Справа № 2-а-723/11

                                                             ПОСТАНОВА   

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

"29" червня 2011 р.                                                                                      смт.Веселинове

     Суддя  Веселинівського  районного суду  Миколаївської області  Калараш А.А.   розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу  № 2-а-723\2011 р.  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі  Миколаївської області про поновлення пропущеного строку  для звернення  до адміністративного суду , визнання дій неправомірними  та  стягнення  недоплаченої щомісячної  державної  соціальної допомоги   “Дітям війни ”.

.

                                                                                   В С Т А Н О В И В  :

     24.05. 2011 року  , позивач ОСОБА_1..,   звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача  УПФУ в Веселинівському районі Миколаївської області  про поновлення пропущеного строку  для звернення  до адміністративного суду , визнання дій неправомірними  та  стягнення  недоплаченої щомісячної  державної  соціальної допомоги   “Дітям війни ”.

   В обґрунтування позовних вимог , позивач зазначив, що на підставі Закону України № 2195-ІV   від 18 листопада 2004 року “ Про соціальний захист дітей війни”( надалі „Закону України”) він являється дитиною війни, і має право на пільги . Зокрема , посилаючись на ст. 6  „Закону України „ , позивач зазначив  , що він  має право  на отримання щомісячної  доплати  до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії  за віком, проте грошова надбавка до пенсії йому  виплачувалася значно в меншому розмірі. Бездіяльність та неправомірність дій відповідача  грубо порушила його законі права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному  розмірі .Позивач просить визнати дії  відповідача неправомірними , зобов'язати відповідача нарахувати  недоплачену , як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з 01.01.2009 р. по день постановлення рішення суду .

        Ухвалою суду від 02 червня 2011 року позовні вимоги про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни ”  за період з 01 січня 2009 року по 23 листопада  2010 року включно  залишені без розгляду в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.    

      20.06.2011 року від відповідача надійшло заперечення на позов. В запереченні відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що хоча ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" й передбачає підвищення пенсії позивача на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але щомісячне підвищення до пенсії дітям війни, Управлінням Пенсійного фонду України в  Веселинівському районі  виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія за віком виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, які використовувати на інші цілі забороняється цим же Законом. В той же час, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачається фінансування встановлених ним державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України, до якого кошти Пенсійного фонду України не включаються. Крім цього вважає, що не має під собою підґрунтя застосовувати Закон України N 1058-IV від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при визначенні цього підвищення, оскільки ч. 3 ст.28 вказаного Закону встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Починаючи із 22 травня 2008 року нарахування соціальної допомоги дітям війни проводиться відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №530. Дана постанова діє у 2009-2010 роках. І саме в такому розмірі передбачено державне фінансування. Вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх прав .Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах свої повноважень  та не  порушив вимоги чинного законодавства України. Просить  повністю відмовити  у задоволенні   позовних вимог позивача.    

     Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з  слідуючих підстав.

         Згідно  зі ст. 1 Закону України  „Про соціальний  захист дітей війни” - „Дитиною  війни „ є особа, яка є громадянином України  та якій  на час  закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни  було менше 18 років .

         Позивач   знаходиться на обліку  в Управлінні Пенсійного Фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області  і отримує пенсію за віком, на нього розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема  всі пільги та соціальні  гарантії передбачені  Законом України „Про соціальний захист дітей війни” , в тому числі й право на підвищення пенсії у розмірі надбавки  на 30 % мінімальної  пенсії  за віком , як передбачено  статтею 6 зазначеного „ Закону України „.

        Відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- дітям війни пенсія або       

щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

              Відповідно до ст. 46 Конституції України  громадяни  мають право на соціальний захист ,що  включає право на забезпечення їх у разі повної ,часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених  законом.

      Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України  органи державної  влади  ,їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що  передбачені Конституцією та законами України.

     Згідно ст. 3 „Закону України ”  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.      

          Відповідно до довідки № Г-656\01-11 від 27.04.2011 року  позивач у відділі пенсійного забезпечення Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області отримує разом з пенсією надбавку як дитина війни у розмірі з 01.01.2008 року –47,00 грн., з 01.04.2008 року –48,10 грн., з 01.07.2010 року –48,20 грн., з 01.10.2008 року по теперішній час –49,80 грн.  щомісячно, тобто в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2010 року.

    Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

       Згідно  з ч.ч.1,2 ст.8 КАС України  суд при  вирішенні справи керується  принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи  визнаються найвищими цінностями та  визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

       Згідно ч.1 ст.17 Закону України “ Про  виконання  рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди України , при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду –як джерело права.  

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення у 2010р. повинен здійснюватися в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".      

           П.п. 3,  4 ст. 22 , ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що Управління Пенсійного Фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішенні  про місцевий бюджет.    

           Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 09.07.2003 року, відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.      

                  У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi     змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.    

      Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., отже розмір належного позивачеві підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мав складати: з 1 січня –208 грн. 50 коп.; з 1 квітня –211 грн. 80 коп.; з 1 липня –215 грн. 70 коп.; з 01 жовтня –216 грн. 90 коп.; з 01 грудня –220 грн. 20 коп. Судом же встановлено, що протягом  листопада 2010 року - травня  2011 року належне позивачу підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі, що не відповідає розміру підвищення, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".      

    Таким чином в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-ІV, а у розмірі, встановленому підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, яка суттєву звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.      

Отже, виплачене позивачу  підвищення за листопад 2010 року - травень 2011 року підлягає перерахуванню та виплаті виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період.      

          Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2010 рік.    

         Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що  підлягають  частковому  задоволенню.      

Виходячи з положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає за можливе здійснити захист порушених прав, шляхом зобов’язання відповідача, здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

          Проте не підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання Пенсійного фонду в подальшому виплачувати щомісячне підвищення до пенсії дітям війни, оскільки суд не вирішує спір, який може виникнути у майбутньому. В такому разі, а саме в разі подальшого виникнення у майбутньому між сторонами спору щодо розміру пенсійного забезпечення, позивач має право на звернення до суду для подальшого захисту порушеного права.         

  Судові  витрати  по справі  підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.    

  Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження виконуються негайно.    

  Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд    

                                                                   П О С Т А Н О В И В :

           Позов задовольнити  частково.

           Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі  Миколаївської області щодо нездійснення перерахунку та виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 24 листопада  2010 року по 24 травня   2011 року включно .    

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі  Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 24 листопада  2010 року по 24 травня   2011 року  включно , з урахуванням фактично виплачених сум.    

       В задоволенні інших позовних вимог відмовити.     

     В силу  ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.             

        Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного  суду через Веселинівський районний  суд протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання копії постанови.         

           Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.    

 Суддя  Веселинівського районного суду

 Миколаївської області                                                                                         А.А. Калараш