Справа № 22-ц-1149/2011
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Павлишиної А.Т., Перегінець Л.В.
секретаря Кіндрата В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Карпати» до Угринівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення Угринівської сільської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Карпати» на рішення Тисменицького районного суду від 22 червня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тисменицького районного суду від 22 червня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ПСП «Карпати» до Угринівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення Угринівської сільської ради від 02 жовтня 2003 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку.
На дане рішення ПСП «Карпати» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що він являється належним землекористувачем, оскільки в 1949 році ПСП «Карпати» було передано приміщення для інкубаторної станції та земельну ділянку, які безперешкодно використовувалися підприємством. Крім того, згідно проекту формування територій та встановлення меж Угринівської сільської ради і села Угринів за 1999 рік, користувачем земельної ділянки площею 8 га, в т.ч. 2 га ріллі в урочищі «Довга нива» с. Угринів, значиться КП «Птахівник», правонаступником якого є ПСП «Карпати». А тому жодних правових підстав для передачі частини спірної земельної ділянки площею 0,20 га ОСОБА_2 в Угринівської сільської ради не було. Крім того, питання про передачу даної земельної ділянки ОСОБА_2 на сесії Угринівської сільської ради 02.10.2003 року не розглядалося.
Також апелянт зазначає, що Угринівська сільська рада самостійно провела зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, однак даний факт суд першої інстанції не врахував.
З цих підстав апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник доводів скарги не визнали посилаючись на обгрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ПСП «Карпати», суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду достатніх доказів на обґрунтування своїх вимог щодо належності користування спірною земельною ділянкою та порушення такого його права в результаті оспорюваних рішення ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 126 ЗК України посвідчуються відповідно державним актом про право власності на земельну ділянку та державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Судом встановлено, що предметом спору являється земельна ділянка площею 0,20 га, що знаходиться с. Угринів масив «Довга нива» Тисменицького району. Згідно рішення Угринівської сільської ради від 02.10.2003 року вказана ділянка передана у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та на його підставі 31.01.2004 року видано відповідний Державний акт. Рішення радою прийнято в межах компетенції та відповідно до вимог чинного земельного законодавства.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що він є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, доказом чого є передача в 1949 році підприємству приміщення для інкубаторної станції та земельної ділянки, безперешкодне та вільне використання цієї ділянки ПСП «Карпати». Та що, крім того, згідно проекту формування територій та встановлення меж Угринівської сільської ради і села Угринів за 1999 рік, користувачем земельної ділянки площею 0,80 га зазначено КП «Птахівник», правонаступником якого є ПСП «Карпати».
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 58,59,60 ЦПК України цивільне законодавство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, і повинні бути належними та допустимими. .
На підтвердження своїх позовних вимог позивач не представив суду доказів того, що він являється належним землекористувачем спірної земельної ділянки, а звідси, що його порушене право внаслідок неправомірного надання її ОСОБА_2 підлягає судовому захисту .
Посилання апелянта на Державний акт на право користування землею колгоспу «Україна» від 1981 року, де зазначено суміжним землекористувачем інкубаторну станцію, аналогічно як і на акт формування території та встановлення меж території Угринівської сільської ради за 1999 рік, як на доказ його належного користування спірною земельною ділянкою, не можуть прийматися до уваги, оскільки такі не є належними доказами, що таке право його підтверджують.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішенням Тисменицького районного суду від 27 червня 2006 року встановлено, що ПСП «Карпати» було землекористувачем земельної ділянки, належної Угринівській сільській раді, до 1996 року. Починаючи з 1997 року земельна ділянка ним не використовувалась за призначенням, приведена до занедбаного стану, а приміщення будівлі інкубаторної станції зруйновано.
Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2003 року визнано недійсними державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий КП «Птахівник» та рішення Івано-Франківської міської ради від 26.12.1996 року в частині надання КП «Птахівник» (правонаступником якого є ПСП «Карпати») земельної ділянки площею 0,80 га, яка знаходиться на перехресті вул. Галицька с. Угринів та вул. Хіміків м. Івано-Франківська та повернуто дану земельну ділянку в користування Угринівської сільської ради.
Даними судовими рішення підтверджено, що вказана земельна ділянка належала Угринівській сільській раді, яка в межах наданих їй повноважень вправі була розпорядитися нею, в т. ч. і спірною земельною ділянкою.
Доводи апелянта про те, що рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 Угринівською сільською радою взагалі не приймалось не заслуговують на увагу , оскільки спростовуються матеріалами справи. (а.с. 86-89).
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Карпати» відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 22 червня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.П. Мелінишин
Судді: А.Т. Павлишина
Л.В. Перегінець