У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Бондаренко Н.В., Шеремет А.М.
при секретарі : Панас Б.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 23 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 23 травня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 25000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день винесення рішення, згідно курсу НБУ 7,97 грн. становить 199500 грн., та стягнуто судові витрати у розмірі 1820 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що в даному випадку немає солідарної відповідальності боржників, оскільки про часткову відповідальність і рівність часток свідчить запис в тексті договору, проти реквізитів кожного з боржників вказано 50 %. Кошти брались в позику в дольовому порядку в розмірі 40 000 доларів США., і частка боргу кожного з позичальників складала 20 000 доларів США, ці кошти ОСОБА_1 повернуті.
Суд не звернув увагу на те, що в договорі від 01.01.2005 року записано рукописно сума боргу 40 000 доларів США, а нижче дописано іншим почерком „+ 28 000 доларів США з 01.10.2007 року, + 2000 доларів США” без будь-яких засвідчених належним чином позичальниками застережень щодо цих записів. Щодо неотримання додатково 30 000 доларів США свідчать так звані акти звірки погашення заборгованості із договору позики від 01 січня 2005 року.
Крім того, суд не врахував, що вищевказані дописки щодо зміни предмету договору, відсоткової ставки, фальсифіковані підписи цих змін свідчать про те, що договір від 01 січня 2005 року не відповідає вимогам ст.ст.203, 638, 654 Цивільного кодексу України.
Суд не врахував, що ксерокопія оскаржуваного договору, яка подавалась до Зарічненського районного суду та оригінал, який на вимогу ОСОБА_1 наданий Рівненському міському суду істотно відрізняються один від одного.
Посилаючись на покази як свідка ОСОБА_3 суд не врахував те, що це зацікавлена особа, яка до цього часу працює разом з ОСОБА_2
Крім того, вказаний правочин на підставі ст.208 ЦК України належить вчиняти в письмовій формі, і відповідно ст.218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції правильно виходив з того, що у відповідності до ст. 1047 ЦК України 01 січня 2005 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики у простій письмовій формі на загальну суму 40 тис. доларів США, що підтверджується договором позики від 01 січня 2005 року. Вказану суму позичальники взяли у борг в ОСОБА_2 та зобов’язувалися повернути через рік.
01 січня 2007 року вони додатково отримали в позику ще 30 тис. доларів США на тих же умовах, про що здійснили запис у договорі, який засвідчили своїми підписами.
Строк виконання зобов'язання настав по першій позиці 01 січня 2006 року, а по другій частині позики 01 січня 2008 року, проте ОСОБА_1 безпідставно ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики укладеного 01 січня 2005 року та 01 жовтня 2007 року, ним повернуто лише частину боргу в сумі 10 000 доларів США. Сума заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 станом на 23 травня 2011 року складає 25 000 доларів США, яка і підлягає стягненню.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що договір укладений з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України,і підстав для визнання його недійсним немає.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги про те, що в договорі дописано „+ 28 000 доларів США з 01.10.2007 року, + 2000 доларів США” без будь-яких засвідчених належним чином позичальниками застережень щодо цих записів не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, зміни до договору позики були внесені у сам договір шляхом виправлень, тобто також у письмовій формі та засвідчені підписами сторін договору, тому як вірно вказав суд першої інстанції внесені зміни є належними та допустимими в даному випадку.
Крім того, висновком експерта від 24 березня 2010 року № 124 встановлено, що підписи у пункті ‘’І.Предмет договору’’та у графі ‘’Позикоодержувач’’, ‘’ОСОБА_1’’розміщені відповідно на першому та другому аркуші договору позики від 01 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_1, виконані ОСОБА_1
Жодних доказів того, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам ст.ст.203, 638, 654 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 не надав і судом їх не здобуто.
Неточності в оскаржуваному договорі позики і в актах звірки погашення заборгованості (а.с. 8,9) стосовно дати отримання позики в сумі 30 000 доларів США не є підставою для визнання недійсним вказаного договору.
Також, ОСОБА_1 не надано і жодних доказів повернення ще 10 000 доларів США.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 23 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :