СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
21 червня 2006 року |
Справа № 20-11/050 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Дрібного Юрія Вікторовича (довіреність № 11/82 від 08.11.05);
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 16.05.2006 у справі № 20-11/050
за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь,95000)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в сумі 104203,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.05.2006 у справі № 20-11/050 позов Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 104203,37 грн. задоволено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що оскільки відповідач не надав суду доказів повного виконання свого грошового зобов'язання, сплати повної суми боргу, перед позивачем в силу договору фрахту від 29.08.2005, то, таким чином, такий борг підлягає стягненню з відповідача.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Так, відповідач зазначає, що позовна заява була пред'явлена до іншого відповідача, так як в неї було вказано в якості відповідача -„суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2”, тоді як він є суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. У зв'язку з чим, на думку відповідача, господарський суд не мав процесуального права приймати уточнення позовних вимог щодо описки в зазначенні найменування відповідача. Таким чином, відповідач вважає, що він був повідомлений неналежним чином.
Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, посилається на помилкове не застосування господарським судом норми Кодексу торговельного мореплавства України, а саме статті 205 зазначеного закону, відповідно до якої спірний договір повинен вважатися укладеним з іншою особою.
Також, відповідач посилається на інші норми Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до яких, на його думку, він не зобов'язаний сплачувати частину боргу, тому що зафрахтована баржа потрапила в аварію.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2006 суддю Сотула В.В. замінено на суддю Щепанську О.А.
За клопотанням позивача, судочинство здійснювалося російською мовою.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.08.2005 між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір фрахту (а.с. 7-8).
Апеляційна інстанція вважає, що місцевий господарський суд вірно визначив той факт, що в Боксі 4 частини 4 Договору 29.08.2005 саме помилково вказані реквізити однієї із сторін - ОСОБА_2, що підтверджується печаткою відповідача, якою скріплений договір, в якої найменування вказано ОСОБА_1. Крім того, це підтверджується ідентифікаційним кодом відповідача. З цього зроблений обґрунтований висновок, що Договір укладений саме з ОСОБА_1.
Відповідно до умов договору позивач обумовлену плату (фрахт) надав фрахтувальнику для перевезення вантажів на певний час судно (баржа ІНФОРМАЦІЯ_1).
Згідно акту прийому передачі від 31.08.2005 Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надало відповідачеві баржу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
Відповідно до Боксу 21 Частини 1 Договору ставка за добу становить 725,0 грн. у т.ч. ПДВ.
Боксом 23 Частини 1 Договору передбачено, що фрахтувальник повинен кожен місяць передплатою здійснювати розрахунки за фрахт.
Однак, відповідно до рахунку № 2005-097 від 31.10.05 відповідач заборгованість за Договором сплатив частково, рахунки № 2005-105 від 28.11.06, № 2006-001 від 16.01.06, № 2006-007 від 20.01.06, № 2006-012 від 24.02.06 відповідачем не сплачені в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість на загальну суму 97725,00 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статей 546, 549, пункту З статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Боксу 22 Частини 1 Договору пеня нараховується за весь період прострочки зобов'язання до моменту виконання зобов'язання в розмірі подвійної ставки Національного банку України, яка встановлена на день, наступний за днем, в якому повинна бути здійснена оплата. Ця ставка повинна застосовуватись до всієї суми заборгованості та нараховується без обмежень до дня надходження коштів на банківський рахунок судновласників.
Пеня, згідно розрахунку Позивача складає 3477,66 грн. Розрахунок судовою колегією перевірений та визначено, що він здійснений з урахуванням вищезазначених норм. Позовні вимоги в цієї частині обґрунтовано визнані місцевим судом такими, що підлягають задоволенню.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Крім того, позивачем заявлена до стягнення сума інфляційного відшкодування. З матеріалів справи вбачається, що вона складає 2451,61 грн. Це також підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду позивачем (а.с. 9). З урахуванням того факту, що господарський суд вірно визначив загальну суму боргу відповідача, вказівка (розшифровка) в резолютивної частині рішення від 16.05.2006, а саме зазначення в якості інфляційного відшкодування суми 22516,61 грн., на думку судової колегії, повинно вважатися опискою.
Посилання відповідача на те, що господарський суд не мав процесуального права приймати уточнення позовних вимог щодо описки в зазначенні найменування відповідача, апеляційною інстанцією не може бути прийняти до уваги, оскільки відповідач не вірно трактує статтю 24 Господарського процесуального кодексу України. Думка відповідача про те, що відбулася заміна неналежного відповідача не відповідає обставинам справи. Так, відповідно до печатки контрагента на Договорі від 29.08.2005 та акту приймання - передачі баржі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.08.2005, та згідно з частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання назвою контрагента, який уклав з Державним акціонерним товариством „Чорноморнафтогаз" договір, є „ПП ОСОБА_1", що також підтверджується іншими ознаками юридичної особи, зокрема індивідуальним податковим номером особи. Крім того, судова колегія зазначає, що саме ОСОБА_1 користувався баржею ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом шести місяців, але описка у назві контрагента в договорі ніяким разом не заважала здійснювати користування зазначеним судном. Сплата фрахту здійснювалась з рахунку відповідача - ОСОБА_1. Таким чином, місцевий суд повною мірою з'ясував всі обставини справи та дійшов правильного висновку про описку позивача у написанні назви відповідача, та відсутності необхідності здійснювати заміну неналежного відповідача. Ухвалою від 04.04.2006 року господарський суд визнав найменування відповідача та відправив зазначену ухвалу на адресу ОСОБА_1, що підтверджується клопотаннями відповідача по справі та апеляційною скаргою. Також, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що уточнення позовних вимог не є дією позивача в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а є лише додатковим поясненням щодо позивних вимог. Тобто посилання відповідача на порушення судом норм статей 22, 25, 56, 65, 77 Господарського процесуального кодексу України не відповідають дійсним відношенням сторін по справі.
Крім того, посилання відповідача на порушення судом норм матеріального права, надсилання до суду клопотань про відкладення справи є належним доказом того, що відповідач належним чином був повідомлений про слухання справи за позовом Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Посилання відповідача на норми статті 212 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до яких фрахтувальник звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки у додатку до стандартного бербоут-чартера ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24), а саме у статті 44 зазначено, що фрахтувальник несе відповідальність в розмірі фактичної шкоди від можливих пошкоджень та ліквідує наслідки за свій рахунок. Час усунення пошкоджень вважається часом фрахту і оплачується фрахтувальником.
Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що відповідач не був позбавлений права заявити самостійні вимоги щодо стягнення суми шкоди, заподіяної йому в результаті аварії, з винної особи в окремому провадженні або у зустрічному позові.
У даному випадку фактично предметом спору є виконання або невиконання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 зобов'язань по договору фрахту від 29.08.2005.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05.2006 у справі № 20-11/050 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко