Справа № 1-38/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.06.2011 року Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Дєдова С. М.

при секретарях –Н.М. Отрошко, О.П. Сердюк, У.Ю. Ратушняк,

Демедась О.С, Нечкалюк М.А.,

з участю потерпілого –ОСОБА_3,

представника потерпілого –адвоката ОСОБА_4,

захисника –адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині справу про обвинувачення

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гайсин Вінницької обл., жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 1995 року народження та 1997 року народження, фізичної особи підприємця, несудимого, - у скоєнні злочину передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, -

Встановив:

Потерпілий ОСОБА_3 обвинувачує підсуднього ОСОБА_6 в скоєнні злочину передбаченого, ст. 125 ч.2 КК України, а саме в тому, що 23.07.2010 року приблизно о 22-00 год. в с. Косанове Гайсинського р-ну Вінницької обл. на межі домогосподарств по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ОСОБА_6 умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки наніс ОСОБА_3 кулаком зверху вниз удар у верхню частину голови, спричинивши йому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у виді рани лінійної форми в правій завушній ділянці голови, в той час коли потерпілий та підсудний стояли лицем один до одного на межі їх домогосподарств та сварилися на межі їх садиб біля зробленого із металевої сітки паркану, при цьому ОСОБА_6 стояв на земляному насипі з одного боку паркану, а ОСОБА_3 знаходився нижче напроти нього на бетонній доріжці з іншого боку паркану.

Крім того, ОСОБА_3 заявив до ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування завданої злочином майнової та моральної шкоди, за яким вимагав стягнути із відповідача ОСОБА_6 на його-ОСОБА_3 користь 24 грн. 75 коп. відшкодування заподіяної майнової шкоди, 3 000 грн. моральної шкоди, а також понесені позивачем судові витрати по справі в сумі 1 900 грн.; в судовому засіданні просив заявлені ним позовні вимоги задовільнити, оскільки ОСОБА_6 скоїв передбачений, ст. 125 ч.2 КК України, злочин, а саме 23.07.2010 року приблизно о 22-00 год. в с. Косанове Гайсинського р-ну Вінницької обл. на межі домогосподарств по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 спричинив йому-ОСОБА_3 легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я; в зв’язку з чим ОСОБА_3 змушений був лікуватись та поніс витрати на лікування 24 грн. 75 коп. (вартість ліків), а також вказаними протиправними діями ОСОБА_6 завдано моральної шкоди йому-ОСОБА_3, яка полягає у приниженні людської гідності позивача, перенесеного ним сильного фізичного болю, необхідності проведення лікування, неможливості вести звичний спосіб життя; завдану йому моральну шкоду позивач оцінює у 3 000 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину в скоєнні злочину не визнав, заявлений до нього позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити повністю, пояснив, що між ним-ОСОБА_6, членами його сім’ї та його сусідом ОСОБА_3, дружиною останнього з іншої сторони протягом останніх кілька років склалися неприязні стосунки, між ними час від часу виникають конфлікти, сварки. Його ОСОБА_6 шлюб із ОСОБА_7 офіційно розірваний, однак він проживає зі своєю колишньою дружиною. 23.07.2010 року в с. Косанове Гайсинського р-ну Вінницької обл. в належному йому домогосподарстві по АДРЕСА_1 працювали ОСОБА_8, ОСОБА_9, які біля належного ОСОБА_6 житлового будинку по АДРЕСА_1 копали котлован для наступного будівництва фундаменту та обкладення будинку цеглою, при цьому перебуваючи у котловані ОСОБА_8, ОСОБА_9, викидали наверх землю, частина якої потрапила через зроблений із металевої сітки паркан на територію домогосподарства належного подружжю ОСОБА_3. Ввечері цього ж дня дружина потерпілого ОСОБА_10 побачила на території своєї садиби землю та з цього приводу розпочала сварку із ним-ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7, потім до сварки приєднався ОСОБА_3 Під час сварки ОСОБА_10, ОСОБА_3 та він-ОСОБА_6, ОСОБА_7 кричали, обзивали один одного; при цьому ОСОБА_10, стоячи біля свого чоловівка ОСОБА_3, розмахувала фрагментом шифера, а потім кинула фрагментом шифера у свою сусідку ОСОБА_7 Під час сварки ОСОБА_3 викрикував: «Удар, удар мене!», провокуючи підсудного розпочати бійку. Підсудний ОСОБА_6 заперечив факт спричинення ним ударом кулака по голові потерпілому тілесного ушкодження у виді рани лінійної форми в правій завушній ділянці голови, стверджуючи, що він взагалі будь-яких дій направлених на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не вчиняв, будь-яких тілесних ушкоджень не завдавав потерпілому, по голові його не бив, за вухо не хапав. Також підсудний, не заперечуючи факту наявності у ОСОБА_3 тілесного ушкодження у виді рани лінійної форми в правій завушній ділянці голови, пояснив, що про те яким чином це тілесне ушкодження спричинено ОСОБА_3 йому невідомо; припустив, що тілесне ушкодження останньому могла спричинити дружина потерпілого ОСОБА_10 під час того як розмахувала шифером під час їх сварки, або цього ж вечора під час сварки між подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_3, які періодично між ними відбуваються.

З урахуванням досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне в пред’явленому за ст. 125 ч.2 КК України обвинуваченні ОСОБА_6 виправдати з таких міркувань.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст.323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті у судовому засіданні.

За ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена; виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 328 КПК України при виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», виправдувальний вирок постановляється за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але  досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним; а відповідну до п.23 цієї постанови всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного; коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Доведено, що подружжя ОСОБА_6, ОСОБА_7 та подружжя ОСОБА_3, ОСОБА_10 знаходяться у неприязних стосунках між собою, і що 23.07.2010 року приблизно о 21-00 год. в с. Косанове Гайсинського р-ну Вінницької обл. на межі домогосподарств по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а не 23.07.2010 року о 22-00 год. як у своїй скарзі зазначає ОСОБА_3, між вказаними особами виникла сварка, під час якої ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 кричали, обзивали один одного; при цьому ОСОБА_10, стоячи біля свого чоловівка ОСОБА_3, розмахувала фрагментом шифера, а потім кинула фрагментом шифера у свою сусідку ОСОБА_7 24.07.2010 року в ОСОБА_3 було виявлено легке тілесне ушкодження у виді рани лінійної форми в правій завушній ділянці голови, однак ці обставини не можна визнати достатніми для того, щоб зробити безспірний і єдино правильний висновок про те, що ОСОБА_6 23.07.2010 року своїми протиправними діями спричинив ОСОБА_3 зазначене тілесне ушкодження. В судовому засіданні не було зібрано достатніх доказів вини ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України.

Висновки суду підтверджуються такими доказами:

- показами свідка ОСОБА_8 про те, що він та ОСОБА_9 працювали 23.07.2010 року в с. Косанове Гайсинського р-ну Вінницької обл. в домогосподарстві ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, де  копали котлован біля будинку для наступного будівництва фундаменту та обкладення його цеглою, при цьому перебуваючи у котловані, вони викидали наверх землю, частина якої потрапила через зроблений із металевої сітки паркан на територію домогосподарства належного подружжю ОСОБА_3. Ввечері цього ж дня дружина потерпілого ОСОБА_10 побачила на території своєї садиби землю та з цього приводу розпочала сварку із ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7, потім до сварки приєднався ОСОБА_3 Під час сварки ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 кричали, обзивали один одного; при цьому ОСОБА_10, стоячи біля свого чоловівка ОСОБА_3, розмахувала фрагментом шифера, а потім кинула фрагментом шифера у свою сусідку ОСОБА_7 Під час сварки ОСОБА_3 викрикував, щоб ОСОБА_7 ударив його, провокуючи тим самим підсудного розпочати бійку. ОСОБА_6 не бив ОСОБА_3 кулаками, а також не мав змоги цього зробити оскільки стояв від потерпілого на відстані більше одного метра, йому заважала насипана земля та паркан, до потерпілого не наближався.

- показами свідка ОСОБА_9 про те, що він та ОСОБА_8 працювали 23.07.2010 року в с. Косанове Гайсинського р-ну Вінницької обл. в домогосподарстві ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, де копали котлован біля будинку для наступного будівництва фундаменту та обкладення його цеглою, при цьому перебуваючи у котловані, вони викидали наверх землю, частина якої потрапила через зроблений із металевої сітки паркан на територію домогосподарства належного подружжю ОСОБА_3. Ввечері цього ж дня між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відбувалась сварка, під час сварки вони кричали, обзивали один одного; він не бачив, щоб ОСОБА_6 вдарив кулаком ОСОБА_3; ОСОБА_6 не мав змоги вдарити потерпілого оскільки до потерпілого не наближався, підійти ближче йому заважала насипана земля та паркан;

- показами свідка ОСОБА_12 про те, що вона із подвір’я своєї садиби 23.07.2011 року приблизно після 20.00 год. бачила як дружина потерпілого ОСОБА_10 побачила на території своєї садиби землю та з цього приводу розпочала сварку із ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7, потім до сварки приєднався ОСОБА_3 Під час сварки ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 кричали, обзивали один одного; при цьому ОСОБА_10, стоячи біля свого чоловівка ОСОБА_3, розмахувала фрагментом шифера, а потім кинула фрагментом шифера у свою сусідку ОСОБА_7 Під час сварки ОСОБА_3 викрикував, щоб ОСОБА_7 ударив його, провокуючи тим самим підсудного розпочати бійку. ОСОБА_6 не бив ОСОБА_3 кулаками, а також не мав змоги цього зробити оскільки стояв від потерпілого на відстані більше одного метра, йому заважала насипана земля та паркан, до потерпілого не наближався.

- показами свідка ОСОБА_7 про те, що 23.07.2011 року приблизно після 20.00 год. дружина потерпілого ОСОБА_10 побачила на території своєї садиби землю та з цього приводу розпочала сварку із нею та її чоловіком ОСОБА_6, потім до сварки приєднався ОСОБА_3 ОСОБА_13 та її чоловік перебувають у неприязних стосунках із бі Під час сварки ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 кричали, обзивали один одного; при цьому ОСОБА_10, стоячи біля свого чоловівка ОСОБА_3, розмахувала фрагментом шифера, а потім кинула фрагментом шифера у неї-Кучеренко ОСОБА_11 час сварки ОСОБА_3 викрикував, щоб ОСОБА_7 ударив його, провокуючи тим самим підсудного розпочати бійку. ОСОБА_6 не бив ОСОБА_3 кулаками, а також не мав змоги цього зробити оскільки стояв від потерпілого на відстані більше одного метра, йому заважала насипана земля та паркан, до потерпілого не наближався. Також в цей день у них працювали ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

- показами свідка ОСОБА_14 про те, що він –дільничний інспектор міліції здійснював перевірку за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, під час чого ним було встановлено, що ОСОБА_6 реальних дій які б загрожували життю чи здоров’ю ОСОБА_3 не вчиняв, про що ним було зазначено у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи;

- показами свідка ОСОБА_15 про те, що 23.07.2010 року о 21 год. 20 хв. він, виконуючи службові обов’язки оперативного чергового Гайсинського РВ, перебував на чергуванні та отримав повідомлення по телефону про спричинення ОСОБА_6 23.07.2010 року о 20 год. 30 хв. тілесних ушкоджень ОСОБА_3 в с. Косанове, про що в електронній базі АРМОР за №1755 від 23.07.2010 року зареєстроване повідомлення;

- висновком судово-медичної експертизи № 196 від 01.02.2011 р.-21.02.2011 р. (а.с. 36-37), за яким у ОСОБА_3 мало місце легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у виді рани лінійної форми в правій завушній ділянці голови, неможливо підтвердити або заперечити можливість спричинення вказаного тілесного ушкодження у ОСОБА_3 як від удару фрагментом шиферу так і від удару кулаком;

- з винесеної 28.07.2010 року ДІМ ОСОБА_14 постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за результатами перевірки заяви ОСОБА_3. про спричинення йому тілесних ушкоджень, видно, що ОСОБА_6 реальних дій які б загрожували життю чи здоров’ю ОСОБА_3 не вчиняв; вказана постанова ОСОБА_3 не оскаржувалась (а.с.6).

Доводи ОСОБА_3 про винуватість ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, за наведених вище обставин, суд визнає такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки беззаперечних доказів про спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 суду надано не було. Крім цього, ОСОБА_3 змінював в суді показання, зазначаючи спочатку, що ОСОБА_6 завдав удару кулаком в голову в області тім’я, лоба, потім, що ОСОБА_6 завдав удару кулаком зверху в голову та пальцями потягнув за вухо і порвав вухо, але не міг чітко вказати куди саме та яким чином ОСОБА_6 наніс йому удар та спричинив тілесне ушкодження у виді рани лінійної форми в правій завушній ділянці голови.

Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_10, дружини потерпілого ОСОБА_3, про те, що вона бачила як ОСОБА_6 під час сварки із її чоловіком ОСОБА_3 шарпнув його за вухо, ударив по вуху долонею, оскільки ці показання суперечать показанням самого ОСОБА_3, показам свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9; крім того, ОСОБА_10 підтвердила, що вона перебуває у неприязних стосунках із ОСОБА_6 та його дружиною протягом трьох останніх років, а також вона як дружина потерпілого зацікавлена у вирішенні справи на користь останнього.

Також суд не приймає до уваги роз’яснення судово-медичного експерта ОСОБА_17 в частині того, що виявлене у ОСОБА_3 тілесне ушкодження у виді рани лінійної форми в правій завушній ділянці голови виникло лише від дії ковзаючого удару кулаком, оскільки це твердження спростовується висновком судово-медичної експертизи, а також ці пояснення не можна визнати достатніми для того, щоб зробити безспірний і єдино правильний висновок про те, що саме ОСОБА_6 спричинив потерпілому тілесне ушкодження.

Оскільки потерпілим ОСОБА_3 та його представником під час вирішення справи в суді не надано беззаперечних, достатніх, допустимих доказів спричинення саме ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_3; підсудний категорично заперечує скоєння ним протиправних дій щодо спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень; досліджені судом докази не підтверджують вчинення підсудним поставленого йому за вину за ст. 125 ч.2 КК України злочину; по справі відсутня можливість збирання додаткових доказів, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного, то участь підсудного у скоєнні злочину за ст. 125 ч.2 КК України не доведено, а тому ОСОБА_6 необхідно виправдати по пред’явленому йому обвинуваченню за ч.2 ст. 125 КК України через недоведення участі підсудного у вчиненні злочину.

Не підлягає до задоволення і позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування завданої злочином майнової і моральної шкоди та судових витрат оскільки згідно із ч.3 ст. 328 КПК України при виправданні підсудного через не доведення його участі у вчиненні злочинів суд відмовляє в цивільному позові.

Керуючись ст.ст. 323-335 КПК України, -

Присудив:

ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, –виправдати за недоведеністю вини у скоєнні злочину.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування завданої злочином майнової та моральної шкоди, - відмовити через недоведення участі підсудного у вчиненні злочину.

Вирок може бути оскаржено протягом п’ятнадцяти діб до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: