Справа №11-597Головуючий у І інстанціїОвдієнко К.М.
Категорія2Доповідач у 2 інстанції Матюшко М.П.
20.06.2011
УХВАЛА
Іменем України
01 червня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого –Ігнатюка О.В.
суддів –Матюшка М.П., Полосенка В.С.
за участю прокурора –Стаховської Н.О.
засудженої –ОСОБА_3
захисника – адвоката –ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями потерпілої та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Гланишів Переяслав-Хмельницького району Київської області, громадянку України, яка має професійно-технічну освіту, розлучену, має на утриманні малолітню дитину, працюючу звіроводом в Переяслав-Хмельницькому звіроплемгоспі, проживаючу по АДРЕСА_1, раніше не судиму,
засуджено за ст. 124 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк два роки з відрахуванням із її заробітку в доход держави 20 (двадцять) відсотків із суми заробітку. На підставі ст. 72 КК України ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді одного року одинадцяти місяців виправних робіт з відрахування із її заробітку в доход держави 20 (двадцять) відсотків із суми заробітку.
Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України 973грн.54коп. за проведення експертизи.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 7 927грн.05коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 40 000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
В С Т А Н О В И Л А:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_3 близько 22-00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшла за місцем свого проживання в квартиру АДРЕСА_2, де знаходився її колишній чоловік ОСОБА_7, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, та їх малолітній син ОСОБА_8.
Відразу ж між підсудною та ОСОБА_7 у приміщенні коридору квартири виникла сварка на побутовому грунті, оскільки останньому не сподобалось, що підсудна прийшла з роботи пізно у нетверезому стані, а також зранку забрала його мобільний телефон. У ході сварки підсудна та її співмешканець висловлювались один відносно іншого брутальною лайкою, а згодом ОСОБА_7 у присутності малолітнього сина ОСОБА_8 правою рукою наніс удар підсудній в обличчя, взяв її руками за волосся та кілька разів вдарив головою об газовий балон, що знаходився у приміщенні коридору. Після чого взяв у руки саморобний ніж, типу мисливського, та почав погрожувати підсудній, підносячи ножа до її шиї та розмахуючи перед обличчям. Після зауваження малолітнього сина з приводу такої поведінки, останній дещо вгамувався і пішов в кухню, яка розташована поруч із коридором. На вимогу підсудної її син ОСОБА_8 пішов у свою кімнату, а вона також намагалася пройти в кімнату через кухню. Перебуваючи у приміщенні кухні, ОСОБА_7 умисно наніс підсудній удар кулаком правої руки в обличчя від якого остання ледве не впала на підлогу і. намагаючись утриматися на ногах, хапалася за предмети домашньої обстановки, торкнувшись лівою рукою увімкнутого електрообігрівача, в результаті чого отримала опік. Будучи обуреною з приводу такої поведінки співмешканця, підсудна почала висловлюватися в його адресу нецензурними словами, після чого ОСОБА_7 умисно наніс їй три удари кулаками в обличчя, від яких остання впала на підлогу поблизу кухонного столу та вдарилася обличчям об табуретку.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №612 від 11.12.09 р. ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу над правої бровою, крововиливу під хвостом правої брови, крововиливу навколо лівого ока. садна на лівій вилиці, садна на лівій щоці, садна над лівою бровою, трьох лінійних саден на зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя, опіку шкіри на внутрішній поверхні нижньої третини лівого передпліччя.
Після отриманих ударів підсудна встала на ноги і в поле її зору потрапив кухонний ніж, який лежав поряд на столі. Взявши його в ліву руку, з метою самозахисту від протиправних посягань ОСОБА_7 на її життя та здоров'я, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення шкоди здоров'ю нападника, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повернувшись обличчям до ОСОБА_7. що наближався в цей час до неї, підсудна умисно нанесла йому два удари кухонним ножем в область правого плеча, чим спричинила йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 4 від 13.01.10р. колото-різане непроникаюче поранення м'яких тканин в області внутрішнього кінця правої ключиці та проникаюче колото-різане ножове поранення грудної клітки в правій надключичній ямці з пошкодженням правої сонної артерії, масивного крововиливу в праву легеневу порожнину та обезкровлення внутрішніх органів. В результаті колото-різаного пошкодження правої сонної артерії , через 20-25 хвилин після його заподіяння ОСОБА_7 помер.
На вирок суду потерпіла подала апеляцію, в якій просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд іншим суддею у зв’язку з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, а також внаслідок м’якості призначеного покарання. Апелянт вважає, що дії ОСОБА_3 безпідставно перекваліфіковані з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, а матеріали кримінальної справи містять достатньо доказів того, що дії засудженої містять ознаки саме злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості та постановити новий вирок яким ОСОБА_3 за ст. 124 КК України призначити покарання у виді 6 (шести) місяців арешту. Обґрунтовуючи апеляцію, прокурор, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини та кваліфікації дій засудженої, вважає вирок занадто м’яким, так як суд необґрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування до ОСОБА_3 одну з мінімальних мір покарання передбачених ст. 124 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а апеляцію потерпілої не підлягаючою задоволенню, засуджену та її захисника, котрі просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій ї заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності засудженої у зазначених у вироку злочинних діях відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів, які повно і правильно приведені у вироку, не викликають сумнівів у своїй достовірності, а скоєне ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ст.. 124 КК України.
На думку колегії суддів першої інстанції обґрунтовано прийшло до висновку, що підсудна ОСОБА_3 перебувала в стані необхідної оборони, але перевищила її межі. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що безпосередньо перед отриманням тілесних ушкоджень потерпілий наніс їй не менше п’яти ударів кулаками по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження, також потерпілий погрожував їй ножем. Але засуджена перевищила межі необхідної оборони, заподіявши потерпілому явно більшу шкоду, ніж це було необхідно для негайного відвернення посягання. В момент посягання ОСОБА_7 не мав в руках ніяких сторонніх предметів і для негайного відвернення його посягання у ОСОБА_3 не було необхідності заподіювати тяжке тілесне ушкодження в життєво важливі органи нападника. Засуджена умисно заподіяла тяжке тілесне ушкодження потерпілому перебуваючи у стані підвищеної емоційної напруги, яка виникла внаслідок дій потерпілого та вживання алкоголю, в стані фізіологічного афекту вона, за висновком психолог –психіатричної експертизи, не перебувала. ОСОБА_7 теж знаходився в стані алкогольного сп’яніння і фізично був набагато сильнішим за ОСОБА_3 Проте він не був сторонньою особою для засудженої, вони раніше були одружені, після розлучення проживали разом, мали спільну дитину. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили, що це колишне подружжя часто сварились і ОСОБА_7 раніше заподіював засудженій тілесні ушкодження. Тому враховуючи характер небезпеки, що загрожувала підсудній, особу нападника, відсутність фактору раптовості нападу та неготовності до його відбиття, суд обґрунтовано дійшов переконання про наявність в діях підсудної перевищення меж необхідної оборони.
За наведених вище обставин колегія суддів вважає апеляцію потерпілої не підлягаючою до задоволення, так як сама потерпіла не була очевидцем злочину, їй невідомі обставини, які передували його скоєнню, при цьому навела свою версію вчинення злочину, яка суперечить доказам і фактичним обставинам справи.
Призначаючи покарання, суд згідно з ст.. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудної ОСОБА_3, яка раніше не судима, вперше скоїла злочин невеликої тяжкості, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має на утриманні малолітню дитину, у скоєному щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю злочину, злочин скоїла за обтяжуючої покарання обставини –в стані алкогольного сп’яніння, про що прямо зазначено у вироку, тому твердження прокурора в апеляції, що суд при призначенні покарання не врахував тяжкості злочину та особи засудженої, суперечить фактичним обставинам, що наведені у вироку і зазначені вище, а тому обране щодо ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст.. 124 КК України колегія суддів не вважає явно несправедливим внаслідок його м якості в контексті ст.. 372 КПК України, а тому залишає без задоволення апеляцію прокурора щодо призначення, на думку апелянта, несправедливою покарання внаслідок його м якості.
Порушень норм кримінально –процесуального законодавства при розгляді справи, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміна вироку, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.. ст.. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляція потерпілої та прокурора, який брав у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Переяслав –Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2011 року, щодо засудженої ОСОБА_3 –без зміни.
Судді:
Ігнатюк О.В. Матюшко М.П. Полосенко В.С.