Справа № 2-132\07р.
ПОСТАНОВА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого-судді - Запорожченко О.О.,
при секретарі - ЛунгуА.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВСУ в Луганській області, ЛМУ УМВСУ в Луганській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення сум, не виплачених при звільненні та перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що він проходив службу в ОВС з 1985 р. по 30.12.2004 р. При звільненні посадовими особами УМВСУ в Луганській області з позивачем не був призведений повний розрахунок по існуючих заборгованостях по надбавці за особливі умови служби з грудня 2002 р. по момент звільнення - 31.12.2004 р. в сумі 2266, 25 грн., надбавці за безперервну службу в ОВС з грудня 2003 р. по момент звільнення у розмірі 5062, 37 грн., компенсації за формене обмундирування. Просив суд стягнути з УМВСУ в Луганській області вказані заборгованості, зобов'язати посадових осіб УМВСУ в Луганській області призвести перерахунок раніше призначеної йому пенсії з урахуванням надбавок за особливі умови служби та безперервну службу в ОВС із виплатою недовиплаченої у зв'язку із перерахунком пенсії. Також просив суд зобов'язати посадових осіб УМВСУ в Луганській області призвести перерахунок по заробітній платні з урахуванням 35% надбавки за вислугу років з березня 2003 р. по 31.12.2004 р. із виплатою недовиплаченої суми заборгованості у зв'язку із перерахунком у розмірі 257, 25 грн.
У подальшому позивач неодноразово доповнював свої вимоги, просив суд також стягнути на його користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення з 1996 р. по момент звільнення, призвести перерахунок пенсії з урахуванням премії у розмірі 33, 3% та доплати від суми пенсії від 25% до 50% із виплатою недовиплаченої пенсії, а також зобов'язати посадових осіб УМВСУ в Луганській області призвести перерахунок виплаченої вихідної допомоги.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача - УМВСУ в Луганській області, у судовому засіданні вимоги позову не визнав в повному обсязі, надавши суду докази в обґрунтування своєї позиції, дав суду відповідні пояснення.
Представник відповідача - ЛМУ УМВСУ в Луганській області, вимоги позову не визнала у повному обсязі, надавши суду свої письмові заперечення. Просила суд відмовити в задоволенні заявлених вимог у повному обсязі. У судовому засіданні 11.07.07 р. не була присутня, належним чином повідомлялась про дату та час слухання справи, причину неявки суду не повідомила. Тому суд вважає, що представник ЛМУ УМВСУ в Луганській області не з'явилась до суду без поважних причин і тому можливо розглянути справу на підставі існуючих матеріалів справи.
2
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши і вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає вимоги позову підлягаючими задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом судового розгляду є правовідносини, що пов'язані з проходженням позивачем публічної служби в ОВС України, який підпадає під адміністративну юрисдикцію і розглядається в порядку адміністративного судочинства згідно ст. 17 КАС України.
Позивач проходив службу в ОВС - Артемівському РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області, і був звільнений 31.12.2004 р.
Оскільки Артемівський РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області не являється самостійною юридичною особою і є структурним підрозділом ЛМУ УМВСУ в Луганській області, до участі у справі в якості другого відповідача судом було залучено ЛМУ УМВСУ в Луганській області.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про міліцію" працівники міліції мають формений одяг, який видається безкоштовно. Постановою КМУ від 17.11.2001 р. № 1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу ОВС, військовослужбовців в спеціальних моторизованих військових частинах міліції, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ і осіб начальницького складу податкової міліції" затверджені опис і зразки форменого одягу і відзнаки начальницького і рядового складу ОВС. Відповідно до постанови КМУ від 17.11.2001 р. № 1515 та з метою впорядкування забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ військовослужбовців внутрішніх військ, МВС України був виданий наказ МВС України від 05.12.2003 р. № 1489, яким було затверджене Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та форми обліку речового майна. Згідно п.1.3. вказаного Положення функції речового постачання здійснюються в УМВС відділом ресурсного забезпечення. Тому суд вважає, що позивач належним відповідачем у даній частині заявлених вимог є УМВС України в Луганській області, до складу якого входить як структурний підрозділ без утворення самостійної юридичної особи - відділ ресурсного забезпечення. Також, згідно із п. 1.4.13. вказаного Положення, на речову службу покладається оформлення розрахунків з особами, що звільняються з органів внутрішніх справ. Відповідно до п. 4.6. вказаного Положення особам рядового і начальницького складу ОВС, які звільняються в запас чи відставку виплачується грошова компенсація. Таким чином, позивач при звільненні набув права на отримання грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування.
Згідно довідки № 355 від 07.09.2005 р. заборгованість УМВСУ в Луганській області перед позивачем по невиданому обмундируванню складає 2557, 65 гривень, які не виплачені йому при звільненні і тому підлягають стягненню з відповідача - УМВСУ в Луганській області.
Указом Президента України № 926/96 від 04.10.1996 р. "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплати праці працівників ОВС" по місцю проходження служби зобов'язана виплачуватися матеріальна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення на рік (пункт 2, абзац 4).
Згідно довідки ЛМУ УМВСУ в Луганській області №590 від 26.04.2007 року, яка є в матеріалах справи, середньомісячне грошове забезпечення позивача для нарахування матеріальної допомоги за період служби в Артемівському РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області складало: у 2003 р. - 858, 99 грн., 2004 р. - 643, 97 грн.
Згідно п.5 п.п.5.3 ст. 195 Наказу МВС України від 04.06.2002 року №519 термін зберігання бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерських записів (у тому числі рапортів атестованих співробітників про надання їм матеріальної допомоги) складає З роки, таким чином встановити факт не отримання ОСОБА_1 матеріальної допомоги
3
за період з 1996 р. по 2002 p. включно не має можливості, дані документи знищено після проведення ревізії.
Відповідно до Законів України „Про державний бюджет України на 2003-2004 p.p.", керівники бюджетних установ (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове утримання), включаючи видатки на премії та інші види заохочень та винагород, матеріальну допомогу лише у межах фонду заробітної плати (грошового утримання), затверджених для бюджетних установ (військових формувань) у кошторисах. Також, підставою для виплати матеріальної допомоги є рапорт співробітника на ім'я керівника щодо надання йому матеріальної допомоги. У період з 1996 р. по 2004 р. ОСОБА_1 із рапортами на отримання матеріальної допомоги до начальника ЛМУ УМВСУ в Луганській області не звертався, їх копії суду не надав.
Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення з 1996 по 2004 р.
Згідно п.3(а) абз.3 Указу Президента України від 04.10.1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплати праці співробітників ОВС" і наказами МВС України №№ 750-96, 570-98, передбачена надбавка "за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик і виконання особливо важливих завдань".
Позивачу наказом начальника Артемівського РВ ЛМУ УМВС № 33 від 25.02.03 р. була встановлена щомісячна надбавка «за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик і виконання особливо важливих завдань» у розмірі 50% від окладів грошового забезпечення з 01.03.03 p., яка виплачувалась йому з моменту отримання наказу.
Надалі наказом №98 від 28.05.2003 р. позивачу дана надбавка була встановлена у розмірі 25% від окладів грошового забезпечення і виплачувалась йому по 01.12.2003 р. Наказом УМВСУ в Луганській області від 01.12.2003 року №797 виплата надбавки була скасована, тому суд приходить до висновку щодо правомірності дій посадових осіб ЛМУ УМВСУ в Луганській області по невиплаті даної надбавки починаючи з грудня 2003 р.
Указом Президента України № 370/2003 від 24.04.2003 р. "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України і співробітникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», Міністру внутрішніх справ України було надано право встановлювати співробітникам ОВС, що мають високі результати в службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу в органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби. Виплата надбавок відповідно до даного Указу повинна була здійснюватися з 01.05.2003 p., порядок і умови виплати вказаних надбавок визначалися Міністром внутрішніх справ України.
На виконання даного Указу був виданий наказ МВС України від 07.05.2003 р. № 468 «Про виконання Указу Президента України від 24.04.03 № 370 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України і співробітникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», яким був визначений порядок і умови виплати вказаної надбавки.
Відповідно до наказу начальника Артемівського РВ УМВС України в Луганській області від 28.05.2003 р. № 142, позивачу була встановлена щомісячна надбавка за безперервну службу в ОВС до грошового забезпечення у розмірі 50%. Згідно довідки ЛМУ УМВСУ в Луганській області № 428 від 20.03.2007 p., вказана надбавка виплачувалась позивачу до 01.12.2003 року, а з 01.12.2003 року наказом УМВС України в Луганській області від 01.12.2003 року № 797, виплата даної надбавки скасована.
Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача заборгованості по надбавкам за особливі умови служби та безперервну службу в ОВС з грудня 2002 р. по
4
2004 p.
Указом Президента України від 04.10.1996 року №926/96 із змінами та доповненнями, наказом МВС України від 01.11.2003 року ОВС передбачено, що надбавки за особливі умови служби та безперервну службу в ОВС виплачуються тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. З урахуванням вимог, викладених в наказі МВС України від 10.12.2003 року №1504, з метою раціонального використання коштів, передбачених кошторисом, 15.01.2004 року був виданий наказ УМВС України №29, яким приведений чіткий перелік співробітників, котрим у першу чергу призначаються додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливі умови служби, надбавка за безперервну службу в ОВС). Це - співробітники карного розшуку, слідчих підрозділів, дільничні інспектори міліції та міліціонери патрульно-постової служби при наявності високих показників у роботі. Співробітникам інших служб ОВС дані надбавки могли бути призначені за остаточним принципом у межах затвердженого фонду оплати праці. Оскільки Державним бюджетом України на 2004 рік для МВС України передбачено коштів на грошове забезпечення та заробітну платню співробітників лише 64% від мінімальної потреби, то надбавки встановлювались лише співробітникам згідно наведеного переліку. З даним наказом був ознайомлений весь особовий склад органів внутрішніх справ УМВС. ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника відділу дізнання, відповідно у 2004 році вказані надбавки йому не встановлювались і не виплачувались.
Тому суд вважає не підлягаючими задоволенню вимоги позову щодо стягнення на користь позивача невиплачених надбавок за 2004 p., відповідно не підлягаючими задоволенню вимоги позову щодо стягнення заборгованості по надбавці за особливі умови служби у розмірі 2266, 25 грн. та надбавці за безперервну службу в ОВС у розмірі 5062, 37 грн.
Відповідно до Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04.10.1996 р. № 926/96 із змінами, передбачено преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення ( підпункт "б" статті 3 Указу) та місячний фонд преміювання становить 33, 3% (Інструкція, затверджена наказом МВС України від 01.11.2003р. №1236).
Також, відповідно до Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04.10.1996 р. № 926/96 із змінами, передбачено право керівників ОВС на встановлення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків від суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована (абзац 2 підпункту "а" статті 3 Указу).
Згідно довідки ЛМУ УМВСУ в Луганській області, яка є в матеріалах справи, під час проходження служби в ОВС, позивачу премія 33, 3% та доплата від суми пенсії наказами не встановлювались, відповідно й не виплачувались.
Згідно зі ст. 43 даного Закону, у редакції, що діяла на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ, при розрахунку розміру пенсії ураховувалися відповідні оклади за посадою, військовим або спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання й учений ступінь, кваліфікацію й умови служби, встановлені в порядку і розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Тому суд не вбачає підстав для перерахунку пенсії позивача з моменту його звільнення з урахуванням надбавки за особливі умови служби, надбавки за безперервну
5
службу в ОВС, премії у розмірі 33, 3% та доплати від суми пенсії. Також суд не вбачає підстав для перерахунку виплаченої позивачу вихідної допомоги.
Крім того, суд вважає не підлягаючими задоволенню вимоги позову щодо перерахунку заробітної платні позивача з урахуванням 35% надбавки за вислугу років з березня 2003 р. по 31.12.2004 р. із виплатою заборгованості в сумі 257, 25 грн. з наступних підстав.
Згідно п.24 Наказу МВС України від 01.01.2003 р. №1236, особам рядового і начальницького складу виплачується відсоткова надбавка за вислугу років від окладів грошового забезпечення з дня призначення на посаду (у відсотках): від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%.
Підставою для проведення даної виплати і визначення її розміру є відомості про наявну вислугу років, які представляються бухгалтерії кадровими апаратами підрозділів. Розрахунок вислуги стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років до 01.07.2004 р. призволився на підставі наказу МВС України від 12.07.1993 р. №402 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України», від 22.11.1993 №748 «Про заходи по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.93 р. №747 «Про внесення змін і доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членам їх сімей».
20.06.04 р. був виданий наказ МВС від 20.06.04 №684, який затвердив нову Інструкцію про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, і цим наказом була відмінена дія наказів МВС України від 12.07.93 №402, 22.11.93 №748.
Згідно п.2 затвердженої Інструкції, для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу ОВС, в стаж додатково зараховується час дійсної термінової служби в Озброєних Силах і година навчання (зокрема заочно) в цивільних вищих учбових закладах, а також інших учбових закладах, після яких привласнюється офіцерське звання, до прийому на службу і призначення на відповідну посаду в межах п'яти років з розрахунку один рік за шість місяців. Розрахунок вислуги років відповідно до Інструкції необхідно було визначити за станом на 1 липня 2004 року.
В період проходження служби ОСОБА_1 у 2003-2004 p.p., у бухгалтерії знаходилися дані про те, що вислуга років ОСОБА_1 не досягає 20 років, у зв'язку з чим йому була встановлена відсоткова надбавка у розмірі 30% від окладів грошового забезпечення.
При звільненні ОСОБА_1, наказом УМВСУ в Луганській області від 31.12.04 №341, йому була оголошена вислуга - 21 рік 9 місяців 11 днів.
Таким чином, починаючи з 01.07.04 р. позивач дійсно мав право на отримання відсоткової надбавки за вислугу років у розмірі 35% від окладів грошового забезпечення, що в грошовому вираженні повинно було складати 85, 75 грн. Проте, у зв'язку з масовим проведенням розрахунку вислуги років, в період з 01.07.04 р. по день звільнення, позивачу виплачувалася надбавка у розмірі 73, 50 грн. Таким чином, щомісячна різниця складала 12, 25 грн., а за період з 01.07.04 р. по день звільнення - 73, 50 грн.
При отриманні бухгалтерією даних про вислугу років ОСОБА_1, був призведений перерахунок відсоткової надбавки і позивачу бухгалтерією ЛМУ в січні 2005 року виплачена раніше недовиплачена сума у розмірі 73, 50 грн. при проведенні з ним остаточного розрахунку.
6
Суд вважає, що позивачем строк для звернення до суду із адміністративним позовом не пропущений, на чому наполягав представник УМВСУ в Луганській області, оскільки позивач був звільнений 31.12.2004 p., а до суду звернувся 10.03.2005 p., тобто в межах встановленого діючим КАС України річного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позову підлягаючими задоволенню частково.
У відповідності ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в сумі 51 грн., сплачені ним при пред'явленні позову до суду.
Керуючись ст. ст. 8-9, 94, 159-163 КАС, ст. 16 Законом України "Про міліцію", Постановою КМУ від 17.11.2001 р. № 1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу ОВС, військовослужбовців в спеціальних моторизованих військових частинах міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ і осіб начальницького складу податкової міліції", Указом Президента України № 926/96 від 04.10.1996 p., наказами МВС №№ 750-96, 570-98, Указом Президента України № 370/2003 від 24.04.2003 р. "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України і співробітникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з УМВСУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за формене обмундирування в сумі 2557, 65 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.