ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"12" лютого 2008 р. Справа № 10/144/23 - 10/143/22
12 год. 50 хв., м. Чернігів
За позовом: Управління Пенсійного фонду України у місті Ніжині |
16600, м. Ніжин, вул. Шевченка, 21 |
До відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ніжині Чернігівської області |
16600, м. Ніжин, вул. Подвойського, 7 |
про про відшкодування та стягнення суми витрат на виплату пенсій по інвалідності в зв”язку із трудовим каліцтвом за період з 01.02.2006р. по 01.12.2007р. в сумі 8288,94 грн. та суми допомоги на поховання, виплаченої сім”ї померлого, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень 2006р. в сумі 243,85 грн. |
Суддя І.Г.Мурашко
Секретар судового засідання Добрянська К.В.
Представники сторін:
Від позивача: Потапенко С.А., довіреність № 4286/01 від 02.10.2007р.
Від відповідача: Ковпинець Н.В. , довіреність №4 від 01.06.2007р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 12.02.08 р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
СУТЬ СПОРУ:
Управлінням Пенсійного фонду України у м.Ніжині Чернігівської області (надалі –позивач) заявлені адміністративні позови до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ніжині Чернігівської області (надалі –відповідач) про зобов’язання прийняти до заліку та відшкодувати суми витрат на виплату пенсій по інвалідності в зв”язку із трудовим каліцтвом за період з 01.02.2006р. по 01.12.2007р. в сумі 8288,94 грн. та про зобов’язання прийняти до заліку та відшкодувати суму допомоги на поховання, виплачену сім”ї померлого, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень 2006р. в сумі 243,85 грн., по яких були відкриті провадження у справах, відповідно 10/143 та 10/144. Ухвалою суду від 19.12.2007р. обидві справи були об”єднані в одне провадження на підставі ст..116 КАС України як такі, що порушені за однорідними позовними заявами одного й того ж позивача до того ж відповідача .
В ході судового розгляду, позивач подав письмову заяву, в який уточнив предмет адміністративного позову: про відшкодування та стягнення суми витрат на виплату пенсій по інвалідності в зв”язку із трудовим каліцтвом за період з 01.02.2006р. по 01.12.2007р. в сумі 8288,94 грн. та суми допомоги на поховання, виплаченої сім”ї померлого, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень 2006р. в сумі 243,85 грн. Вислухавши думку відповідача, який не заперечував проти прийняття такої заяви, суд прийняв заяву та приєднав її до матеріалів справи.
В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на письмові заперечення, які також були залучені судом до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –
ВСТАНОВИВ:
17 грудня 1981р.у м.Н-Уренгой Тюменської обл.. з Третьяковим Олександром Володимировичем стався нещасний випадок, пов’язаний із виробництвом, в результаті чого Третьякову О.В. було ампутовано ліву руку. За висновком ВТЕК ( довідка серії ЧНВ-К-82 № 002359) його було визнано інвалідом 2-ої групи внаслідок трудового каліцтва безстроково. Оскільки каліцтво заподіяно за обставин, викладених в акті про нещасний випадок на виробництві від 18.12.1981р., Третьякову О.В. була призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. До лютого 2006р. суми пенсій по інвалідності, виплачених позивачем Третьякову О.В. приймались до заліку та відшкодовувались відповідачем на підставі Актів щомісячних звірок, що підтверджується матеріалами справи ( копії Актів за лютий 2004р.-2005р.) і визнається відповідачем. З лютого 2006р., відповідач відмовляється приймати до заліку та відшкодовувати суму пенсій по інвалідності в розмірі 3300 грн., що виплачені позивачем Третьякову О.В. та витрат на доставку у сумі 25,96 грн., з тієї підстави, що трудове каліцтво було отримане ним на території Росії.
26 квітня 1982р. стався нещасний випадок, пов”язаний із виробництвом, з Мічуріним В.І., в результаті якого ним було втрачене ліве око. За висновком ВТЕК (довідка серії ЧНВ-Р-82 № 028484) його було визнано інвалідом 3-ої групи внаслідок трудового каліцтва безстроково. Оскільки каліцтво заподіяно за обставин, викладених в акті про нещасний випадок на виробництві №1 від 26.04.1982р., Мічуріну В.І. була призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. До лютого 2006р. суми пенсій по інвалідності, виплачених позивачем Мічуріну В.І. приймались до заліку та відшкодовувались відповідачем на підставі Актів щомісячних звірок, що підтверджується матеріалами справи ( копії актів за лютий 2004р.-2005р.) і визнається відповідачем. З лютого 2006р., відповідач відмовляється приймати до заліку та відшкодовувати суму пенсій по інвалідності в розмірі 3300 грн., що виплачені позивачем Мічуріну В.І.., з тієї підстави, що трудове каліцтво було отримане ним на території Казахстану.
3 березня 1985р. стався нещасний випадок, пов”язаний із виробництвом, з Безсмертним М.М., в результаті якого ним була отримана травма голови. За висновком ВТЕК (довідка серії ВТЄ-11 № 054050) його було визнано інвалідом 1-ої групи внаслідок трудового каліцтва безстроково. Оскільки каліцтво заподіяно за обставин, викладених в акті про нещасний випадок на виробництві №1 від 04.03.1985р., Безсмертному М.М. була призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. До січня 2007р. суми пенсій по інвалідності, виплачених позивачем Безсмертному М.М. приймались до заліку та відшкодовувались відповідачем на підставі Актів щомісячних звірок, що підтверджується матеріалами справи ( копії актів за лютий 2004р.-2005р.) і визнається відповідачем. З січня 2007р., відповідач відмовляється приймати до заліку та відшкодовувати суму пенсій по інвалідності в розмірі 1650 грн., що виплачені позивачем Безсмертному М.М. та витрат на доставку 12,98грн., з тієї підстави, що трудове каліцтво було отримане ним на території колишнього СРСР .
11 травня 1999р.. з Гаро А.І. стався нещасний випадок, пов”язаний із виробництвом. За висновком МСЕК (довідка серії МСЕ-ЧНВ № 249656) його було визнано інвалідом 3-ої групи внаслідок трудового каліцтва та, відповідно, була призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Згідно матеріалів справи суми пенсії, яка виплачувалась позивачем Гаро А.І. постійно приймалась до заліку та відшкодовувалась відповідачем на підставі Актів щомісячних звірок ( зокрема копія Акту за червень 2006р.). Даний факт також визнається відповідачем. 11 липня 2006 року Гаро А.І. помер, про що у книзі реєстрації смертей 14.07.2006р. зроблений відповідний запис №562 та відділом РАЦСу Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області видано свідоцтво про смерть від 14.07.06р. 17 липня 2006 року сім’ї померлого була виплачена допомога на поховання в розмірі 547,84 грн. У відповідності до вимог п.4, п.5 „Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” (далі - Порядок), затвердженому спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за № 376/7697., позивачем було включено до Акту щомісячної звірки витрат за липень 2006 року, суму витрат на виплату допомоги на поховання в розмірі 243,85 грн. за пенсійною справою Гаро А.І. Дані витрати не було прийнято до заліку відповідачем по причині відсутності причинного зв’язку між смертю потерпілого та нещасним випадком на виробництві .
При винесенні постанови по справі суд виходив з наступного.
Статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлені види загальнообов'язкового державного соціального страхування залежно від страхового випадку:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Згідно преамбули Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( далі - Закон № 1105), саме цей закон, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Обов’язок у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я або в разі його смерті, шляхом виплати йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, згідно вимог ст. ст. 21, 28 Закону № 1105, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу та соціальні послуги, у тому числі допомогу на поховання такого пенсіонера, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
У ч. 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. Аналогічна правова норма міститься у п. 5 ст. 24 Закону № 1105.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону №1105, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до п. 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону №1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної й моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону "Про охорону праці", які ліквідуються.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Доводи відповідача про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.94 між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору в нашій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
В той же час, відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.92 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності Третьякову О.В., Мічуріну В.І., Безсмертному М.М., які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а також виплатити допомогу на поховання Гаро А.І., який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або відшкодувати суми таких виплат, які були виплачені потерпілим особам позивачем - є відповідач.
Дані висновки суду відповідають Постанові Вищого адміністративного суду України від 19.09.2007р.по аналогічній справі за позовом УПФ України в м.Прилуки Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Прилуки Чернігівської області та Постанові Верховного Суду України від 20.03.2007р. по аналогічної справі за позовом УПФ України в Великобагачанському районі Полтавської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Великобагачанському та Решелилівському районах Полтавської області , яка є остаточною та оскарженню не підлягає.
Керуючись Законом України “Про пенсійне забезпечення”, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ст. ст. 11, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Ніжині на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Ніжині - 8288 грн. 94 коп. витрат на виплату та доставку Третьякову О.В., Мічуріну В.І., Безсмертному М.М. пенсій по інвалідності в зв”язку із трудовим каліцтвом, за період з 01.02.2006р. по 01.12.2007р.
3. Стягнути з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Ніжині на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Ніжині - 243грн.85 коп. витрат на виплату допомоги на поховання пенсіонера Гаро А.І., який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 12.02.2008р. о 17 год.
Суддя І.Г. Мурашко