ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
21.01.2008 |
Справа №2-22/15973-2007А |
За позовом - ЗАТ «Санаторій « Морской уголок» ( м.Алушта, вул. Набережна, 6 )
До відповідача - Алуштинської міської ради ( м.Алушта, пл.Радянська, 1)
Про визнання недійсним рішення .
Суддя С.В.Яковлєв
участю секретаря Дулімової В.І.
представники:
Від позивача - Сиротінін О.Г. - пред-к, дов. від 07.11.2007 р.
Борисовький О.В. - пред-к, дов. від 14.11.2007 р.
Від відповідача - не з'явився
Сутність спору: Позивач - ЗАТ «Санаторій « Морской уголок» - звернувся до Господарського суду АРК, з позовною заявою, в якої просив визнати недійсним рішення Алуштинської міської ради (далі відповідач) № 19/293 від 31.10.2007 р. «Про припинення права користування земельними ділянками санаторія «Робочий уголок» та санаторія «Морський берег» . Вимоги мотивовані тим, що на думку позивача зазначене рішення порушує його права на користування землею та суперечить діючому законодавству.
Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказували на те, що були відсутні передбачені у ст.141 Земельного кодексу України підстави припинення права постійного користування зазначеними земельними ділянками, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі .
З 01.09.2005 р. набрав чинность Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин ( ст.104 КАСУ).
Ст.105 КАСУ визначає, що адміністративний позов може містити зокрема вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Право суб'єктів господарської діяльності на землю передбачено ст. 14 Конституції.
Органи місцевого самоврядування, діючи відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , приймають рішення щодо прав суб'єктів господарської діяльності використовувати земельні ділянки , які відносяться до земель відповідної територіальної громади.
В силу викладеного , приймаючи до уваги те, що на думку позивача відповідачем по справі прийнято рішення в порушення вимог Конституції України, Земельного кодексу України, суд вважає , що звернення з позовом про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування виникло в наслідок порушення, його прав, свобод у сфері публічно-правових відносин. За таких обставин цій спір є публічно-правовим, розгляд справи має здійснюватися відповідно до положень КАСУ.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов (№ 433 від 12.12.2007 р.), в якому с позовними вимогами не погодився, вказав, що рішення № 19/293 від 31.10.2007р. прийнято при з'ясування всіх обставин справи з додержанням вимог чинного законодавства України, в наслідок чого відсутні підстави для визнання його нечинним.
Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином.
У судовому засіданні представники позивача наполягали на розгляді справи, вказавши , що відповідач не забезпечує явку свого представника у судові засідання, про час та день проведення яких він був сповіщений належним чином.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, приймаючи до уваги надіслання відповідачем відзиву на позов, доведення до його відома часу та днів проведення судових засідань, відсутність його клопотання про відкладення розгляду справи, керуючись ч.4 ст. 128 КАСУ, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників учасників процесу , суд
ВСТАНОВИВ:
На 19 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради 31.10.2007 р. було прийнято рішення № 19/293 «Про припинення права користування земельними ділянками санаторію «Рабочий уголок» та санаторію «Морський берег» .
У зазначеному рішення було зафіксовано те, що відповідач вирішив припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 3,23 га для функціонування санаторію «Рабочий уголок» та передати зазначену земельну ділянку площею 3,23 га до категорії земель запасу міської ради оздоровчого призначення(п.1). Відповідач визначив таким , що втратив силу Державний акт на право постійного користування землею II - КМ 002812 регістраційний номер 76 від 10.06.98 р. площею 3,23 га для функціонування санаторію « Рабочий уголок» (п. 2).
Згідно з п.3 зазначеного рішення було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 6,39 га для функціонування санаторію «Морський берег» та вищезазначена земельна ділянка площею 6,39 га була передана в категорію земель запасу міської ради оздоровчого призначення.
Був визнаний таким, що втратив силу Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 9,6888 га I -КМ 0001558 регістраційний номер 144 від 15.10.99 р. для охорони здоров'я та соціальних послуг , функціонування санаторію «Морський берег».
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 Закону).
До виключної компетенції селищних рад, передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону).
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Серед передбачених ст. 12 Земельного кодексу України ( далі ЗК України)повноважень сільських, селищних , міських рад в області земельних відношень є передача земельних ділянок у власність або користування громадянам та суб'єктам господарської діяльності відповідно до вимог цього кодексу.
Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
У ст. 141 ЗК України наданий вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, до яких відноситься добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені у ст.152 ЗК України, до яких , зокрема, відноситься визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.( п. 2 ст. 71 КАСУ).
Відповідно до п. 4 ст. 71 КАСУ суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали , які можуть бути використані як докази у справі .
До матеріалів справи додана копія Державного акту на право постійного користування землею II - КМ № 002812 від 10.06.98 р. , виданого на підставі рішення виконкому Алуштинської Ради народних депутатів від 29.05.98 р. №346 , згідно з яким санаторію «Рабочий уголок» в м.Алушта для функціонування санаторію надана у постійне користування земельна ділянка площею 3,23 га. Крім того, до матеріалів справи залучена копія Державного акту на постійне користування землею I-КМ № 001558 від 15.10.99 р. , який виданий на підставі рішення виконкому Алуштинської міської Ради народних депутатів від 11.06.99 р. № 476, згідно з яким ЗАТ Лікувально - оздоровчих закладів «Укрпрофздоровниця» санаторію «Морськой берег» для охорони здоров'я та соціальних послуг , функціонування санаторію «Морський берег» надана с постійне користування земельна ділянка площею 9,6888га.
Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку, що земельні ділянки площею 3,23 га та 9,6888 га були фактично надані у постіно користування ЗАТ Лікувально - оздоровчих закладів «Укрпрофздоровниця» (далі ЗАТ «Укрпрофздоровниця» ) для функціонування відповідно санаторію «Рабочий уголок» та санаторію «Морський берег».
Позивачем надані матеріали, яки свідчать про те, що у 2000 р. філії ЗАТ «Укрпрофздоровниця» - санаторій «Рабочий уголок» та санаторій «Морський берег». - були ліквідовані , на їх базі були створені філії Алуштинського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофздоровниця» - санаторій «Морськой уголок» та санаторій «Рабочий уголок». Алуштинське дочірнье підприємство ЗАТ «Укрпрофздоровниця» , у свою чергу було реорганізовано у ДП «Санаторій «Морської уголок». В силу викладеного стає зрозумілим, що , незважаючи на зміну структури, ЗАТ «Укрпрофздоровниця» не було ліквідовано , в наслідок чого надане йому право постійного користування земельними ділянками площею 3,23 га та 9,6888 га не переривалось.
До матеріалів справи залучена копія Статуту позивача , відповідно до п.1.1. та п.1.2 якого ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» створено в результаті реорганізації шляхом перетворення Дочірнього підприємства «Санаторій «Морської уголок» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» та є правонаступником прав і обов'язків зазначеного підприємства.
Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку, що позивач у момент його створення придбав всі належні ДП «Санаторій «Морської уголок» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» майнові права в тому числі право власності на нерухоме майно та право постійного користування земельними ділянками площею 3,23 га та 9,6888 га.
Надані позивачем матеріали свідчать про те, що право власності на об'єкти нерухомості , які раніше належали ДП «Санаторій «Морської уголок» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», на час прийняття відповідачем рішення № 19/293 було зареєстровано у встановленом законом порядку саме за ЗАТ «Санаторій « Морской уголок», предметом діяльності якого є організація ефективного спеціалізованого, відновлювального (реабілітаційного) лікування і відпочинку громадян.
Відповідачем в порядку, передбаченому ст.71 КАСУ, не надані докази наявності будь-яких підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, для припинення права постійного користування земельними ділянками площею 3,23 га та 9,6888 га.
Вивчивши зазначені факти, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав будь - яких документів, яки свідчили б про законність припинення права постійного користування зазначеними земельними ділянками, суд вважає, що рішення відповідача № 19/293 не можна вважати таким , що відповідає Конституції України та законам України. При цьому суд приходить до висновку , що під час прийняття зазначеного рішення відповідач безпідставно позбавив позивача його прав, гарантованих Конституцією України.
За таких обставин , керуючись ст. 14 Конституції України, ст. 12, 141, 152 Земельного кодексу України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд вважає , що підлягають задоволенню вимоги по визнати нечинним рішення відповідача № 19/293 від 31.10.2007 р.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.01.2008 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 25.01.2008 р.
Керуючись ст. ст.94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити .
2. Визнати нечинним рішення Алуштинської міської ради ( м.Алушта, пл..Радянська, 1) № 19/293 від 31.10.2007 р. «Про припинення права користування земельними ділянками санаторія «Робочий уголок» та санаторія «Морський берег» .
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» ( м.Алушта, вул. Набережна, 6, код ЄДРПОУ 24410911) 3,40 грн. -судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційну скаргу не подано, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.