СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
21 червня 2006 року |
Справа № 2-22/5496-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Кашлева Павла Васильовича (довіреність № 25 від 22.02.06);
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 04.04.2006 у справі № 2-22/5496-2006
за позовом Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19,Москва,119160)
в особі відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Горького (Італійська), 17,Феодосія,98100)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про повернення майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 у справі № 2-22/5496-2006 позов Міністерства оборони Російської Федерації в особі відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про повернення майна задоволено частково.
Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні 1998 відділенню морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації вбудованим не житловим приміщенням, розташованим в будівлях ін. НОМЕР_1 загальною площею 158,3 кв.м. у військовому містечку НОМЕР_2, шляхом звільнення вказаного приміщення від свого майна, передачі ключів.
Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 здати орендоване майно, що складається з вбудованого не житлового приміщення в будівлях ін. НОМЕР_1 загальною площею 158,3 кв.м. у військовому містечку НОМЕР_2 під розміщення кафетерію ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому порядку 1998 відділенню морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації 42,50 грн. державного мита, 59 грн. витрат на ведення процесу.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що оскільки відповідач не надав суду доказів законного користування ним приміщень, то, таким чином, позивач в силу положень статті 291 Господарського кодексу України має право на повернення майна.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду було прийнято без участі відповідача. Також, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 посилається на велику кількість здійснених нею поліпшень. Так, відповідач, згідно з зауваженнями позивача викладених у листі від 25.05.2004, застрахував орендоване майно в строк до 27.05.2004. Крім того, відповідач на лист позивача від 17.05.2004 провів експертну оцінку об'єкту оренди, за що також сплатив гроші. Відповідач вважає, що йому, відповідно до пункту 6.5 договору оренди від 23.10.2001 НОМЕР_3, належить переважне право на пролонгацію договору, який він згідний продовжити та зазначає, що не було будь-яких передумов для розірвання договору.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 суддю Щепанську О.А. замінено на суддю Борисову Ю.В.
За клопотанням позивача, судочинство здійснювалося російською мовою.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.10.2004 між 1998 відділенням морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір оренди (суборенди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, яке знаходилось у оперативному веденні Чорноморського флоту Російської Федерації НОМЕР_4.
Згідно з пунктом 1.1. зазначеного договору предметом договору було надання відповідачу у платне строкове користування вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 158,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 у військовому містечку НОМЕР_2 під розміщення кафетерію ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору відповідач вступав у платне користування приміщенням в термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акту прийому-передачі майна.
У пункті 2.5. договору зафіксовано зобов'язання відповідача у разі припинення договору повернути приміщення орендодавцю .
Вказаний договір був укладений сторонами на 12 місяців та діяв з 14.10.2004 по 31.12.2004 (пункт 10.1.).
У пункті 10.3. зафіксована домовленість сторін про те, що зміна умов договору, його розірвання та припинення дії припускались за узгодженням сторін.
Після закінчення терміну дії договору відповідач був зобов'язаний провести остаточний розрахунок орендної плати, звільнити приміщення протягом 10 днів, передати його по акту прийому-передачі ( пункт 10.8).
Між сторонами 05.11.2004 була укладена додаткова угода до договору оренди, в якій зафіксована домовленість сторін про зміну редакції пункту 10.1., а саме, що договір оренди НОМЕР_4 від 14.10.2004 діє з 01.01.2005 по 31.12.2005.
Таким чином, судова колегія вважає, що лист позивача від 17.05.2004 з зауваженням щодо необхідності проведення експертної оцінки для пролонгації договору, і , відповідно, наступне погодження відповідача, виконані сторонами в повному обсязі, про що свідчать проведена експертна оцінка та додаткова угода від 05.11.2004.
Аналогічним чином, на думку судової колегії, виконані обома сторонами зауваження позивача, викладені у листі від 25.05.2004 щодо необхідності страхування орендованого майна в строк до 27.05.2004.
Також, апеляційна інстанція не має обґрунтованих підстав для прийняття до уваги посилань відповідача на те, що йому, відповідно до пункту 6.5 договору оренди від 23.10.2001 НОМЕР_3, належить переважне право на пролонгацію договору, який він згідний продовжити, тому що позивач не переукладає зазначений договір з будь-якою іншою стороною і тому що цей договір не розторгується, а припиняє свою дію відповідно до його умов та чинного законодавства.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання і іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого, один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 283 Господарського кодексу України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний термін в користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно умовами договору і вимогами Цивільного кодексу України (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно зі статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Договір оренди припиняється у тому числі і у разі закінчення строку , на який він був укладений (стаття 291 Господарського кодексу України) .
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Оскільки після закінчення строку дії договору суборенди та додаткової угоди до нього майно власнику не повернуто, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні приміщеннями відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів дозволу орендодавця на поліпшення орендованого майна відповідачем суду не надано.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (стаття 763 Цивільного кодексу України). У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ (стаття 785 Цивільного кодексу України).
Посилання відповідача на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято без його участі, судовою колегією не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що відповідач не заперечує. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд неодноразово ухвалами від 21.02.2006, від 07.03.2006 та від 21.03.2006 (а.с. 32, 39, 44) розгляд справи відкладав, ухвалою від 21.03.2006 за заявою судді від 21.03.2006 (а.с. 45) про продовження строку розгляду справи, у зв'язку з закінченням процесуального строку та неявкою представників сторін, за підписом виконуючого обов'язки голови господарського суду Автономної Республіки Крим, строк розгляду справи продовжувався на 1 місяць. Тому, на думку апеляційної інстанції, у господарського суду не мало процесуальних підстав для ще одного відкладення та обмежень щодо прийняття законного та обґрунтованого рішення.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 у справі № 2-22/5496-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
Ю.В. Борисова