УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду  Автономної Республіки  Крим  у складі:                  

                                     Головуючого, судді:                      Чистякової Т.І.

                                     Суддів:                                              Любобратцевої Н.І.

                                                                                               Філатової Є.В.                                          

                                    При секретарі:                                  Савенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг», ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» (далі – ТОВ «Кримстройторг»), ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 30.09.2008 року між позивачем та ТОВ «Кримстройторг» в особі директора ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №11399920000, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит на суму 1857000 грн. зі сплатою 22% річних. Позичальник зобов’язався повернути кредит не пізніше 30.09.2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладені договори поруки. Оскільки терміни повернення наданого кредиту та сплати відсотків за користування не дотримуються, станом на 12 квітня 2010 року заборгованість перед позивачем склала 2900860 грн. 44 коп.  

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2010 року позов задоволено.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати рішення і відмовити в задоволенні позову до поручителів. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не досліджував доказів наявності заборгованості за кредитом, не дослідив належним чином обставин надання кредиту, суму, строк користування ним, не прийняв до уваги те, що у кредитному договорі відсутня повна сума усіх платежів за кредитами, що не давало можливості боржнику і поручителям дати оцінку зобов’язанням, які вони на себе приймають. Також апелянт зазначив, що поручителям були направлені листи з вимогами повернути суму 1998212 грн., тобто покладення судом солідарної відповідальності на поручителів у сумі 2900860 грн. суперечить договору і діючому законодавству, а суд не перевірив обґрунтованість вимог про стягнення цієї суми. На думку апелянта, суд мав застосувати ст. 617 ЦК України, оскільки  у світі  відбулась фінансова криза. Крім ________________________________________________________________________________

        Справа №22-ц/0190/3410/11                               Головуючий у першій  

                                                                                       інстанції, суддя –  Масалигіна Н.С.

                                                                                      Доповідач, суддя –  Чистякова Т.І.

того, апелянт вважає, що суд необґрунтовано не дослідив ті обставини, що у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором був укладений договір іпотеки, відповідно до якого залоговим майном є нерухомість, вартість якої майже у три рази більше суми заборгованості.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення  осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із його обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова  установа надає грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором, а позичальник  зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки .

Із матеріалів справи вбачається, що 30.09.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кримстройторг» в особі директора ОСОБА_8 був укладений договір № 11399920000 про надання кредиту у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 857 000 грн. (а.с.10-15).

Згідно п. 1.3.1. кредитного договору плата за користування кредитом встановлена в розмірі 22 % річних.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 30 вересня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 вересня 2008 р. між  АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 11399920000-П (а.с.16) 30 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 11399920000-П1 (а.с. 17); 30 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 - договір поруки № 11399920000-П2 (а.с. 18); 30 вересня 2008 року між АЖ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 - договір поруки № 11399920000-ПЗ (а.с. 19); 30 верея 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 - договір поруки № 11399920000-П4 (а.с. 20); 30 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 - договір поруки № 11399920000-П5 (а.с. 21).

Відповідно до п. 1.4. Договорів поруки відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені Договором. Терміни сплати кредиту і відсотків встановлені п. 1.2.2. кредитного договору та графіком погашення кредиту, згідно з якими Позичальник зобов'язався кожного місяця сплачувати встановлені вказаним графіком суми по погашенню кредиту.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормами ст. ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають передбачені законом або договором наслідки.  

          В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач ТОВ «Кримстройторг» кредит та відсотки, нараховані за користування кредитом, не сплачувало.  Станом на 12.04.2010 року загальна сума заборгованості склала 2 900 860 грн. 44 коп., з яких: 1 857 000 - заборгованість за простроченим кредитом; 775 091 грн. 17 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 6 499 грн. 50 коп. заборгованість за комісією; 262 269 грн. 77 коп. - штрафні санкції.

За таких обставин, суд  виходячи із вищенаведених норм закону, правомірно стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не дослідив обставин отримання кредиту та доказів наявності заборгованості за кредитом. Факт отримання кредиту не заперечується сторонами,  заборгованість за  кредитним зобов’язанням підтверджується довідкою – розрахунком банку. Посилаючись на неправильність розрахунків, апелянт не надав своїх розрахунків або інших доказів, підтверджуючих ці доводи, та не спростував розрахунків позивача.

Апелянт не заперечує того, що він отримував письмову вимогу банку з пропозицією погасити заборгованість за кредитом на суму 1998212 грн. Зазначена сума була вказана на час  направлення в вимоги 04.04.2009року. Позов до суду було пред’явлено  в липні 2009року.  Частиною другою статті 31 ЦПК України передбачено право позивача протягом усього часу розгляду справи збільшувати розмір позовних вимог. Судом розмір заборгованості стягнуто з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Посилання апелянта на дію світової фінансової кризи, як на підставу для звільнення  від відповідальності за порушення зобов’язання не можуть бути прийняті  до уваги, оскільки, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Разом з тим, ч. 2 вказаної статті встановлено, що не вважається випадком, зокрема,  відсутність  у  боржника необхідних коштів. Фінансова криза не може бути визнана непереборною силою, оскільки вказана подія, за визначенням, не може бути визнана як невідворотною ( це характерно лише для стихійних явищ), так і не має ознаки надзвичайності, враховуючи: можливість виникнення в умовах функціонування ринкової економіки фінансово- економічних криз, які наставали та існували і раніше, повторюються, та в той чи іншій ступіні були, в тому числі, і в Україні на протязі останніх 15-20 років.

Що стосується посилання апелянта на наявність іншого забезпечення кредитного зобов’язання – договору іпотеки, то ці доводи також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, тому вирішувати, який саме спосіб захисту порушеного права застосувати в конкретній ситуації, має сам позивач.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

           Відповідно до  ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального  і процесуального права.

 Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків. Доводи скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді:  Чистякова Т.І.          Любобратцева Н.І.             Філатова Є.В.