Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-404/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        23  травня 2011 року           Шевченківський районний суд м.Львова

         в  складі  головуючого  -  судді      Свірідової В.В.

         при секретарі                                   Дмитраш І.І.

                розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в особі Львівської дирекції ПАТ «СК «Уніка», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, -         

                                                                          УСТАНОВИВ:

      08.09.2010 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в особі Львівської дирекції ПАТ «СК «Уніка», ОСОБА_2, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на її користь 10609,06 грн. страхового відшкодування  та  з ОСОБА_2 – 5000 грн. моральної шкоди.   

      В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 12.08.2009 р. близько 06.55 год. на вул. Б. Хмельницького, 165 у м. Львові відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1, здійснив на неї  наїзд, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження та після огляду в МТП-3 була госпіталізована до лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. 21.08.2009 р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у зв»язку з відсутністю в його діях складу злочину. Під час перебування на стаціонарному лікуванні в лікарні швидкої медичної  допомоги з 12 серпня 2009 р. по 17 листопада 2009 р. нею, позивачем, за свої кошти було придбано медичні препарати на загальну суму 10609,06 грн., що стверджується фіскальними та товарними чеками. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована за полісом обов»язкового стархування цивільно-правової відповідальності № 7987767  від 14.06.2009 р. ТДВ «Альянс Україна». Забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль «Шкода Октавія», а відповідно до наказу № 112 від 05.05.2009 р. відповідач ОСОБА_2 закріплений за ним водієм. Відповідач ПрАТ «СК «Уніка» є правонаступником  прав та обов»язків ЗАТ «СК «Кредо-Класик».  07.05.2010 р. нею, позивачем, було подано заяву до Львівської дирекції ПрАТ «СК Уніка» про виплату страхового відшкодування, на яку 07.06.2010 р. вона отримала лист-відмову з тих підстав, що ОСОБА_2 визнаний невинуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тілесні ушкодження вона отримала з власної вини, порушивши правила дорожнього руху. Вважає, що така відмова порушує її права, тому вимушена звернутись до суду. Виходячи з положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності  власників  наземних транспортних засобів», оскільки діяльність, пов”язана з використанням транспортних засобів створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та для інших осіб, відповідач ОСОБА_2 зобов”язаний відшкодувати завдану шкоду, незалежно від його вини, а враховуючи те, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована, такий обов”язок несе страховик – відповідач ПрАТ «СК «Уніка». Крім того, діями відповідача ОСОБА_2 їй завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень і як наслідок перебування на лікуванні в медичному закладі, що призвело до втрати можливості бути повноцінним учасником суспільства, зміни ритму життя, втрати часу та коштів, справедливою сумою відшкодування їй моральної шкоди вважає 5000 грн.  

     05.10.2010 р. представником позивача ОСОБА_4 подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог. Зокрема, у зв”язку з отриманням позивачем першої групи інвалідності, а відповідно необхідністю продовження лікування, позивач повторно перебувала на лікуванні у Львівській комунальній міській клінічній лікарні швидкої допомоги з 17.04.2010 р. по 30.04.2010 р., з 07.06.2010 р. по 14.06.2010 р. та з 16.08.2010 р. по 03.09.2010 р., у  зв”язку  з  чим нею було  додатково понесено витрати  на  медичні  препарати в сумі 2720,36 грн., тому  просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» на  користь позивача 13329,42 грн. страхового  відшкодування.     

     В судове засідання 23.05.2011 р. позивач не з”явилась, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним  чином, про  причини неявки суд не повідомила.

      Від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності  на  підставі  наявних   в ній доказів, позовні  вимоги підтримує  в повному обсязі та  просить  їх  задовольнити.  

     В судовому засіданні 04.11.2010 р. представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав, надавши  суду  пояснення, аналогічні  викладеному в позовній заяві.  

  Представник відповідача – ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та  відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 23.05.2011 р. не з”явились, хоча про час та місце його проведення були належним чином повідомлені, відповідач ОСОБА_2 – шляхом опублікування оголошення  в  пресі, про  причини  неявки суд  не  повідомили.

   В судовому засіданні 04.11.2010 р. представники відповідача – ПАТ «Страхова компанія «Уніка» Мельник О.П. та Акусова О.М. при з”ясуванні відношення до позову позовні вимоги заперечили. Згідно наявного в матеріалах справи заперечення відповідача проти  позову  від 21.09.2010 р. вих. №  4202  відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, покликаючись на те, що позивачеві було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 32.1 Закону України «Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону. Загальним принципом цивільно-правової відповідальності є принцип вини, тобто, відповідальність настає лише тоді, коли заподіювач винен у нанесенні шкоди. Оскільки позивач отримала тілесні ушкодження зі своєї  вини  та керуючись положеннями п. 2 ст. 1166 ЦК України, де передбачено, що особа, яка  завдала шкоди, звільняється  від  її  відшкодування, якщо доведе, що  шкоди завдано  не з її вини, відповідач вважає, що підстави для настання цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2, а отже, і ПАТ «Страхова компанія «Уніка», - відсутні.   

    З огляду на клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності та положення ч. 4 ст. 169 ЦПК України, де передбачено наслідки неявки в судове засідання відповідача, суд вважає за можливе вирішити справу у відсутності сторін на підставі наявних  в ній доказів.

    Дослідивши зібрані по справі докази, з”ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає  до часткового задоволення з наступних підстав.

  Судом встановлено, що 12 серпня 2009 р. приблизно о 06.55 год. на вул. Б. Хмельницького в м. Львові біля будинку № 165 сталась  дорожньо-транспортна пригода  за участю ОСОБА_2, який керував транспортним  засобом марки «Шкода-Октавія» н.з. НОМЕР_1, та пішохода ОСОБА_1

Внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні  ушкодження та після огляду в МТП-3 була госпіталізована до ЛШМД. Позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у Львівській комунальній міській клінічній лікарні швидкої допомоги з 12.08.2009 р. по 17.11.2009 р., після чого у зв”язку з отриманням першої  групи інвалідності та відповідно необхідністю продовження лікування, повторно перебувала на лікуванні  в даній лікарні з  17.04.2010 р. по 30.04.2010 р., з 07.06.2010 р. по 14.06.2010 р. та з 16.08.2010 р. по 03.09.2010 р.

За час лікування позивачем понесено витрати на придбання медичних препаратів на загальну суму 13329,42 грн.  

 Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.08.2009 р. причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення вимог п.п. 1.5, 4.7, 4.10, 4.14 Правил дорожнього руху України з боку пішохода ОСОБА_1, яка проявила неуважність до оточуючої  обстановки та її змін, вийшла на проїзну частину дороги, поза  пішохідним переходом, перед виходом на проїзну частину з-за нерухомого транспортного засобу, що обмежує оглядовість, не  впевнилась у відсутності транспортного засобу, що наближається, не  впевнилась у відсутності небезпеки для себе, внаслідок чого відбувся контакт  з переднім правим крилом автомобіля «Шкода-Октавія» н.з. НОМЕР_1, та вона отримала тілесні  ушкодження, чим позбавила водія ОСОБА_2 можливості уникнути наїзду. З огляду на те, що  позивач отримала тілесні ушкодження  з своєї вини, орган  дізнання дійшов висновку, що в діях водія відсутній склад злочину, передбаченого ст. 286 КК України, тому в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної  пригоди було  відмовлено.  

   Транспортним  засобом марки «Шкода Октавія» реєстраційний НОМЕР_1, який здійснив  наїзд на позивача, керував відповідач ОСОБА_2, який, працюючи водієм філії «Західна дирекція ТДВ Альянс Україна», був закріплений  за  даним  автомобілем.

   Цивільно-правова відповідальність філії «Західна дирекція ТДВ «Альянс Україна»  застрахована за полісом № ВС/7987767 в страховій компанії «Кредо-Класик», правонаступником якої являється приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка». Строк  дії полісу з 14.06.2009 р. по 13.05.2010 р., забезпечений транспортний засіб «Шкода Октавія» номерний знак НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну  життю і  здоров”ю (на одного потерпілого) – 51 000 грн.      

   07.05.2010 р. позивач звернулась до відповідача - ПАТ «СК «Уніка»з заявою про виплату  їй страхового відшкодування. Листом ПАТ «СК Уніка» від 07.06.2010 р. позивачеві було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 32.1 Закону України «Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпечного транспортного засобу, але  за  спричинення якої  не  виникає  цивільно-правової  відповідальності  відповідно до Закону.  

     Дані обставини стверджуються поясненнями представника позивача в судовому засіданні 04.11.2010р., викладеним в письмовому запереченні відповідача – ПАТ «СК Уніка» та зібраними по справі письмовими доказами, а саме: копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.08.2009 р., копією полісу № ВС/7987767 обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихх засобів, копією наказу № 112 ТДВ «Альянс Україна» від 05.05.2009 р.,  копіями  фіскальних та товарних  чеків на підтвердження понесених позивачем витрат на лікування, іншими  письмовими  доказами.  

         Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі  - ЦК України) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням  хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких  звірів, службових собак та собак  бійцівських порід тощо, що створює  підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання  або  утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної  небезпеки, відповідає  за  завдану шкоду, якщо вона не  доведе, що шкоди було завдано  внаслідок  непереборної  сили або умислу потерпілого.

Таким чином, оскільки здоров”ю позивача було завдано шкоду в результаті даяльності, пов”язаної з використанням відповідачем ОСОБА_2 транспортного засобу, що, відповідно до викладеного вище, являється джерелом підвищеної небезпеки, то така шкода повинна бути відшкодована позивачеві відповідачем ОСОБА_2 незалежно  від  його  вини, оскільки останній  є особою, яка на правових  підставах володіла транспортним  засобом.    

Жодних  доказів  того, що шкоди позивачеві завдано внаслідок непереборної сили чи її  умислу  суду  не  представлено.

З огляду на наведене, покликання  відповідача в запереченнях проти позову  на  те, що шкода, завдана  позивачеві не підлягає відшкодуванню, оскільки тілесні  ушкодження вона отримала  з  власної  вини, є безпідставними та не заслуговують на увагу.

          Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. (з наступними змінами) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

 У  відповідності до п. 24.1 ст. 24 згаданого Закону у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських  препаратів.

Виходячи з викладеного, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким керував відповідач ОСОБА_2, застрахована страховою компанією, правонаступником якої являється відповідач – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», суд вважає, що обов”язок відшкодувати шкоду, завдану здоров”ю позивача, зокрема, витрати у зв”язку з її лікуванням, несе  відповідач – ПАТ «СК «Уніка».

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної  шкоди, то, на думку суду, в цій частині  позов підлягає  до часткового задоволення  з  огляду на наступне.  

          Пунктом 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я  або смертю фізичної особи  внаслідок  дії  джерела підвищеної небезпеки.

Отже, оскільки позивачеві завдано моральну шкоду  ушкодженням  здоров”я  внаслідок дії  джерела  підвищеної небезпеки, то така підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 незалежно від його вини.

           При визначенні розміру  грошового  відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень ч. 3 ст. 23 ЦК України суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, втрату нею можливості бути повноцінним учасником суспільного життя у зв”язку з тим, що в  результаті  отриманих  під час дорожньо-транспортної  пригоди ушкоджень вона стала інвалідом  першої  групи, зміну  ритму її життя, виходить  з вимог розумності і справедливості, та вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача за заподіяну моральну шкоду кошти в сумі 500 грн.

         У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд  присуджує  з другої  сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

        Судом  встановлено, що позивачем понесено судові витрати, пов”язані з публікацією оголошення в пресі про виклик відповідача в сумі 150 грн., що підтверджено представленими суду копіями квитанцій, тому дану суму слід стягнути з відповідачів на користь позивача  солідарно.

         Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

          При зверненні до суду позивачем не оплачувався ані судовий збір, ані витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки від сплати таких позивач звільнена з огляду на характер спору. Тому суд вважає, що ці  судові витрати слід стягнути з відповідачів в користь держави, а саме: з відповідача ОСОБА_2 - 8 грн. 50 коп. судового збору, з відповідача – ПАТ «Страхова компанія «Уніка» - 133,30 грн. судового збору, та з обох відповідачів солідарно – 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

      Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов  до висновку, що позов підставний  та підлягає  частковому  задоволенню.

      Керуючись  ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 169, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1187, 1167 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової  відповідальності  власників  наземних  транспортних  засобів», суд,  

      ВИРІШИВ:   

     Позов задовольнити частково.

    Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в користь ОСОБА_1: страхове відшкодування у розмірі 13 329 грн. 42 коп.

     Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 за заподіяну моральну шкоду, кошти в сумі 500 грн.

    Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2, солідарно, в користь ОСОБА_1 витрати, пов»язані з публікацією оголошення в пресі в сумі 150 грн.

    Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

     Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в користь держави судовий збір в сумі 133,30 грн.

      Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2, солідарно, в користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

      Рішення  може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення  рішення апеляційної скарги.

Суддя:В. В. Свірідова