Дата документу: 14.06.2011

Справа № 2-789/11

                                                                  РІШЕННЯ

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року                                                                                                м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного ощадного банку України в особі Орджонікідзевської філії міста Запоріжжя про зобов’язання переказати з компенсаційного рахунку до Державного казначейства судових витрат на розгляд цивільної справи,

                                                       В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Державного ощадного банку України, в особі Орджонікідзевської філії міста Запоріжжя, про зобов’язання переказати з його компенсаційного рахунку до Державного казначейства судових витрат на розгляд цивільної справи.

Згідно позовної заяви, з 1992 року Держава утримує власні кошти Позивача у розмірі 481 грн., які зараховані на компенсаційний рахунок № НОМЕР_1, відкритий у Відповідача, який на думку Позивача, зловживаючи владою і порушуючи свої гарантії, кошти щорічно не повертає. Позивач вважає  ст.177 ЦК України, вказані кошти є об’єктом цивільного права, а згідно ст.178 ЦК України, Позивач має право їх вільно відчужувати, у тому числі і на користь держави.

Маючи намір подати зустрічний позов до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя по цивільній справі № 2-4409\2010, за що Закон вимагає сплати судових витрат за розгляд позову, враховуючи, що такі кошти Позивача перебувають у володінні держави, частину яких він має намір витратити на ці цілі, 17.05.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з дорученням про перерахування коштів з його компенсаційного рахунку до Державного казначейства, яке Відповідачем не виконане. В зв’язку з цим, він вбачає підстави для його виконання шляхом судового примусу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та пояснив, що має на компенсаційному рахунку в Ощадбанку кошти в сумі 481 грн.. Маючи намір подати зустрічний позов по цивільній справі, 17.05.2010 року звернувся до Відповідача з дорученням про перерахування згідно платіжного доручення з його компенсаційного рахунку НОМЕР_1 до Держказначейства грошові кошти в сумі 37,0 грн., в якості оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи. В серпні 2010 року він повторно звертався з вимогою про перерахування з його компенсаційного рахунку до Держказначейства коштів у сумі 8,50 грн. в якості оплати державного мита за розгляд справи судом. Однак, Відповідачем вказані вимоги не виконані. З зустрічною позовною заявою він до суду так і не звертався,  так як 21.09.2010 року ухвалою суду провадження у ній закрито. Вважає, що на час розгляду даної цивільної справи «обставина-3»вказана в обґрунтуванні його позову втратила свій сенс, але «обставини 1 і 2»- є актуальними. Тому, просить позов задовольнити і, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 24.01.2011 року, в рахунок оплати позовних заяв, які він можливо подасть в майбутньому, зобов’язати Відповідача перерахувати з його компенсаційного рахунку до державного та місцевого бюджетів Орджонікідзевського району міста Запоріжжя держмито у розмірі 8,50 грн. та оплату витрат на ІТЗ в розмірі 37,0 грн., постановити окрему ухвалу щодо порушення Відповідачем його права розпоряджатися своїми власними коштами та надіслати ухвалу до гаранта Конституційних прав з пропозицією усунути порушення.

Представник відповідача Таран О.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та пояснила суду, що на виконання вимог статті 5 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадянам України», установи Ощадного банку України провели одноразову індексацію вкладів громадян і на проіндексовані суми, що в даний час знаходяться на позабалансовому рахунку  Ощадбанку, тобто матеріально проіндексованої суми не існує, видали вкладникам компенсаційні ощадні книжки, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних сум в майбутньому за рахунок Державного бюджету. Суми коштів, зафіксовані в ощадних книжках, які виписані Ощадбанком громадянам відповідно до вищевказаного закону, вкладниками не вносились на зберігання до Ощадбанку. Це суми, які держава планує поступово виплати в якості компенсації втрат від знецінення заощаджень. Компенсаційний рахунок –це фактичне оформлення права на отримання компенсації за певних умов, однією з яких є наявність коштів для компенсації заощаджень громадян, які визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею (стаття 6 Закону). Таким чином, такі кошти можуть бути виплачені лише з Державного бюджету, що повинно бути передбачено відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Однак, на 2010 та 2011 року Кабінетом Міністрів постанови з цього приводу не приймались, такі кошти для виплати не передбачались та не виділялись, так само як виплата таких коштів не передбачена і Державними Бюджетами України відповідно на 2010 і 2011 роки. В зв’язку з цим, просить в задоволенні позову відмовити.

Згідно Постанови правління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»№ 129 від 26.03.2010 року, філію Орджонікідзевського відділення № 7717 ВАТ «Ощадбанк»реорганізовано у ТВБВ № 10007\0265 філії Запорізького обласного управління ВАТ «Ощадбанк».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 15.12.1990 року ОСОБА_1 особисто відкрив в Ощадному банку України рахунок № 07901768, який підпадав під дію Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року, згідно якого залишок станом на 01.01.1992 року по діючому вищевказаному рахунку було проіндексовано у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 грн. та на цю суму відкрито спеціальний позабалансовий компенсаційний рахунок № НОМЕР_1.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що 17.05.2010 року він звернувся до Орджонікідзевської філії «Ощадбанку»в місті Запоріжжі з Дорученням (аркуш справи № 3), в якому просив перерахувати до Державного казначейства з його компенсаційного рахунку НОМЕР_1 судові витрати на розгляд судової справи згідно платіжного доручення № 05 від 17.08.2010 року в сумі 8,5 грн.(аркуш справи № 4) та згідно платіжного доручення № 04 від 18.05.2010 року в сумі 37,0 грн.(аркуш справи № 5), на що йому було відмовлено.

08.07.2010 року КП «ВРЕЖО № 1»зверталось до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території і плати за житлово-комунальні послуги в сумі 504,87 грн. (цивільна справа № 2-4409\2010).

21.09.2010 року ухвалою суду провадження у вказаній цивільній справі закрито на підставі п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України.

ОСОБА_1 по цивільній справі № 2-4409\2010 зустрічний позов не подавав. Вказана цивільна справа судом розглянута, з винесенням рішення, яке ніким не оскаржувалось і набрало законної сили.

Згідно письмових заперечень Відповідача, порядок проведення компенсаційних виплат , в тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установі Ощадного банку України визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», заощадження повертаються поетапно, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

У відзиві на заперечення Відповідача Позивач зазначив, що в них йдеться про повернення вкладу, про що він не просив у своїй позовній заяві, а просив перерахувати кошти.

Однак, судом вказане заперечення вбачається не суттєвим, так як будь-які виплати, або навіть перерахування коштів з компенсаційного рахунку можливі лише при відповідному фінансуванні, передбаченому в Державному бюджеті України, так як це є зобов’язанням Держави перед громадянами, а не Ощадбанку, що підтверджується наступним.

Згідно ст.1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», на підставі цього закону встановлюються зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

Саме держава, відповідно до ст.2 цього Закону, зобов’язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Як вбачається зі ст. 5 вищевказаного Закону, установи Ощадного банку України протягом грудня 1996 року - березня 1997 року проводять одноразову індексацію вкладів громадян, а на проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, вкладнику видається ощадна книжка.

Відповідно до ст. 6 цього Закону, компенсація від знецінення грошових коштів,поміщених в період до 02.01.1992 року в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, проводиться їх власникам в готівковій чи безготівковій формі після внесення в інформаційно-аналітичну систему «Реєстр вкладників заощаджень громадян»даних про них, необхідних для ідентифікації вкладника при відкритті рахунку.

Кошти на компенсації заощаджень громадян визначаються у Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок проведення компенсаційних витрат, в тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 7 цього Закону, заощадження повертаються поетапно, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Однак, на теперішній час Постанови Кабінету Міністрів України, регламентуючих виплату  компенсаційних витрат у 2010 та поточному 2011 році, не приймались.

Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання Відповідача переказати з компенсаційного рахунку до Державного казначейства судових витрат на розгляд цивільної справи, не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 208, 212, 214-215 ЦПК України, суд         

                                                        В И Р І Ш И В:                                                                                           

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного ощадного банку України в особі ТВБВ № 10007\0265 філії Запорізького обласного управління ВАТ «Ощадбанк»про зобов’язання переказати з компенсаційного рахунку до Державного казначейства судових витрат на розгляд судової справи - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів  з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя                                                                                       В.О. Макаров