Справа №2-1822-1/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2007 р.                                                                                        м. Киї'в

Святошинський районний суд м.  Києва

у складі: головуючого судді                               Миколаєць І.Ю.

при секретарі                                                     Співаков І.І.

з участю позивача                                             ОСОБА_1

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   справу   за   позовом   ОСОБА_1 до   Святошинської районної  державної  адміністрації  у

м. Києві,  третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на

самочинно збудовані прибудови до житлового будинку ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 р. ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Святошинської районної державної адміністрації у м. Києві про визнання права власності на самочинно збудовану прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1. Посилається на ті підстави,  що він є власником 11/15 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом,  іншим власником 4/15 частин будинку власником є ОСОБА_2  Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих № 52 від 17.01.1953 р. було затверджене рішення виконкому Біличанської селищної Ради депутатів трудящих від 22.06.1951 р. про надання земельної ділянки під забудову ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 в розмірі 0, 08 га .

26.12.1995 р. було отримано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3,  відповідно до якого ОСОБА_1  став власником 11/15 частин будинку.

Рішенням Ленінградського районного суду від 15.10.1999 р. був визначений порядок користування будинком та земельною ділянкою між співвласниками будинку.

У 1997-2003 роках на земельній ділянці ОСОБА_1  були добудовані прибудови до житлового будинку,  позначені на плані технічного паспорту під літерами „а2",  „аЗ",  „а4",  „а5",  а також двоповерховий гараж „К" та вбиральню „М".

Просить визнати право власності на самовільно зроблені переобладнання,  збудовані добудови до будинку та побудовані надвірні споруди по АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Представник відповідача - Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з"явився,  про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином,  просить справу слухати без представника адміністрації.

Третя особа ОСОБА_2  у судове засідання не з"явився,  про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд,  заслухавши пояснення позивача,  дослідивши матеріали справи,  дійшов висновку,  що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих № 52 від 17.01.1953 р. було затверджене рішення виконкому Біличанської селищної Ради депутатів трудящих від 22.06.1951 р. про надання земельної ділянки під забудову ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 в розмірі 0, 08 га (а.с. 7).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.12.1995 р. ОСОБА_1  є власником 11/15 частин жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с. П).

На підставі договору дарування частин жилого будинку від 02.09.1996 р. на підставі договору дарування власником 4/15 частин будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 ,  що було встановлено рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 15.10.1999 р.(а.с. 13).

Рішенням Ленінградського районного суду від 15.10.1999 р. був визначений порядок користування будинком та земельною ділянкою,  відповідно до якого у користування ОСОБА_1  було виділено приміщення,  позначені на плані технічного паспорту на житловий будинок під номерами: 2-2 жила кімната площею 17, 1 кв.м. ,  1-3 жила кімната площею 9, 2 кв.м. ,  2-1 кухня площею 10, 4 кв.м.  лютня кухня під літ „Б",  вбиральня під літ."3". У користування ОСОБА_2  було виділено у користування: 1-1 кухня площею 9, 8 кв.м. ,  1-2 жила кімната площею 7, 8 кв.м. ,  гараж під літ."В" та погріб під літ."Ж". Також був визначений порядок користування земельною ділянкою(а.с. 12-15).

Відповідно до ч.1  ст. 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом,  якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці,  що не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту,  або з істотними порушеннями норм і правил.

Як встановлено у судовому засіданні,  на протязі 1997-2003 років позивачем було здійснене самочинне будівництво. Відповідно до технічного паспорту,  виготовленого станом на 27.02.2004 р. самовільно було зведено у будинку АДРЕСА_1:

· прибудова а2: кухня площею 12, 7 кв.м. (познач.на плані 4-1),  допоміжна кімната площею 8, 2 кв.м. (познач.на плані 4-2),  житлова площею 21, 5 кв.м. (познач.на плані 4-3),  туалет площею 1, 7 кв.м. (познач.на плані 4-4),  ванна площею 2, 6 кв.м.  (познач.на плані 4-5);

· прибудова аЗ : відкрита веранда площею 3, 5 кв.м. ;

· прибудова а4 : житлова площею 14, 4 кв.м.  (познач.на плані 3-2),  кухня площею 6,1 кв.м.  (познач.на плані 3-3);

· прибудова а5 : коридор площею 6, 7 кв.м.  (познач.на плані 2-3),  сан.ввузол площею 4, 6 кв.м.  (познач.на плані 2-4),  кухня площею 10, 1 (познач.на плані 2-5).

Також на території земельної ділянки у 1996 р. позивачем був збудований двоповерховий гараж площею: перший поверх - 32, 7 кв.м. ,  другий поверх - 32, 7 кв.м.  і вбиральня ,  що позначена на плані літ."М"(а.с. 16-19).

Відповідно до ч.2  ст. 18 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 р. № 2780-ХП будівництво об"єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.

Як встановлено судом,  розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.05.2005 р. № 844,  враховуючи рішення міжвідомчої комісії з питань проведення будівництва,  реконструкції,  розширення приватних житлових будинків і господарських споруд,  був наданий дозвіл ОСОБА_1 . ввести в експлуатацію прибудовані приміщення загальною площею 88, 6 кв.м. ,  гараж під літ."К"(перший поверх) площею 32, 7 кв.м.  та сарай під літ."К" (другий поверх)" площею 32, 7 кв.м. . За заявою ОСОБА_1  на об"єкти,  що складається з прибудов,  позначених на плані а2 - 53, 3 кв.м. ,  аЗ - 3, 5 кв.м. ,  а4 - 25, 7 кв.м. ,  а5 - 25, 2 кв.м. ,

гараж та сарай під літ."К" по 32, 7 кв.м.  отримані висновок районної санепідемстанції про виконання встановлених санітарно-епідеміологічних нормативних умов забудови,  висновок районної пожежної інспекції про виконання встановлених протипожежних нормативних вимог забудови і висновок Головкиївархітектури про виконання архітектурно-планувальних норм забудови ділянки (а.с. 23).

Відповідно до ч.3  ст. 375 Цивільного кодексу України,  право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних,  будівельних,  санітарних екологічних та інших норм і правил,  а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Оскільки вказана прибудова була прийнята в експлуатацію,  вона може вважатись закінченим будівництвом об"єктом,  а тому на цей об"єкт,  а саме на прибудови позначені на плані а2,  аЗ,  а4,  а5,  та літ."К" до житлового будинку АДРЕСА_1 може бути визнано право власності.

Відповідно до ч.3  ст. 18 Закону України „Про основи містобудування" закінчені будівництвом об"єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об"єктів забороняється.

Не може бути визнано право власності на вбиральню,  що позначена на плані під літ."М",  оскільки не вона не була прийнята в експлуатацію,  а тому не може вважатись закінченим будівництвом об"єктом.

Відповідно до ч.5  ст.  376 Цивільного Кодексу України,  на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,  яке самочинно збудоване на ній,  якщо це не порушує права інших осіб.

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 виділена у користування для забудови. Крім позивача вказаний будинок,  належить на праві приватної власності третій особі у справі - ОСОБА_2  Судом не встановлено порушень прав співвласника житлового будинку.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. 375,  376 Цивільного Кодексу України,   ст. 18 Закону України „Про основи містобудування",   ст.  ст.  10,  57,  60,  174,  213,  215,  292,  294 Цивільно Процесуального Кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудовані прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 : на прибудову а2 - кухню площею 12, 7 кв.м. ,  допоміжну кімнату площею 8, 2 кв.м. ,  житлову площею 21, 5 кв.м. ,  туалет площею 1, 7 кв.м. ,  ванну площею 2, 6 кв.м. ; прибудову аЗ - відкриту веранду площею 3, 5 кв.м. ; а4 - житлову площею 14, 4 кв.м. ,  кухню площею 6, 1 кв.м. ; прибудову а5 - коридор площею 6, 7 кв.м.  ,  санітарний вузол площею 4, 6 кв.м. ,  кухню площею 10, 1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудований на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 двоповерховий гараж-сарай площею: перший поверх - 32, 7 кв.м. ,  другий поверх - 32, 7 кв.м.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: