копія
Справа 11-501/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Намистюк В.П.
Категорія: ч.1 ст.122; ч.1 ст.296 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Кулеші Л.М., Цугеля І.М.,
з участю прокурора Павлишина В.І.,
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1 –адвоката ОСОБА_2 на вирок Волочиського районного суду від 19 квітня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Волочиського районного суду від 19 квітня 2011 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1 Хмельницької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого Волочиським районним судом 19.10.2009р. за ч.ч.1, 3, ст.185, ст.70, ст.104 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
засуджено: за ч.1 ст.122 КК України - на 2 роки обмеження волі; за ч.1 ст.296 КК України - на 3 роки обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді 3 років обмеження волі.
Відповідно до ст.71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Волочиського районного суду від 19.10.2009р. остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 09.08.2010 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засудженого залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 360 грн. 23 коп. матеріальної шкоди.
За вироком суду 05 липня 2010 року близько 22 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні для охоронців ТОВ "Онікс" в смт. Війтівці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю нецензурно облаяв потерпілого ОСОБА_4, після чого безпричинно побив його, наносячи удари руками і ногами по тілу потерпілого, заподіявши йому середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому 10 ребра правої половини грудної клітки.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і порушення кримінального та кримінально-процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції скасувати і постановити свій вирок, яким ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України виправдати. При цьому вказує на те, що на час порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 ще не пройшло 21 дня з моменту конфлікту і про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень саме середньої тяжкості як обов’язкової ознаки злочину, передбаченого ст.122 КК України, було невідомо. На думку апелянта, суд першої інстанції не дав аналізу всім зібраним у справі доказам, тобто всім фактичним даним, а тому питань, що вирішуються судом при постановлені вироку, зазначених у ст.324 КПК України, не вирішив. Захисник також вважає, що дії ОСОБА_1 вчиненні на ґрунті неприязних відносин з потерпілим, а оскільки грубого порушення громадського порядку та вираження явної неповаги до суспільства не було, то їх слід кваліфікувати як злочин проти особи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, на час порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ч.1 ст.122 КК України у ній вже був акт судово-медичного обстеження від 19.07.2010 року, відповідно до якого виявлений у ОСОБА_4 перелом 10-го ребра є тілесним ушкодженням середньої тяжкості, що з достатністю вказувало на наявність ознак цього злочину. До того ж ні обвинувачений, а ні його захисник постанови про порушення кримінальної справи не оскаржували, а постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого була винесена 12 серпня 2010 року, тобто, коли вже був висновок судово-медичної експертизи від 03.08.2010 року, який підтверджував наявність у потерпілого середньої тяжкості тілесного ушкодження.
У зв’язку з цим доводи апелянта з посиланням на те, що на час порушення кримінальної справи не було достатніх даних, які вказували б на наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин, як і кваліфікація його дій за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених доказах.
Так, за показаннями потерпілого ОСОБА_4 05 липня 2010 року близько 22 години в приміщенні для охоронців ТОВ "Онікс", що в смт. Війтівці, в присутності громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а потім і ОСОБА_9 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, нецензурно вилаявся на його адресу, наніс йому удари руками в обличчя та кілька ударів ногами в груди і плечі, за те, що він зробив йому зауваження у зв’язку з тим, що той після розмови по телефону сильно кинув слухавку.
Такі показання потерпілого підтверджуються дослідженими судом показаннями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з яких видно, що саме ОСОБА_1 кинув телефон, після чого у відповідь на зауваження ОСОБА_4, чому він це зробив, тобто використовуючи незначний привід, нецензурно облаяв потерпілого та наносив йому удари до їх припинення ОСОБА_9
Заподіяння ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження у вигляді перелому 10-го ребра правої половини грудної клітки підтверджується даними висновків судово-медичних експертиз, у тому числі повторної. Відповідно до цих висновків вказане тілесне ушкодження могло утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею по механізму „удар –деформація” (перелом ребра), не виключено в час та за обставин, викладених в наданій документації та матеріалах справи.
Оскільки наведені докази узгоджуються між собою, у зв’язку з чим не викликають сумнівів у їх достовірності, суд дав їм правильну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з умисним заподіянням середньої тяжкості тілесного ушкодження і вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 та КК України.
Покарання ОСОБА_1 за ці злочини, за їх сукупністю та за сукупністю вироків призначене у відповідності до вимог ст.65 КК України.
За таких обставин підстав для скасування вироку в межах апеляції не убачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Волочиського районного суду від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцією захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко