КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 22.01.2008                                                                                           № 22/154

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Ропій  Л.М.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1. - фізична особа-підприємець;

 від відповідача - повідомлений, але не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2007

 у справі № 22/154 (Шкурат А.М.)

 за позовом                               Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід”

             

                       

 про                                                  стягнення 11141,56 грн.

 

За клопотанням сторін та відповідно до ст. ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 27.11.2007.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 відповідно до ст. ст. 69, 99 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 22/154 на один місяць.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 у справі №22/154 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” про стягнення 11 141,56 грн. задоволено повністю. За рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 7 333,16 грн. основного боргу, 456,11 грн. пені, 323,54 грн. інфляційних нарахувань, 91,35 грн. 3% річних, 2 937,40 грн. неустойки, 111,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач за договором оренди від 01.03.2006 № 01/03-06 не виконав, а тому він повинен сплатити позивачу суму основного боргу у розмірі 7333,16 грн., відповідно до пункту 7.1 та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” пеню у розмірі 456 грн. 11 коп., згідно з частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 91,35 грн., 323,54 грн. інфляційних нарахувань, а також відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойку в сумі 2937,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду. У своїй скарзі  відповідач просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від  14.05.2007 у справі №  22/154, посилаючись на те, що рішення суду  незаконне, необґрунтоване, прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте при неповному з'ясуванню обставин справи, які мають значення для справи, обставини, які вважає суд встановленими, не доведені матеріалами справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” не був присутнім в судовому засіданні, оскільки не був повідомлений належним чином про день слухання справи, в зв'язку з чим був позбавлений можливості надати пояснення та подати зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди.

Суд не з'ясував та не відобразив у своєму рішенні, за яким видом діяльності позивач є підприємцем, як фізична особа, не витребував із статистики чи у позивача довідку ЄДРПОУ, в якій зазначено вид діяльності підприємця.

Предметом договору є об'єкт нерухомого майна - трьохкімнатна квартира, коридор, вбиральня, загальною площею 46,70 кв. м., розташована по АДРЕСА_1. Ніякого приміщення площею 280 кв. м. Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” в оренду не отримувало і такого договору не існує в природі.

Суд у мотивувальній частині рішення зазначив, що з наданого позивачем і не оспореного відповідачем розрахунку заборгованість за період з березня 2006 по лютий 2007 складає 70333,16 грн., в той самий час як у резолютивній частині рішення суд зазначив суму основного боргу, яка підлягає стягненню у розмірі 7333,16 грн., що на думку скаржника свідчить про невідповідність рішення фактичним обставинам та суперечливості судового рішення.

Скаржник стверджує, що в нього відсутня заборгованість по орендній платі, оскільки позивач, отримавши гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати, не повернув його в день закінчення строку договору оренди, відібрав у відповідача ключі та відмовився підписувати акт приймання-передачі приміщення. Крім того, позивачем не врахована вартість оздоблювального ремонту, здійсненого відповідачем, а також вартість у розмірі 1700 грн., встановлених з дозволу позивача на вікнах приміщення решіток.

Укладений між сторонами договір оренди не був нотаріально посвідчений, як це вимагає ст. 9 п. 9.1.1 підпункту б Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та не був зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів згідно з вимогами ст. 158 ЖК України, що є підставою для визнання договору оренди недійсним.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 15.10.2007 № 33 ТОВ „Видавництво Родовід” зазначило, що: судом не з'ясовано правовий статус об'єкта найму, незважаючи на те, що у договорі зазначено про право власності орендодавця на квартиру, однак документи кому належить здавана в найм квартира, у справі відсутні; у справі відсутні дані, чи визнано дане приміщення нежитловим фондом, чи є житловим приміщенням; згідно із ст. 815 ЦК України наймане житло має використовуватися лише для проживання в ньому, але в самому договорі зазначена мета оренди: для розміщення органів управління орендаря та здійснення ними статутної діяльності; з боку відповідача не було порушень умов договору щодо сплати за найм житла, оскільки ОСОБА_1 запропонував сплачувати щомісячно за трьохкімнатну квартиру орендну плату в сумі 900 дол. США з березня 2006 по липень 2006, та в зв'язку з неможливістю користуватися однією кімнатою, на вимогу відповідача, ОСОБА_1. зменшив суму орендної плати до 750 дол. США; твердження позивача щодо наявності боргу та не повернення приміщення в строк спростовується актом приймання-передачі житлового приміщення поАДРЕСА_1, який позивач відмовився підписати; доказом відмови підписати акт приймання-передачі приміщення є два акти про відмову підписати акт передачі орендованої квартири від 27.02.2007 та від 06.03.2007; суд першої інстанції проігнорував фактичні обставини справи, а саме: звільнення орендованої житлової квартири в строк - 27.02.2007, повернення ключів ОСОБА_1 06.03.2007 із-за обіцянок продовжити з відповідачем договір оренди; не було враховано судом, що за серпень 2006 позивачу було сплачено 14.08.2006 900 дол. США поряд з платежем від 03.07.2006, який фігурує у розрахунках позивача (без зазначення місяця оренди).

 

У відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 у справі №  22/154 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що: відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи Господарським судом м. Києва у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а значить - належним чином; позивач при укладенні договору та протягом його дії був та залишається суб'єктом господарювання, а отже, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва правомірно, що підтверджує і відповідач в апеляційній скарзі; твердження відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що позивач не направляв відповідачу жодного документа спростовується матеріалами справи, оскільки факт одержання відповідачем копії позовної заяви та доданих до неї документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; зазначення Господарським судом м. Києва у мотивувальній частині рішення цифри „70333,16” замість „7333,16” є опискою, яка не впливає на зміст рішення та не може слугувати підставою для його скасування або зміни; відповідачем не надано апеляційному господарському суду жодних документів, які б свідчили про намір відповідача здійснити  ремонт орендованого приміщення; договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності; невиконання позивачем вимог ч. 2 ст. 158 ЖК України щодо реєстрації договору у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється, не є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

 

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу і доповнення до відзиву, а також додатково подані докази, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позов про стягнення суми боргу, пені, річних та збитків від інфляції на суму 11141,56 грн. за договорами оренди приміщення № 01/03-06 від 01.03.2006. 

Ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 02.04.2007 справу було призначено до розгляду на 14.05.2007 та викликано для участі у засіданні представників позивача, відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 14.05.2007 не з'явився, про що зазначено у рішенні суду.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач вказав дві адреси відповідача: м. Київ, вул. Січневого повстання, 29 та  а/с В-548, м. Київ-1. Однак ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 02.04.2007 була направлена відповідачу, як свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні цієї ухвали, лише за однією адресою. Із наявних в матеріалах справи конверту (арк. с.31) та довідки поштового відділення вбачається, що  ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.04.2007, яка була надіслана відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 29  повернулася на адресу господарського суду першої інстанції, оскільки за вказаною адресою адресат вибув. 

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що господарським судом першої інстанції ухвала від 02.04.2007 направлялася відповідачу також за адресою: м. Київ, а/с В-548, яка вказана позивачем в тексті позовної заяви, а відповідачем  - в договорі оренди.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997  № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Таким чином, оскільки ухвала господарського суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 02.04.2007 повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення зв'язку про відсутність відповідача за вказаною адресою, то апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-6 частини третьої статті 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК України апеляційний суд має прийняти нове рішення (п. 11 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/366 від 28.03.02 р. “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України”).

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 прийняте з порушенням процесуальних норм, а тому підлягає скасуванню.

З метою прийняття нового рішення та у відповідності зі ст. 101 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами та додатково поданими сторонами доказами.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2006 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” (за договором орендар) укладено договір № 01/03-06, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 46,70 кв. м. - три кімнати, коридор, вбиральня, яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

Приймання-передача приміщення в оренду здійснюється сторонами по акту передачі приміщення в оренду в строк до 01.03.2006 за умови виконання орендарем пунктів 4.6, 5.1 даного договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі приміщення в оренду від 01.03.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 46,70 кв. м. - три кімнати, коридор, вбиральня, яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

Розділом 4 договору оренди № 01/03-06 сторонами погоджено, зокрема, наступне:

нарахування орендної плати за користування орендованим приміщенням згідно з даним договором оренди розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду згідно з розділом 2 даного договору та закінчується на наступний день з дати підписання сторонами акту повернення приміщення з оренди згідно з пунктами 6.1-6.4 даного договору (пункт 4.1); розмір орендної плати за перший календарний місяць оренди приміщення згідно з даним договором визначається як сума в гривнях, що розраховується за наступною формулою: ОП 1 = К1 х 900,00 доларів США + 3% (без ПДВ), де ОП 1 - розмір орендної плати за перший місяць оренди приміщення, К1 - величина встановленого Національним банком України курсу гривні на долар США на дату здійснення оплати орендної плати згідно з даним договором (пункт 4.2 договору); розмір орендної плати за кожен наступний календарний місяць оренди приміщення згідно з даним договором визначається як сума в гривнях, що розраховується за наступною формулою: ОП = ОП 2 х К2 (без ПДВ), де ОП - розмір орендної плати за календарний  місяць оренди приміщення, за який здійснюється розрахунок; ОП 2 - розмір орендної плати за попередній місяць орендної плати приміщення, К2  - величина встановленого органом управління статистики індексу інфляції у місяці, що передує тому за який здійснюється розрахунок (пункт 4.3); орендар зобов'язаний сплатити орендну плату у повному обсязі згідно з пунктом 4.2 даного договору у строк, що не перевищує 1 календарного дня з дати укладення сторонами даного договору, а згідно з пунктами 4.3, 4.4 даного договору - не пізніше 3 числа календарного місяця, за який здійснюється розрахунок.

Пунктом 8.1 договору оренди сторони визначили строк дії договору оренди - з дати його підписання та до 27.02.2007,  а в частині виконання зобов'язань зі сплати орендної плати - до моменту виконання зобов'язань у повному обсязі.

Як вбачається із договору оренди № 01/03-06 предметом останнього є житлове приміщення.

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (пункт 1 ст. 810 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 ст. 810 Цивільного кодексу України  до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної власності, застосовується положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 статті 815 Цивільного кодексу України передбачено, що  наймач  зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло, наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 2 ст. 820 Цивільного кодексу України), наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла (пункт 3 ст. 820 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що за період з березня 2006 по лютий 2007 відповідачу нарахована орендна плата у розмірі 58 085,66 грн., відповідачем протягом вказаного періоду здійснено сплату орендних платежів у розмірі 50752,50 грн., тобто заборгованість по сплаті орендної плати за вказаний період складає  7333,16 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід”, не погоджуючись із сумою нарахованої позивачем заборгованості, у своїх письмових поясненнях від 02.11.2007 № 35 повідомило апеляційний господарський суд, що за 6 місяців оренди житлової квартири (з 01.03.2006 по 01.09.2006) орендар повинен був сплатити  5400 доларів США (900 дол. США х 6 = 5400 доларів США), а за 5 місяців  - мало сплатити із врахуванням по 750 дол. США за місяць - 3750 дол. США (з 01.09.2006 по 01.02.2007). Згідно з наявними доказами про отримання плати за найм житла  Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” сплатило орендодавцю наступні платежі: за 6 місяців (з 01.03.2006 по 01.09.2006) сплачено 5400 дол. США, в липні та в серпні (03.07.2006 і 14.08.2006) помилково сплачено двічі за один і той же місяць 1800 дол. США, тобто сплачена зайва сума 900 дол. США; 22.02.2006 сплачено гарантійний платіж у сумі 900 дол. США; за 5 місяців з 01.09.2006 по 01.02.2007 сплачено 3750 дол. США (із розрахунку 750 дол. США в місяць), а всього відповідачем сплачено позивачу 10950 дол. США.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007, від 11.12.2007, від 20.12.2007 відповідача було зобов'язано надати: документальне підтвердження внесення змін до договору оренди щодо зменшення розміру орендної плати  у відповідності з вимогами чинного законодавства; докази проведення поточного ремонту та погодження його проведення з орендодавцем; оригінали розписок позивача про одержання орендної плати та гарантійного платежу (належним чином засвідчені копії в матеріали справи); оформлені належним чином видаткові ордери або видаткові відомості про видачу готівкових грошових коштів працівнику відповідача для їх наступної передачі позивачеві в якості оплати орендної плати; оформлені належним чином звіти працівника відповідача за одержані під звіт готівкові кошти; оформлений належним чином журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; виписку з банківського рахунку про отримання готівкових грошових коштів для оплати орендної плати позивачу.

В письмових поясненнях від 02.11.2007 № 35 Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” зазначило, що доказами наявних фактичних домовленостей директора ТОВ „Видавництво Родовід” з позивачем щодо остаточної суми платежу в розмірі 900 дол. США без будь-яких процентів, без жодних претензій при отриманні щомісячних платежів щодо зменшення суми сплати до 750 дол. США є імейл, з якого вбачається, що розрахунок суми боргу позивач вираховував із суми 750 дол. США. Крім того, відповідач вважає, що послідуючі розрахунки з позивачем за найм житла в сумі по 900 дол. США, а в подальшому по 750 дол. США без будь-яких претензій усних чи письмових теж свідчать про дійсну домовленість розміру оплати за найм квартири саме в цих сумах.

11.12.2007 в листі № 11/12-07/1 позивач надав свої заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких зазначив, що жодного письмового документа, оформленого згідно з вимогами чинного законодавства України, про внесення змін до договору оренди № 01/03-06 від 01.03.2006 між його сторонами укладено не було, а тому вищенаведені доводи відповідача про те, що сторонами погоджений менший розмір орендної плати є безпідставні.

Оскільки відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, відповідачем не надано письмового погодження внесення змін до договору оренди, позивач проти такого погодження заперечує, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем не доведено внесення змін в укладений договір оренди щодо зменшення розміру орендної плати.

В порушення приписів статті 33 ГПК України та вимог ухвали апеляційного господарського суду від 16.10.2007 відповідачем не надано доказів проведення поточного ремонту та погодження його проведення з орендодавцем.

Не може колегія суддів погодитися і з доводами відповідача, що ним в липні та в серпні (03.07.2006 і 14.08.2006) помилково сплачено двічі за один і той же місяць 1800 дол. США, тобто сплачена зайва сума 900 дол. США, враховуючи наступне.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З огляду на те, що позивач заперечував проти факту одержання ним двічі за один і той самий місяць орендної плати, а відповідачем до письмових пояснень від 02.11.2007 № 35 надані не засвідчені ксерокопії розписок позивача про одержання останнім орендної плати, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 та  від 20.12.2007 відповідача було зобов'язано надати оригінали розписок позивача про одержання орендної плати та гарантійного платежу (належним чином засвідчені копії в матеріали справи), а також на підтвердження факту сплати орендних платежів ще ряд документів.

Однак відповідач не виконав вимог вищезазначених ухвал апеляційного господарського суду, витребуваних доказів не надав, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено факт сплати за один і той самий місяць орендної плати у подвійному розмірі. 

Розмір сплаченого 22.02.2006  гарантійного платежу у сумі 900 дол. США позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості по орендній платі зараховано в рахунок оплати орендної плати.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за договором оренди № 01/03-06 від 01.03.2006 у розмірі 7333,16 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань згідно із пунктами 4.6, 5.3, 6.6 договору орендар сплачує на користь орендодавця штрафну пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення (пункт 7.1 договору оренди).

Оскільки відповідач припустився прострочення платежів по орендній платі, то відповідно до пункту 7.1 договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” господарським судом правомірно стягнута з відповідача пеня у розмірі 456,11 грн. за період з 11.09.2006 по 22.03.2007.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 91,35 грн. та 323,54 грн. збитків від інфляції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки наданий позивачем розрахунок не суперечить умовам договору та нормам чинного законодавства.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.1 договору оренди орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцеві з оренди у строк не пізніше останнього календарного дня строку дії договору.   Приймання-передача приміщення з оренди здійснюється сторонами по акту повернення приміщення з оренди, зобов'язання по складанню проекту вказаного вище акту та надання орендодавцю двох його примірників, що підписані орендарем та засвідчені відтиском його печатки, лежить на орендареві (пункт 6.2 договору).

В зв'язку з тим, що відповідач приміщення позивачу по акту не повернув, останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 2937,40 грн. неустойки (подвійна плата за користування річчю за час прострочення) відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, враховуючи наступне.

Пунктом 1 ст. 822 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих умовах або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

В матеріалах справи відсутні докази попередження позивачем відповідача про відмову від договору, не надав такого попередження позивач і під час розгляду апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 06.11.2007 у даній справі позивач з метою встановлення дати фактичного припинення договору оренди від 01.03.2006 № 01/03-06 надав укладений між ним та фізичною особою ОСОБА_2 договір оренди від 18.04.2007 № 18/04-07, предметом якого є оренда квартири АДРЕСА_1, та акт приймання-передачі об'єкта оренди за цим договором від 18.04.2007.

В свою чергу відповідач в письмових поясненнях від 06.11.2007 № 36 повідомив, що об'єкт найму житлового приміщення був ним звільнений 27.02.2007, про що свідчить акт передачі приміщення від орендаря до орендодавця, який позивач навмисно не підписав, повернув відповідачу, бо останнім не вивезені письмові столи, складений акт приймання-передачі приміщення по пошті не надсилався, оскільки ОСОБА_1 прийшов на власну квартируАДРЕСА_1, там з ним ознайомився 27.02.2007 - в день закінчення строку оренди, але акт не підписав. В підтвердження того, що позивач відмовився підписати акт повернення йому приміщення відповідач надав акти від 27.02.2007 та від 06.03.2007 про відмову орендодавця підписати акт повернення приміщення, підписаний директором відповідача та Генеральним директором аудиторської фірми „Бізнес Експерт Аудит”.

Вказані акти про відмову від підписання орендодавцем  акту приймання-передачі приміщення не є належними доказами, оскільки складені без участі позивача, зацікавленими особами, в яких відсутні дані щодо часу складення, також вони складені без залучення третіх незаінтересованих осіб.

Враховуючи, що позивач просить стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час просрочення повернення об'єкту оренди за 1 календарний день лютого місяця 2007 року та за 22 календарні дні березня 2007 року, однак матеріалами справи не підтверджено факт припинення дії  договору оренди від 01.03.2006 № 01/03-06 станом на 22.03.2007, тобто позивачем не доведено порушення з боку відповідача обов'язку повернути об'єкт оренди, то й відсутні підстави для стягнення неустойки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що укладений між сторонами договір оренди не був нотаріально посвідчений, як це вимагає ст. 9 п. 9.1.1 підпункту б Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та не був зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів згідно з вимогами ст. 158 ЖК України, що є підставою для визнання договору оренди недійсним, не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Під час розгляду апеляційної скарги ТОВ „Видавництво Родовід” заявляло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом м. Києва справи про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2006 № 01/03-06.

Вказане клопотання було відхилено колегією суддів апеляційного господарського суду (див ухвалу від 06.11.2007), оскільки: відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншою справою, що розглядається іншим судом; відповідач  не надав доказів порушення провадження у справі за позовом ТОВ „Видавництво Родовід” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2006 № 01/03-06.

Незважаючи на те, що справа неодноразово відкладалася апеляційним господарським судом, ТОВ „Видавництво Родовід” так і не надало ні ухвали про порушення провадження у справі за позовом ТОВ „Видавництво Родовід” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2006 № 01/03-06, ні рішення суду, яким би вказаний договір був визнаний недійсним.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги, оскільки не вбачається наявності обставин, що свідчили б про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року „Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 у справі № 22/154скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” (01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 29; а/с В-548, м. Київ; код 3210273; ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 7333 грн. 16 коп. основного боргу, 456 грн. 11 коп. пені, 323 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 91 грн. 35 коп. трьох відсотків річних, 82 грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 86 грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво Родовід” (01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 29; а/с В-548, м. Київ; код 3210273; ) 14 грн. 70 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 22/154 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

 

                                                                                          Ропій  Л.М.