ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"12" лютого 2008 р. Справа № 10/135/14
09 год. 30 хв., м. Чернігів
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова |
14038, м. Чернігів, пр. Перемоги, 141 |
До відповідача: Чернігівської міської організації хворих на гемофілію “Модес-фактор” |
14000, м. Чернігів, вул. П’ятницька, буд. 94, кв. 61 |
про стягнення 170,00 грн. |
Суддя І.Г. Мурашко
Секретар судового засідання Добрянська К.В.
Представники сторін:
Від позивача: Маковка О.П., довіреність № 07/01 від 03.01.2008р.
Від відповідача: не з'явився
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 12.02.08 р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
СУТЬ СПОРУ:
Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова (надалі – позивач), заявлено позов до Чернігівської міської організації хворих на гемофілію “Модес-фактор”(надалі –відповідач) про стягнення 170,00 грн. штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, у строки визначені законодавством.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що сума заборгованості виникла на підставі рішення № 21 від 30.04.2002 року, згідно якого до відповідача була застосована штрафна санкція за неподачу розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, у строки визначені законодавством у сумі 170,00 грн. При нарахуванні штрафної санкції позивач керувався п.п. 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 р. (далі –Закон № 2181-III) та Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97ВР від 26.06.1997 року. Зазначене рішення було вручено відповідачу 22.08.2002р., оскаржене відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не було.
Позивач також вважає, що згідно п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону № 2181-III, зазначена сума податкового зобов’язання , не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 Закону, є сумою податкового боргу відповідача - платника податків, на яку, як на суму штрафної санкції, не розповсюджуються дія ст..15 Закону № 2181 щодо граничних строків стягнення.
В зв’язку із набранням чинності Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV), позивачем, згідно із вимогами Закону та п.8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, була надіслана відповідачу вимога № Ю-257/498-У від 04.09.2006 року про сплату боргу у сумі 170,00 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 20.09.06р. і оскаржена не була, а отже сума боргу, на думку позивача, вважається узгодженою.
Також позивач зазначив, що відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058, який на даний час встановлює порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за ними внесками, порядок застосування фінансових санкцій, нарахування пені та їх стягнення, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував посилаючись на позовну давність, а також на те, що рішення № 21 від 30.04.2002р. про застосування до нього штрафних санкцій в сумі 170 грн. він не отримував. Як письмовий доказ про відсутність у нього будь-яких зобов’язань перед позивачем надав суду Акт перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування за найманих працівників від 11.12.2002р., згідно із яким за ним не рахується заборгованості перед Пенсійним фондом України.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача та заперечення відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Чернігівська міська організація хворих на гемофілію “Модес-фактор” зареєстрована виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 16.09.1999р. В Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, як платник внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, відповідач зареєстрований з 21.09.99р.
Згідно діючого на той час законодавства, порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, був встановлений податковим законодавством, а саме Законом № 2181-ІІІ, відповідно до якого, рішенням № 21 від 30.04.2002 року про застосування штрафних санкцій за неподання розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством, до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 170 грн. на підставі вимог п.п.17.1.1 п.17.1 ст..17 Закону № 2181-ІІІ. Рішення було отримане батьком відповідача 22.08.2002р. Зазначені факти підтверджуються матеріалами справи.
Відповідач у строки та у порядку, встановленому п. 5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ зазначене рішення не оскаржив. Враховуючи вимоги п.17.3 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, згідно із якими сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, дана сума штрафу 170 грн. є узгодженою і підлягає стягненню за процедурою, встановленою Законом № 2181-ІІІ
04 вересня 2006р. позивач надсилає відповідачу вимогу № Ю-257/498, пред’явлення якої регулюється діючим на даний час пенсійним законодавством, а саме Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058). Вимога стосується стягнення зазначеної штрафної санкції 170 грн., що була нарахована та узгоджена за процедурою, встановленою Законом № 2181 - ІІІ.
Згідно п.16 ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” (далі- Закон №1251), збір на обов’язкове державне пенсійне страхування входить саме до податкової системи та згідно ст..2 зазначеного Закону № 1251 сплачується платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, на відміну від страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування , порядок сплати та стягнення яких встановлений діючим Законом № 1058.
Сума штрафу, заявленого до стягнення позивачем, була нарахована згідно із податковим законодавством, тобто нарахування, сплата та стягнення цього штрафу регулюється саме податковим Законом № 2181- ІІІ.
Відповідно до вимог п.п.6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги. При цьому п.п.2.3.1. п.2.3 ст.2 зазначеного Закону встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Крім того, згідно вимог п.14 ст.106 Закону № 1058, суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов”язане з виникненням та сплатою недоїмки. В даному випадку, застосування штрафної санкції 170 грн. за неподання розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування ніяким чином не пов’язане з виникненням та сплатою недоїмки, що підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні та матеріалами справи.
Враховуючі вищенаведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 17, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст..ст.2,14 Закону України „Про систему оподаткування”, ст. ст. 11, 71, 86, 94, 158 –163, 167, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 18.02.2008р.
Суддя І.Г. Мурашко