

Відповідно до статей 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, як спадкоємець першої черги за законом, в установлений законом шестимісячний строк позивач прийняв спадщину, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, розпорядився речами звичайної домашньої обстановки та вжитку. На час відкриття спадщини позивач постійно мешкав у квартирі № 48 на м-н Західний, будинок 64, що підтверджується довідкою з місця мешкання. (а.с. 11)

ОСОБА_4 доводиться батьком позивачу, що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 8)

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про власність», майно може належите на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам.

За змістом чинної на той час статті 112 Цивільного кодексу Української РСР, розрізнялася спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Згідно статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільному сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї.

За таких правових підстав батьку позивача та матері позивача, було передано в спільну сумісну власніть квартируАДРЕСА_2.

За змістом статті 369 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Відповідно до приписів статі 372 Цивільного кодексу України, у разі пододілу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_4 володів 1/2 частиною квартири АДРЕСА_2 на правах спільної сумісної власності і тому вимоги позивача підлягають задоволенню, та за ним слід визнати право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі ст.ст. 524, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 392 Цивільного кодексу України, та керуючисть ст.ст.10, 11, 57, 209, 213, 214, 215 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Димитровської міської Ради про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.