Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді Ковалевича С.П.,
суддів Рожина Ю.М., Оніпко О.В.
при секретарі Сеньків Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради на постанову Дубенського міськрайонного суду від 04 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої допомоги та зобов”язання суб”єкта владних повноважень виплачувати державну допомогу в подальшому по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИЛА :
Постановою Дубенського міськрайонного суду від 04 лютого 2010 року визнано протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради у нарахуванні, перерахуванні та виплаті позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 9 вересня 2007 року.
Зобов”язано відповідача зробити перерахунок позивачу нарахованих сум цієї допомоги відповідно до Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” до рівня не менше прожиткового мінімуму на місяць з 9 вересня 2007 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 62 грн. витрат по оплаті державного мита.
В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною та не обґрунтованою, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та зробив не вірні висновки, порушив ряд норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на пропуск позивачем річного строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення судом, про що просив суд і в запереченні на позов.
Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачам в позові.
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Приймаючи рішення про часткове задоволення вимоги адміністративного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 вересня 2007 року в меншому розмірі, ніж це було передбачено Законом України ‘’Про державну допомогу сім’ям з дітьми’’, діяв неправомірно, в зв’язку із чим зобов’язав відповідача виплатити вищевказану допомогу за вищезазначений період згідно із вимогами вказаного Закону.
При цьому, суд першої інстанції дане своє рішення обґрунтував тим, що після винесення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року, щодо визнання неконституційними положень ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 09 вересня 2007 року.
З даним обґрунтуванням судом першої інстанції свого рішення погоджується і колегія суддів, оскільки відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом із тим, суд першої інстанції не дав правової оцінки тій обставині , що позивачка при зверненні до суду пропустила визначений статтею 99 КАС України ( в редакції на час звернення із позовом до суду) річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС ( в редакції, чинній на час звернення з позовом) річний строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зупинення дії ст. 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на 2007 рік було визнано неконституційним , то колегія суддів прийшла до висновку , що про порушення свого права на отримання допомоги в розмірі , визначеному законодавством, позивачка повинна була дізнатися 9 липня 2007 року і саме із цієї дати слід обраховувати початок перебігу строку звернення з позовом до суду.
Статтею 100 КАС ( в редакції, чинній на час вирішення справи судом) було визначено , що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом.
За таких обставин суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 100 КАС України ( в редакції, чинній на час вирішення справи) мав вирішити питання про поновлення строку і задовольнити позов , або відмовити у задоволенні позову в частині визнання бездіяльності протиправною та в частині зобовязання відповідача нарахувати й виплатити допомогу відповідно до законодавства з 9 вересня по 31 грудня 2007 року за пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції вимог процесуального закону не виконав , що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду про задоволення позову залишатися чинним не може і підлягає скасуванню.
Згідно ст. 100 КАС ( в редакції на час вирішення справи апеляційним судом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду , якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивачем не наведено поважних підстав пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом .
Враховуючи, що позивач звернувся з адміністративним позовом з пропущенням строку звернення до суду та враховуючи наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення цього строку , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 198 , ст. 202 , ст. 207 КАС України , колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради задовольнити частково.
Постанову Дубенського міськрайонного суду від 04 лютого 2010 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої допомоги та зобов”язання суб”єкта владних повноважень виплачувати державну допомогу в подальшому по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 09 вересня 2007 року - залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: