УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Макарчук Л.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання рішення незаконним і його скасування, зобов’язання виконати певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
05.08.2010року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, уточнивши який остаточно просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Сімферопольського міського виконавчого комітету АР Крим № 1609 від 27.08.2004 року, № 752 від 27.03.2008 року та № 800 від 27.03.2009 року у частині питання про постанову ОСОБА_2 та його родини на окремий квартирний облік як депортованих громадян, зобов'язати виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АР Крим поставити ОСОБА_2 та його родину на окремий квартирний облік депортованих громадян з 16.02.2004 року та включити у список на позачергове отримання житлової площі як інваліда війни 2-ї групи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.03.2009 року відповідач своїм рішенням відмовив позивачу у прийнятті його на окремий квартирний облік депортованих громадян, який здійснюється згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 року № 1952, якою затверджений Порядок забезпечення депортованих осіб та членів їх сімей, які повернулися до України, житлом, побудованим чи придбаним за рахунок бюджетних коштів. Йому було відмовлено у прийнятті на квартирний облік у зв'язку з тим, що вищевказаний порядок не поширюється на нього, так як він прибув на постійне місце проживання до м. Сімферополь у 1982 року та був забезпечений житлом, з реєстрацією у АДРЕСА_1. У 1996 році він та його члени родини приватизували цю квартиру та мали по 7,5 кв. метрів на кожного члена сім'ї. Однак, згідно архівної довідки ГУ МВС України в АРК від 14.11.1996 року № 23/С-293 батько позивача, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у 1944 року був видворений з Джанкойського району Кримської АССР по національному признаку, у зв'язку з тим що був особою болгарської національності. Після реабілітації ОСОБА_2 повернувся до Криму, та зареєструвався на житлову площу жінки до квартири її батька, яку той отримав як підполковник Радянської армії. Житлові умови сім'ї погіршилися у 2002 році у зв'язку з реєстрацією на цій житловій площі батька жінки позивача - ОСОБА_4 Особисто позивач від держави ніякої житлової площі не отримував, та житлом не забезпечувався, а навпаки втратив родинний будинок батька та матері під час депортації. У рішенні виконкому № 800 від 27.05.2009 року позивачу відмовлено з підстав, що члени родини позивача не є депортованими громадянами та дітьми депортованої особи та також у зв'язку з тим, що родина позивача реалізувала своє право на приватизацію державного житла, а батьки дружини позивача не є депортованими громадянами.
________________________________________________________________________
Справа №22-ц/0190/3241/11 Головуючий у першій
інстанції, суддя – Якушева Т.В.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із його необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Так, частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України право, свобода, цивільний інтерес підлягають захисту лише, якщо такі належать особі та є порушеними.
Із матеріалів справи вбачається, що 27.03.2009 року відповідач своїм рішенням відмовив позивачу у прийнятті його на окремий квартирний облік депортованих громадян, який здійснюється згідно «Порядку забезпечення депортованих осіб та членів їх сімей, які повернулися до України, житлом, побудованим чи придбаним за рахунок бюджетних коштів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 року № 1952, відповідно до якого проводиться взяття на окремий квартирний облік та надання житла депортованим громадянам.
Пункт 1 даного Порядку поширюється на осіб, депортованих в не судовому порядку з території України за національною ознакою, та членів їх сімей, які повернулись до України та потребують поліпшення житлових умов. Пунктом п’ятим Порядку передбачено, що збудоване або придбане житло надається депортованим особам, які перебувають на квартирному обліку, згідно з нормами, визначеними Житловим Кодексом.
Із матеріалів справи також вбачається і позивач не заперечує, що він прибув у м. Сімферополь у 1982 році, та став проживати у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2 житловою площею - 36,20 кв.м..
Згідно свідоцтва про право власності № 30 від 16.05.1996 року ОСОБА_2 та члени його родини ( всього п’ять осіб) приймали участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 та мають у приватній власності по 7,24 кв. м. на кожного члена родини, у вказаній квартирі.( а.с.49)
На час розгляду справи у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_6 -донька, ОСОБА_7 - син, ОСОБА_8 - батько дружини, ОСОБА_9 - мати дружини, ОСОБА_1- онук, а всього сім осіб. Житлова площа квартири складає 36,20 кв.м., при цьому на одного члена родини припадає по 5,17 кв.м.( а.с.34)
Постановою виконавчого комітету Кримської обласної ради народних депутатів та президії Кримської обласної ради професіональних союзів від 18.12.1984 року № 581 було встановлено мінімальний розмір житлової площі 5 кв. м. на одну особу, відсутність якого на кожного члена родини дає підстави для взяття на квартирний облік. Норми даної постанови розповсюджуються також на громадян, які користуються пільгами.
У відповідності з п. 13 «Правил обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, та представлення їм житлових приміщень у Української ССР» на квартирний облік приймаються громадяни, потребуючи поліпшення житлових умов. Потребуючими у поліпшенні житлових умов визнаються громадяни, які забезпеченні житловою площею нижче вказаного рівня, який встановлюється виконавчими комітетами обласних, Київського та Севастопольського міських рад народних депутатів спільно з радами профспілок.
Позивач та члени його родини забезпечені житловою площею у межах норми встановленої у Криму. Також, члени родини позивача, крім самого позивача, не є депортованими громадянами та дітьми депортованої особи.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалюючи рішення суд, з’ясував всі обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки право позивача на забезпечення житлом не є порушеним.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Доводи скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючисьст.303, 308 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Чистякова Т.І. Макарчук Л.В. Любобратцева Н.І.