Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 191/3103/24

Провадження №: 2/332/2341/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»/позивач) звернулося до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 направлена за підсудністю до Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору позики № 75463765, укладеного 08.06.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 17 709,28 гривень, з яких:

заборгованість за основною сумою боргу - 5 472,61 грн,

заборгованість за відсотками - 12 236,67 грн.

Між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14.06.2021 укладений договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики від 08.06.2021 № 75463765, укладеним з ОСОБА_1 .

Отже, позивач вважає, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором позики від 08.06.2021 № 75463765 у розмірі 17 709,28 гривень, що складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 472,61 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 12 236,67 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за договором позики не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути заборгованість та судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою суду від 04 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи; в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач в судові засідання 02.10.2024, 13.11.2024 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав, у зв`язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 червня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75463765, відповідно до п. 1 якого Позикодавець (ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») зобов`язується передати Позичальнику ( ОСОБА_1 ) у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с. 7).

Сума позики відповідно до п. 2.1. договору становить 5 500,00 грн. Строк позики: 29 днів (п. 2.2. договору). Визначена договором базова процентна ставка становить 1,99 % в день, знижена процентна ставка: 0,70 % в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою: 2,70% в день, орієнтована річна процентна ставка: 913,04 % річних, орієнтовна загальна вартість позики: 6 610,92 грн. Даний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором аОо0bd7Tml.

Між ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 14 червня 2021 року укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 8,9). До договору факторингу неодноразово укладалися додаткові угоди. Як вбачається з витягу з реєстру боржників від 27.10.2023 № 11 до договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 08.06.2021 № 75463765, сума заборгованості за основною сумою боргу - 5 472,61 грн, сума заборгованості за відсотками - 12 236,67 грн, сума заборгованості разом - 17 709,28 грн. (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 08.06.2021 № 75463765 за період з 27.10.2023 по 30.04.2024, складеної позивачем, розмір заборгованості відповідача за договором позики становить 17 709,28 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 472,61 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 12 236,67 грн (а.с. 14).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ІТС).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору позики між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргового зобов`язання перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним договором позики за договорами відступлення прав вимоги.

Договір позики від 08.06.2021 № 75463765 підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору їх невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув право вимоги до відповідача за договором позики відповідно до договору факторингу.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Тому в силу вказаних вимог матеріального закону суд доходить висновку, що згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти з користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку, наданий йому кредит в строк, передбачений договором, не повернув. За змістом договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати відповідної суми заборгованості за кредитним договором. Після відступлення права вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»», ані на рахунки позивача.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем був сплачений судовий збір у сумі 3 028 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики від 08.06.2021 № 75463765 станом на 30.04.2024 у розмірі 17 709 (сімнадцять тисяч сімсот дев`ять) гривень 28 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 472 (п`ять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 61 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 12 236 (дванадцять тисяч двісті тридцять шість) гривень 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ: 35625014;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя У. В. Блажко