Справа №11-645Головуючий у І інстанціїБурбела Ю.С.

Категорія4Доповідач у 2 інстанції Матюшко М.П.

20.06.2011

УХВАЛА

Іменем України

16 червня  2011 р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого –Ігнатюка О.В.

суддів –Матюшка М.П., Сливи Ю.М.

з участю прокурора –Нечепоренко С.П.

засудженого –ОСОБА_3,

захисника –ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого на вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області 24 грудня 2010 року, яким

                   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                          уродженця м. Омська, громадянина України, з середньою         

                          освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого

                          в АДРЕСА_1, мешканця

                          АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засудженого за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. За вироком з ОСОБА_5 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_13 16000 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди. Крім того з ОСОБА_3 стягнуто судові витрати за проведення експертиз на досудовому слідстві на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київський області у сумах відповідно 1824 грн. 25 коп. та 1824 грн. 25 коп.

Як  зазначено у вироку, близько 16 год. 03.09.2008 року ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння неподалік кафе «Райський Яр»по вул. Пролетарській, 153 в с. Софіївська Борщагівка Києво –Святошинського району Київської області, на грунті різко виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_7, дієючи умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень останньому, дістав з кишені своїх штанів кухонний ніж та наніс ним один удар в область серця ОСОБА_7, спричинивши тому тяжкі тілесні ушкодження у виді колото –різаної рани на передній поверхні грудної клітини зліва, за ходом якого пошкоджені міжреберні м’язи 5 –го міжреберя, навколосерцева сумка, правий шлуночок серця та печінки, що знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю потерпілого.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого та доведеність його вини, просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк десять років. На думку прокурора суд не в повній мірі врахував тяжкість скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_3, який вину не визнав, а злочин скоїв за обтяжуючої покаранням обставини –в стані алкогольного сп’яніння.

В апеляції засуджений просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ст.. 118 названого Кодексу, оскільки потерпілий, що мав зріст 186 см проти його росту 168 см, догнав його, збив ударом ногою в область поясниці з ніг, а потім лежачому наніс масу ударів по голові і тілу, кров залила лице і він, ОСОБА_3, захищаючись, наніс удар ножем не бачивши куди, але в когось попав. Далі засуджений вказує в апеляції, що вважає винним у смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8, котрий працював разом з потерпілим, був одинаково одягнутий з ним і ОСОБА_8 міг, б’ючи його, ОСОБА_3, промахнутись і попасти ножем в ОСОБА_9

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого та захисника, котрі підтримали вимоги апеляції ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій і заперечень засудженого на апеляцію прокурора, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Висновок суду щодо доведеності винності засудженого у зазначених у вироку злочинних діях відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів, які повно і правильно приведені у вироку, не викликають сумнівів у своїй достовірності, а дії ОСОБА_3, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.

Так покази свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 були послідовні на протязі досудового і судового  слідства; коли вони пояснили, що саме підсудний прийшов до них з обвинуваченням у викраденні у нього картоплі з ділянки і погрожував розправою, заявляючи, що «поріже». Не дивлячись на те, що вони його прогнали, ОСОБА_3 не пішов від них, а розпочав бійку з потерпілим ОСОБА_7, застосувавши ножа, який вони вибили з рук підсудного, коли почули крики потерпілого та побачили ножа в руках підсудного. Правдивість показань вказаних свідків підтверджував сам ОСОБА_3 на досудовому слідстві, показавши при відтворенні обстановки та обставин подій, що, злякавшись за своє життя, дістав з кишені свій ніж і, піднявшись, відмахнувся ним та відчув, як ножем попав у перешкоду і зрозумів, що попав у ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що саме підсудний розпочав бійку з потерпілим і коли ОСОБА_7 крикнув, що у підсудного ніж і щоб забрали його, то інші робочі стали забирати ножа, але ОСОБА_3 тоді викинув ножа, після чого останнього зв’язали, визвали швидку допомогу і міліцію. Дійсно робочі били підсудного за те, що він зарізав потерпілого, але вже після нанесення ОСОБА_12 удару ножем ОСОБА_7 Зазначеним показам суд дав належну оцінку у вироку, розцінивши покази ОСОБА_3 як захисну позицію підсудного і обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях винного стану необхідної оборони. Беручи до уваги наведене вище в сукупності з висновком психолого –психіатричної експертизи, що злочин ОСОБА_3 скоїв в стані простого алкогольного сп’яніння, колегія суддів залишає без задоволення апеляцію засудженого про перекваліфікацію його дій ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 118 КК України.

Призначаючи покарання, суд згідно з ст.. 65 КК України врахував ступінь тяжкості, обставини вчиненого злочину та особу ОСОБА_3, який вперше скоїв злочин, котрий законом віднесено до категорії тяжких, при цьому при обтяжуючій покарання обставині –в стані алкогольного сп’яніння,  за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, про що прямо зазначено у вироку,тому обране щодо ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років колегія суддів не вважає явно несправедливим внаслідок його м’якості в контексті ст.. 372 КПК України, а тому залишає без задоволення апеляцію прокурора.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого залишити без задоволення, а вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_3 –без зміни.

Судді:                                                                                

Ігнатюк О.В.                                 Матюшко М.П.                      Слива Ю.М.