РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонет"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто слави"

про                    стягнення 938 396,15 грн.

Суддя  Ярмак О.М.Представники:

Від позивача      Мітіна Т.В. за дов.

Від відповідача Буділовський  М.М. за дов.

Обставини справи :

05.02.08 в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Пред”явлені вимоги про стягнення  938396 грн. 15 коп.  основного боргу- перерахованої орендної плати в період з 10.10. 2006 року по 17.11. 2006 р., в якості авансу як платіж за використання в грудні 2006 р. орендованого приміщення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.11.2006 р. відповідач в односторонньому порядку розірвав Договір оренди № 01/1 від 13.11.2002 р. на підставі п. 6.1.5 вказаного Договору. Дана обставина підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2007 р. по справі № 31/83 за позовом ТОВ «Сонет»до ТОВ «Місто слави», яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07. 2007 р. залишено в силі. Таким чином, Договір є достроково припиненим, а Орендар позбавлений можливості користуватися орендним приміщенням з грудня 2006 р. В позовній заяви позивач посилається на ст. 1212 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов пояснив, що дійсно договір було розірвано на підставі ст. 6.1.5. Договору, але приміщення фактично позивачем повернуто не було. У відповідності з п. 8.5. договору при поверненні орендованого об’єкта повинен був складений Акт здачі-приймання, такий акт сторонами не був укладений, і приміщення не повернуте. Зазначає,  що надані документи підтверджують лише факт користування приміщенням Позивача і передачі його в суборенду, вони не дають повного обсягу, інформації про суму коштів, яка була отримана Товариством «Сонет»в грудні місяці 2006 р., за передачу в суборенду приміщень ТВК «Метроград», так як  кількість суборендарів, які здійснили платежі є значно більшою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2002 року  між відповідачем –Товариством  з обмеженою відповідальністю «Місто слави» та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонет»було укладено договір оренди № 01/1 ,  згідно якого відповідач (орендодавець за договором ) передає, а позивач (орендар за договором) приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення –підземного торгівельного комплексу «Метроград».

Строк дії договору становить 5 років (п.4.1. договору).

Згідно з п.5.3 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок або в касу Орендодавця наперед, не пізніше 15 числа попереднього місяця.

В період з 10.10. 2006 року по 17.11. 2006 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача  плату за оренду приміщення по договору № 01/1 на загальну суму 938 396,15 грн.

Як зазначає в позовній заяві позивач зазначена сума була перерахована відповідачу в межах договору  № 01/1 як платіж за оренду приміщення за грудень 2006 р.

30.11.2006 р. Відповідач в односторонньому порядку розірвав  Договір оренди № 01/1 від 13.11.2002 р. на підставі п. 6.1.5 вказаного Договору.

Зазначена обставина підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2007 р. по справі № 31/83 за позовом ТОВ «Сонет»до ТОВ «Місто слави», яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07. 2007 р. залишено в силі.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 31/83 від 14.06.2007 р.  встановлено, що згідно п.п. 6.1.5, 10.1 договору оренди № 01/1 від 13.11.02  адресована будь –який час  вимога орендодавця (відповідача) до орендаря (позивача) про припинення орендних відносин, звільнення орендованого приміщення відповідно до умов договору (або часткового звільнення орендованого приміщення) та/або розірвання договору оренди є підставою  для припинення зобов‘язань, передбачених договором оренди,  і тягне  за собою обов‘язок  орендаря (позивача) повернути орендовані приміщення, які витребує орендодавець (відповідач), у дводенний термін.

У відповідності до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні  інших спорів.

Позивач  зазначає, що договір є достроково припиненим, а орендар позбавлений можливості користуватися орендним приміщенням з грудня 2006 р. та посилаючись на п. 6 ст. 762 ЦК України, вважає, що наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним, через обставини за які він не відповідає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи  та надані в судових засіданнях докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Розділом 8 договору № 01/1 від 13.11.2002р передбачено порядок  повернення  об‘єкту , що орендується (суборендується).

Пунктом п. 8.5. договору. встановлено, що при поверненні об’єкта, що орендується, складається Акт здачі-приймання.

Доказів складення  такого акту та повернення приміщення суду не надано.

Посилання відповідача на ч. 6 ст. 762 ЦК України  судом не приймаються до уваги, оскільки  позивачем доказів неможливості використання ним майна в грудні місяці 2006 р.  суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В даному випадку це стосувалось  позивача, котрий мав  довести суду  наявність обставин, через які він не міг користуватись приміщенням.

Рішення  у справі №  31/83 від 14.06.2007 р.,  на яке посилається  позивач  не замінює акту повернення приміщення та не підтверджує факту неможливості користування приміщенням  в грудні 2006 р.

Позивач не довів існування (вчинення) дій відповідача, які порушують право позивача на вільний  доступ та користування  орендованим приміщенням в грудня 2006 р.

Згідно ст.785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов’язаний негайно повернути орендодавцю належне йому майно.

Судом  приймаються  до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві.

Як вбачається із наданих матеріалів 15 січня 2007 року позивачем було укладено договір суборенди № СА-Б/1-353 з суборендарем фізичною особою-підприємцем Сосніним В.М. Зазначений факт встановлений судом  при розгляді справи № 16/43 господарським судом м. Києва.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита  та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85  ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.