МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

27 квітня 2011 року                            Справа № 2-961/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді          Тандира О.В. при секретарі Нестерчук О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з останнього 176 400 грн. заборгованості за договором позики та 6 174 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, посилаючись на те, що 30.08.2009 року позичив відповідачу для особистих потреб 3500 дол.США, що за курсом на той час становило 29 400 грн., та 02.10.2009 року позичив відповідачу 17500 дол.США, що за курсом на той час становило 147 000 грн., що підтверджується розписками відповідача. Відповідач зобов’язувався повернути кошти не пізніше 31.12.2009 та 31.12.2010 року відповідно. У встановлений строк відповідач боргу не повернув та всіляко ухиляється від виконання своїх зобов’язань, що і стало підставою для звернення до суду. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на вказані в позові обставини.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.08.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики на суму 29 400 грн., за умовами  якого  відповідач зобов’язувався до 31.12.2009 року повернути позивачу вказану суму боргу, що стверджується власноручною розпискою відповідача  від  30.08.2009 року.

Крім того, 02.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики на суму 147 000 грн. за умовами  якого  відповідач зобов’язувався до 31.12.2010 року повернути позивачу вказану суму боргу, що стверджується власноручною розпискою відповідача  від  02.10.2009 року.

Станом на час розгляду справи відповідач своїх зобов’язань не виконав, грошей позивачу не повернув. Таким чином заборгованість відповідача становить 176 400 грн.

          Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним  у письмовій формі.

          Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження факту отримання грошей позивачем надані суду розписки.

Хоча розписки і не є письмовою формою договору позики, як вважає суд, але згідно законодавства може прийматися і приймається судом  для підтвердження укладення договору позики між сторонами. Окрім того факт укладення договору позики та отримання грошей відповідачем не заперечувалось, а визнавалось.

Таким чином суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно  мав місце договір позики на загальну суму 176 400 грн., на даний час умови якого відповідач не виконав.

Так, за ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві  позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)  у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як зазначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки  в  обумовлений сторонами строк позику відповідач не повернув, нараховані позивачем відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання є меншими, ніж відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, враховуючи, що відповідач позов визнав в повному обсязі, то суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача  176 400 грн. боргу за договором позики та 6 174 грн. відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, а всього –182 574 грн.

          Відповідно до ст.ст. 79, 81, 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в розмірі 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1200 грн. витрат на послуги адвоката.

На підставі ст. 4 Декрету КМ України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.  15, 60, 79, 88, 174, 207, 212-215, 223  ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, що зареєстрований по АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 182 574 (сто вісімдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят чотири) грн. заборгованості, 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1200 (тисяча двісті)  грн. витрат на послуги адвоката, всього –183 894 (сто вісімдесят три тисячі вісімсот дев’яносто чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1700 (тисяча сімсот) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                     О.В.Тандир

"27" квітня 2011 р.