МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

15 березня 2011 р.                                                  Справа № 2-а-1269/11/1016

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -  

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1  (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області (далі –відповідач), в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо перерахунку соціальної допомоги на підставі статті 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, яка була чинна до внесення відповідних змін, які визнані неконституційними (далі - Закон № 2195-IV), зобов’язати здійснити такий перерахунок та виплату соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на невідповідність розміру призначеної і виплачуваної йому соціальної допомоги розміру, встановленого зазначеним Законом, а також на відмову відповідача привести її у відповідність з вимогами зазначеного Закону. Зазначив, що він отримує пенсію по інвалідності та доплату до неї як «дитині війни» у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 (далі –постанова № 530). Просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надіслав заперечення проти позову, просив справу розглядати без участі його представника, позов не визнає, вважає, що позивачу правомірно, відповідно до діючого законодавства проводилось нарахування та виплата пенсії, до того ж, зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду.   

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 06 січня 2011 року відкрито провадження у даній справі.

Оскільки від позивача та відповідача у справі надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на нижченаведене.   

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України ««Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачу встановлено статус «дитини війни», оскільки відповідно до ст. 1 Закону № 2195-IV такою визнається особа, яка є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової  війни їй було менше 18 років.

З метою здійснення перерахунку пенсії позивач звернувся до відповідача з заявою, проте листом № 52/в-06 від 03.06.2010 року останнім було відмовлено у перерахунку з огляду на те, що призначена пенсія відповідає чинному законодавству.

          При вирішенні даного  спору  необхідно застосовувати  норми  Конституції України, які є нормами прямої дії. Зокрема,  ст. 19 ч. 2 Конституції України,  вказує, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 Позивач є "дитиною війни", тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеної підтримки дітям війни. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які відносяться до "дітей війни". Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, які є "дітьми війни".

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

 Враховуючи вищевикладене, та погоджуючись з позицією позивача щодо порушення його права на отримання вищевказаної доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 28 Закону України  "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  мінімальний розмір пенсії з 12 січня 2005 року встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 

Відповідач у своїх запереченнях посилається на  Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", де у п. 41 розділу ІІ Закону України " Про соціальний захист дітей війни"  ст. 6 викладено  у новій редакції, однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то вважаю, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 6 Закону № 2195-IV  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Крім того ч. 2 ст. 3 Закону № 2195-IV  вказує, що державні та соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України,  при вирішенні даного спору слід керуватися  принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язанні діяти лише на підставах, в межах повноважень та у   спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.   

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчиненні вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією  і Законами України. Таким чином, є всі правові підстави для визнання відмови Управління Пенсійним Фондом України у Володарському районі Київської області у перерахунку та виплаті державної соціальної підтримки дітям війни гарантованої ст. 6 Закону № 2195-IV,  починаючи з дня коли позивач дізнався про порушення свого право –протиправною, відповідно до ст. 162 ч. 2 КАС України яка передбачає, що у разі задоволення  адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання  його вчинити певні дії щодо усунення порушень або прийняти іншу  постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб’єктів у сфері публічно-правових  відносин.   

Встановлені судом обставини справи вказують, що відповідач мав нарахувати та провести виплату позивачу  державної соціальної підтримки дітей війни відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, де вказано, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не керуватися у своїх діях постановою № 530. Встановлення загальним законом іншого розміру відповідних виплат, ніж це передбачено спеціальним законом, є звуження обсягу гарантій у розумінні ч. 3 ст. 22 Конституції України. У випадку зупинення правових норм спеціального закону іншим законом суди повинні вирішувати  питання щодо не застосування недійсної правової норми .

Позивач у своїх вимогах ставить питання про проведення перерахунку та виплати їй підвищення пенсії на 30 відсотків за 2006-2010 роки. Однак,  ст. 99 КАС України (в редакції, що була чинною на час звернення до суду) вказує, що  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому вважаю, що проведення перерахунку та виплати  соціальної підтримки можливе починаючи з 09.06.2009 року, тобто за рік до моменту звернення до суду, взявши до уваги, що позивач дізнався про порушене право, отримавши доплату до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 2195-IV. Таким чином, позов підлягає  до часткового задоволення, тобто необхідно зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату соціальної доплати за період з 09.06.2009 року  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.   

Відповідач   підлягає звільненню від сплати  судового  збору на  підставі  Декрету  КМУ "Про державне мито".

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 159-163 КАС України, суд -  

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної соціальної підтримки дітям війни передбаченої статтею 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни»з розрахунку 30 % від мінімальної пенсії за віком, яка визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно,  починаючи з 09.06.2009 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Макарівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також у разі ухвалення постанови у порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.            

Суддя           /підпис/                               О.В.Тандир

З оригіналом згідно                                                                                              О.В. Тандир