АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3510/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Галчанський С.В.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.,
При секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.
Позивачка зазначала, що з 19.06.2009 року вони з відповідачем проживали в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2011 року відповідач з ними не проживає та не надає ніякої допомоги на утримання дитини. Усі обов’язки щодо утримання та виховання сина вона несе самостійно.
З огляду на те, що угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто та стан здоров’я і матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати свою малолітню дитину, позивачка просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_4 на її утримання 400 грн., щомісячно, починаючи від дня звернення до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.03.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 400 грн., щомісячно до досягнення дитиною, сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, починаючи з 16.03.2011 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 171 грн. в дохід держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в частині стягнення аліментів на її утримання в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку - відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, заперечення позивачки, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі. Відповідач є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5). Дитина проживає з матір’ю.
Суд встановив фактичну сторону справи з додержанням норм процесуального права, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і правові висновки про обов’язок батька, який проживає окремо від дитини, брати участь у її утриманні відповідає вимогам ст. ст. 180,181 Сімейного Кодексу України
Задовольняючи вимоги ОСОБА_5 щодо стягнення аліментів та визначаючи відповідно до ст. 183 СК України розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) суд вірно, дотримуючись вимог ст. 182 СК України, прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина аліментів у розмірі 1\4 частини щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Згідно з ч. 2, ч.4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка –батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Апелянт зазначає, що він не має матеріальної можливості сплачувати кошти ще й на утримання дружини, оскільки він не працює, знаходиться на утриманні батьків, у нього незадовільний стан здоров’я, в зв’язку з чим він був звільнений від проходження військової служби в армії.
Постановляючи рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд правильно виходив з того, що відповідач працездатний, оскільки не визнаний інвалідом за станом здоров’я, має спеціальність бухгалтера, але не працює, тому зазначені ним обставини не дають підстав для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Зважаючи на викладене, рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді:
Дата документу Справа №