Справа № 287/153/17-ц

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

іменем України

"21" листопада 2024 р.                                смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді:                        Греська В.А.

при секретарі с/з                        Дідус Т.В.

розглянувши в смт Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 року ОСОБА_1  звернулася до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до  ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами)  НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак  НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMITZ, модель SPR24, номер кузова (шасі)  НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний реєстраційний номерний знак  НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами)  НОМЕР_5 , державний реєстраційний номерний знак  НОМЕР_6 та напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMITZ, модель S698, номер кузова (рами)  НОМЕР_7 , 2003 р. в., державний реєстраційний номерний знак  НОМЕР_8 , а також земельну ділянку загальною площею 0,7442 га, кадастровий номер 1824484402:08:004:0002, яка розташована за адресою  АДРЕСА_1 , цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства, оформленої на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №154242 від 16.12.2004 року, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1  та ОСОБА_2 ; визнати право часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824484402:08:004:0002, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної вище земельної ділянки; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаної вище земельної ділянки; здійснити між сторонами поділ майна, передавши: - позивачці ОСОБА_1 у власність майно загальною вартістю 99221 грн., а саме морозильну камеру вартістю 5000,00 грн., холодильник марки «SAMSUNG» вартістю 13850,00 грн., духову шафу електричну марки «SAMSUNG» вартістю 6500,00 грн., пилосос вартістю 1171,00 грн., набір меблів для кухні, комп`ютерний стіл, книжкову шафу, вартість яких складає 23700,00 грн., набір шкіряних меблів для залу (диван та два крісла), вартість яких складає 23000 грн., шафу-купе для дитячої кімнати вартістю 8000,00 грн., набір м`яких меблів для дитячої кімнати «Мегаполіс» вартістю 18000 грн.; - відповідачу ОСОБА_2 передавши у власність майно загальною вартістю 81149 грн., а саме пральну машину марки «INDESIT» вартістю 3299,00 грн., холодильник марки «NORD» вартістю 2500,00 грн., варильну поверхню марки «SAMSUNG» вартістю 4500,00 грн., газовий котел вартістю 11000,00 грн., душову кабіну вартістю 5000,00 грн., електричний котел вартістю 12000,00 грн., шафу-купе вартістю 4100,00грн., набір меблів для гостинної «LEON» вартістю 12500,00 грн., набір меблів для спальні індивідуального виготовлення під замовлення (із натурального дерева) вартістю 22000,00 грн., диван, комод та стілець для комп`ютерного столу, вартість яких складає 4250,00 грн.; стягнути з відповідача на її користь 1/2 вартості вантажного автомобіля/сідлового тягача – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 165941,50 грн.; напівпричепу до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , в розмірі 61633 грн.; вантажного автомобіля/сідлового тягача-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , в розмірі 178193,50 грн.; напівпричепу до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_7 , 2003 р. в., державний реєстраційний номерний знак  НОМЕР_8 , в розмірі 68749 грн. (т. 1 а. с.130-137).

Позивачка вимоги мотивує тим, що з 07.06.2003 року по 12.07.2017 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу вони придбали майно, що зазначене вище, і воно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Угоди про добровільний поділ майна сторони не досягнули.

Позивачка зазначила, що відповідач вантажні автомобілі та причепи без її згоди та відома зняв з реєстраційного обліку та відчужив своїй матері ОСОБА_3 , а тому вони не можуть бути витребувані у нового власника (добросовісного набувача), і вважає за необхідне стягнути з відповідача 1/2 вартості даних транспортних засобів.

Позивачка бажає поділити майно, як зазначила в позові, з врахуванням факту проживання та перебування на її утриманні дочки.

01.02.2021 року цивільну справу №287/153/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна подружжя Олевським районним судом Житомирської області надіслано для розгляду до Ємільчинського районного суду.

       08.02.2021 року суддею Ємільчинського районного суду дану справу прийнято до провадження Ємільчинського районного суду, по справі відкрито провадження, призначено проводити розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

09.04.2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просив провадження в частині позовних вимог про поділ вантажного автомобіля «DAF», д/н НОМЕР_2 , причепа до вантажного автомобіля «DAF» SCHMIZ S698, д/н НОМЕР_9 ; вантажного автомобіля «DAF» XF 95 LS 430, д/н НОМЕР_6 , причепа до вантажного автомобіля «DAF», д/н НОМЕР_10 , закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині поділу земельної ділянки площею 0,7442 га – відмовити; поділити між ними меблі та побутову техніку, які дійсно придбані за час перебування у шлюбі, з урахуванням їх дійсної вартості. У відзиві зазначив, що з 07.06.2003 року перебував з ОСОБА_1 у шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний шлюб було розірвано 16.05.2017 року рішенням Олевського районного суду. Зазначені вище автомобілі є його особистою приватною власністю, оскільки придбані за кошти, отримані в борг для здійснення підприємницької діяльності. Вантажний автомобіль «DAF» моделі XF 95.380 та причіп SCHMIZ моделі SPR 24 були придбані ним вже після припинення шлюбних відносин з позивачкою, а саме 23.03.2017 року, оскільки шлюбні відносини не підтримували більше шести місяців до часу звернення позивачки з позовом про розірвання шлюбу, разом не проживали. Відповідач вважає, що постановою Житомирського апеляційного суду від 03.12.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до нього про визнання майна, а саме зазначених вище транспортних засобів, спільною сумісною власністю, а тому позов в цій частині підлягає закриттю. Відповідач також зазначив, що рішенням Комсомольської сільської ради Олевського району від 18.10.2004 року йому було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства розміром 0,99 га в АДРЕСА_2 , з них: 0,25 га – для ведення та обслуговування житлового будинку та 0,74 га – для ведення особистого селянського господарства. Таким чином вважає, що земельна ділянка загальною площею 0,7442 га належить йому на праві власності на підставі державного акта серії ЖТ №154242, є його особистою приватною власністю, а тому не може бути поділена судом. Відповідач звертає увагу суду на те, що оригінал державного акту знаходиться у позивачки. Щодо позовних вимог в частині поділу меблів та побутової техніки він не заперечує, однак зазначає, що позивачкою не доведено, що всі меблі та побутова техніка дійсно придбані за час перебування у шлюбі, а також нею не підтверджено, що вказане майно є в наявності, оскільки наданий позивачкою акт опису майна не має ніякого правового значення, так як складений не уповноваженими на це особами, місце його перебування та дійсну вартість вказаних меблів та побутової техніки (т. 2 а. с. 2-4).

Згідно копії актового запису про смерть №390 від 26.09.2023 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а. с. 184).

Із матеріалів спадкової справи №111/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 слідує, що до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Романчука А.М. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулися дочка померлого ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 224-242).

Таким чином судом встановлено, що у матеріалах спадкової справи №111/2023 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , міститься заява дочки ОСОБА_4 , датована 29.09.2023 року, та заява матері ОСОБА_3 , датована 30.10.2023 року, про прийняття спадщини після смерті батька, сина відповідно. Оскільки правовідносини, із яких виник спір, допускають правонаступництво, то спадкоємці ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є процесуальними правонаступниками відповідача. Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12.10.2023 року по справі №308/1213/19.

В Постанові від 19.02.2020 року по справі №607/98/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Відповідно до ухвали Ємільчинського районного суду від 18.09.2024 року до участі у справі №287/153/17-ц за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна подружжя залучено правонаступників відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості відповідачів.

16.10.2024 року представник позивачки – адвокат Зарицький М.А. надіслав до суду заяву, в якій просив прийняти відмову ОСОБА_1 від позову в частині визнання вантажних автомобілів та напівпричепів до них, земельної ділянки із кадастровим номером 1824484402:08:004:0002 спільною сумісною власністю подружжя, а також щодо визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної часткової власності (по частці за кожним) на земельну ділянку із кадастровим номером 1824484402:08:004:0002, та закрити провадження у справі у цій частині (т. 3 а. с. 26-28).

Ухвалою Ємільчинського районного суду від 21.11.2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог щодо визнання вантажного автомобіля/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; напівпричіпа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний номерний знак НОМЕР_4 ; вантажного автомобіля/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 ; напівпричіпа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_7 , 2003 р. в., державний номерний знак НОМЕР_8 ; земельної ділянки загальною площею 0,7442 га, кадастровий номер 1824484402:08:004:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також щодо визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної часткової власності (по частці за кожним) на земельну ділянку із кадастровим 1824484402:08:004:0002, площею 0,7442 га, цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 – закрито, в зв`язку з відмовою представника позивачки від позовних вимог.

Крім того, представник позивачки – адвокат Зарицький М.А. надіслав до суду уточнену позовну заяву з урахуванням ухвали про залучення до участі у справі правонаступників відповідача та заяви позивачки про відмову від частини позовних вимог. В даній позовній заяві просив виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність майно на суму 99161 грн., а саме:

- холодильник марки «SAMSUNG», модель KB31FEKNCSA вартістю 13850,00 грн.,

- шафу-купе для дитячої кімнати вартістю 8000 грн.,

- диван «Мегаполіс» вартістю 18000 грн.,

- кухню (набір меблів для кухні), стіл (комп`ютерний), настройку пенал (книжну шафу) вартістю 23700 грн.,

- порохотяг циклонний марки «SAMSUNG», модель VCC6860H3N/XEV, вартістю 1111 грн.,

- набір шкіряних меблів (диван та 2 крісла) вартістю 23000 грн.,

- морозильну камеру вартістю 5000 грн.,

- духову шафу електричну марки «SAMSUNG» вартістю 6500,00 грн.;

Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спільну часткову власність (по частці кожній) майно на суму 81149 грн., а саме:

- диван вартістю 3200 грн.,

- комод горіх вартістю 700 грн.,

- стілець комп`ютерний вартістю 350 грн.,

- м`який кут «Леон» і журнальний стіл вартістю 12500 грн.,

- шафу-купе вартістю 4100 грн.,

- пральну машину марки Indesit, модель PWE7108S(EU), вартістю 3299 грн.,

- холодильник марки «NORD» вартістю 2500,00 грн.,

- набір меблів для спальні вартістю 22000 грн.,

- варильну поверхню марки «SAMSUNG» вартістю 4500,00 грн.,

- електричний котел вартістю 12000,00 грн.,

- газовий котел вартістю 11000 грн.,

- душову кабіну вартістю 5000 грн.;

стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний номерний знак НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_11 , 2003 р. в., державний номерний знак НОМЕР_8 , в сумі 206617,11 грн.;

стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний номерний знак НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_11 , 2003 р. в., державний номерний знак НОМЕР_8 , в сумі 206617,11 грн. (т. 3 а. с. 29-40).

В обґрунтування уточнених позовних вимог представник позивачки зазначив, що ОСОБА_2 відчужив спільне майно подружжя після пред`явлення даного позову і його дії були спрямовані на позбавлення прав позивачки на це майно. Позивачка коштів від такого продажу не отримувала і сам факт продажу суперечить її інтересам, а тому відновлення порушених її прав можливе шляхом стягнення з відповідачів половини ринкової вартості спірних транспортних засобів.

За результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи станом на 14.06.2021 року ринкова вартість вантажного автомобіля марки DAF, модель XF 95.380 склала 266084,64 грн.; напівпричепа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, - 106075,20 грн.; вантажного автомобіля марки DAF, модель XF 95.430, - 316810,60 грн.; напівпричепа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, - не визначено.

Згідно звіту про оцінку транспортних засобів ринкова вартість напівпричепа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, становить 137498 грн.

Представник позивачки зазначив, що для відновлення порушених прав позивачки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає стягненню відповідно до їх часток у спадщині грошова компенсація замість її частки у праві спільної сумісної власності на вказані вище транспортні засоби, а саме половина їх ринкової вартості, що визначена висновком експерта та звітом оцінювача.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 також входять житловий будинок та три земельні ділянки, загальна вартість яких становить 4682977,85 грн. Оскільки ціна позову становить 512455,22 грн., то заявлені вимоги позивачки можуть бути задоволені спадкоємцями відповідача у повному обсязі.

11.11.2024 року до суду від відповідачки ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, зазначивши, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів придбання меблів та побутової техніки саме подружжям за спільні кошти в період перебування у шлюбі, фактичне існування речей та їх вартості на час поділу. Наявний в матеріалах справи акт опису майна не має ніякого правового значення, оскільки складений не уповноваженими особами. Копії товарних та фіскальних чеків не є належними та достовірними доказами, оскільки не містять жодної інформації про особу покупця. Твердження позивачки про те, що ОСОБА_2 погодив запропонований позивачем порядок поділу спільного майна в натурі і не заперечує щодо позовних вимог про поділ меблів і побутової техніки не відповідає дійсності, оскільки у справі містяться його заперечення, щодо яких він просив відмовити у задоволенні позову. ОСОБА_2 також зазначав, що вказана ОСОБА_1 вартість майна є необґрунтованою та безпідставною. Відповідачка ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що транспортні засоби були особистою приватною власністю її сина, оскільки придбані ним за особисті кошти, отримані в борг за розпискою.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивачки надіслав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі відповідно до уточненої позовної заяви, зазначивши, що у відзиві на позов ОСОБА_3 заперечує проти тих обставин, які фактично визнані особою, яку вона замінила, - відповідачем ОСОБА_2 , зокрема щодо поділу рухомого майна (меблів, побутової техніки). Посилання відповідачки ОСОБА_3 на те, що спірні транспортні засоби належали ОСОБА_2 особисто, спростовуються обставинами, що встановлені у постанові Житомирського апеляційного суду від 03.12.2018 року у справі №287/187/17-ц. Доводи відповідачки ОСОБА_3 щодо завищеної вартості успадкованого нею майна є безпідставними. Відповідачка не скористалася своїм правом на спростування оціночної вартості, розрахованої модулем електронного визначення вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, клопотання про призначення судової експертизи не заявлено. Представник позивачки вважає, що відповідачкою ОСОБА_3 не спростовано позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази і пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ксерокопії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_12 від 07.06.2003 року сторони 07.06.2003 року зареєстрували шлюб (Т. 1 а. с. 5). Від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_13 від 07.10.2003 року (Т. 1 а. с. 6).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 16.05.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.06.2003 року відділом реєстрації актів громадського стану Олевського районного управління юстиції Житомирської області за актовим записом №34, - розірвано (Т. 2 а. с. 5-6).

Згідно ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи встановлено, що у травні 2017 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила визнати спільною сумісною власністю майно подружжя, а саме вантажний автомобіль DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; причіп до вантажного автомобіля SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний номерний знак НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 та причіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_7 , 2003 р. в., державний номерний знак НОМЕР_8 , а також визнати недійсними дії відповідача ОСОБА_2 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності зазначених транспортних засобів на ОСОБА_3 , визнати недійсними договори купівлі-продажу зазначених транспортних засобів укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на зазначені транспортні засоби, визнати за ОСОБА_1 право власності на належну 1/2 частину майна у зазначених транспортних засобах та витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння зазначені транспортні засоби.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 25.04.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, при цьому судом встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року вантажний автомобіль «DAF», модель ХF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , причіп до вантажного автомобіля SCHMIZ, державний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузова (рами) НОМЕР_7 , модель 5698, 2003 року випуску, та 18 травня 2016 року автомобіль вантажний «DAF», модель ХF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , причіп до вантажного автомобіля SCHMIZ, модель SPR24. державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова (рами) НОМЕР_3 , 1999 року випуску. Зазначені транспортні засоби були придбані за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах сім`ї та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки їх фінансовий стан дозволяв придбати транспортні засоби за ціною зазначеною в договорах купівлі-продажу. За загальним правилом майно, придбане подружжям, є спільною власністю чоловіка та дружини. В судовому засіданні також було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 уклав договори купівлі-продажу транспортних засобів №1843/2017/419401, №1843/2017/419539, №1843/2017/419458 та №1843/2017/419345  від 15 квітня 2017 року в інтересах матері ОСОБА_3 про продаж автомобіля вантажного «DAF», модель ХF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_14 , про продаж причепу до вантажного автомобіля SCHMIZ, модель SPR24. державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова (рами) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, про продаж вантажного автомобіля «DAF», модель ХF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , про продаж причепу до вантажного автомобіля SCHMIZ, державний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузова (рами) НОМЕР_7 , модель 5698, 2003 року випуску, без письмової згоди ОСОБА_1 (Т. 1 а. с. 106-112).

Згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 03.12.2018 року, яка 03.12.2018 року набрала чинності, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Олевського районного суду Житомирської області від 25.04.2018 року скасоване і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна, придбаного під час шлюбу, спільною сумісною власністю, визнання дій відповідача недійсними, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, припинення права власності, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності на належну 1/2 частину майна. При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 не довів, що спірне майно було його особистою власністю і що отримані від його продажу кошти в розмірі 285328 грн. він витратив в інтересах сім`ї. З урахуванням положень ст.63 СК України суд першої інстанції зробив правильний висновок, що спірне майно набуто під час шлюбу, як спільне сумісне майно подружжя. В даній постанові також зазначено, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів недобросовісності дій ОСОБА_3 при укладенні договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 15.04.2017 року суд першої інстанції безпідставно визнав договори недійсними, витребував рухоме майно у ОСОБА_3 і визнав за позивачкою право на 1/2 частину такого майна, як спільного сумісного майна подружжя. (Т. 1 а. с. 117-120).

За таких обставин суд приходить до висновку, що обставини про те, що спірні транспортні засоби є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також те, що ОСОБА_2 продав дані транспортні засоби ОСОБА_3 без письмової згоди ОСОБА_1 встановлені постановою Житомирського апеляційного суду у цивільній справі та додаткового доказування не потребують.

Разом з тим у своїй Постанові від 23.01.2024 року по справі №523/14489/15-ц Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді справи про поділ спільного сумісного майна подружжя є передусім доведення спрощення чи неспрощення презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Крім того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявленої вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як внаслідок, визначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за такими умовами є саме вимоги про поділ спільного сумісного майна.

У вказаній Постанові Велика палата Верховного Суду у п.72 зазначила: «Оскільки колишня дружина не спростувала презумпцію спільної сумісної власності на квартири, суди попередніх інстанцій правильно розширили режим спільної сумісної власності на це майно. Однак помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідні вимоги про визнання цих об`єктів спільним сумісним майном».

Відповідачами не спростовано презумпцію спільної сумісної власності на спірне майно і суд приходить до висновку, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст.61 СК України).

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України передбачено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Матеріалами справи встановлено, що спадкоємці ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є процесуальними правонаступниками відповідача ОСОБА_2 .

Предметом позову є спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що входить до складу спадщини після смерті останнього.

За життя ОСОБА_2 спірне майно, а саме транспортні засоби, що є спільною сумісною власністю подружжя, продав ОСОБА_3 без письмової згоди ОСОБА_1 , і суд приходить до висновку, що позивачка в даних правовідносинах є кредитором спадкодавця.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №332/24-25 від 14.06.2024 року ринкова вартість вантажного автомобіля/сідлового тягача – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 14.06.2021 року складала 266084,64 грн.; ринкова вартість напівпричепу до вантажного автомобіля марки SCHMITZ, модель SPR24, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , станом на 14.06.2021 року складала 106075,20 грн.; ринкова вартість вантажного автомобіля/сідлового тягача - Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , станом на 14.06.2021 року складала 316810,60 грн. (т. 2 а. с. 190-208); висновку про вартість транспортного засобу до звіту №004/19 від 21.01.2019 року про оцінку транспортного засобу напівпричіп SCHMITZ, модель S698, 2003 року випуску слідує, що напівпричіп SCHMITZ, модель S698, держномер НОМЕР_8 , 2003 року випуску, перебуває у технічно справному стані, ринкова вартість станом на 21.01.2019 року становить 137498 грн. (т.1 а. с. 153-162).

Вказаний вище висновок суд бере за основу вартості напівпричепа SCHMITZ, модель S698, держномер НОМЕР_8 , 2003 року випуску.

За таких обставин суд приходить до висновку, що загальність вартість транспортних засобів становить 826468,44 грн. і для відновлення порушених прав позивачки підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 грошова компенсація замість її частки у праві спільної сумісної власності на вищевказані транспортні засоби, а саме половини їх ринкової вартості.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка ОСОБА_3 не спростувала ринкову вартість спірних транспортних засобів, що перебувають у її власності згідно договорів купівлі-продажу (т.2 а. с. 131-138).

При поділі меблів та побутової техніки суд враховує те, що за життя у своєму відзиві ОСОБА_2 не заперечив проти їх поділу так як про це зазначала позивачка у позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з відповідачів в прибуток держави в дольовому порядку підлягає стягненню судовий збір відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» та ціни позову у розмірі по 2561,98 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 60, 63, 68, 70, 71 СК України, ст.ст. 1216, 1218, 1282 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 158, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність майно на суму 99161 грн., а саме:

- холодильник марки «SAMSUNG», модель KB31FEKNCSA вартістю 13850,00 грн.,

- шафу-купе для дитячої кімнати вартістю 8000 грн.,

- диван «Мегаполіс» вартістю 18000 грн.,

- кухню (набір меблів для кухні), стіл (комп`ютерний), настройку пенал (книжну шафу) вартістю 23700 грн.,

- порохотяг циклонний марки «SAMSUNG», модель VCC6860H3N/XEV, вартістю 1111 грн.,

- набір шкіряних меблів (диван та 2 крісла) вартістю 23000 грн.,

- морозильну камеру вартістю 5000 грн.,

- духову шафу електричну марки «SAMSUNG» вартістю 6500,00 грн.

Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спільну часткову власність (по частці кожній) майно на суму 81149 грн., а саме:

- диван вартістю 3200 грн.,

- комод горіх вартістю 700 грн.,

- стілець комп`ютерний вартістю 350 грн.,

- м`який кут «Леон» і журнальний стіл вартістю 12500 грн.,

- шафу-купе вартістю 4100 грн.,

- пральну машину марки Indesit, модель PWE7108S(EU), вартістю 3299 грн.,

- холодильник марки «NORD» вартістю 2500,00 грн.,

- набір меблів для спальні вартістю 22000 грн.,

- варильну поверхню марки «SAMSUNG» вартістю 4500,00 грн.,

- електричний котел вартістю 12000,00 грн.,

- газовий котел вартістю 11000 грн.,

- душову кабіну вартістю 5000 грн.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний номерний знак НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_11 , 2003 р. в., державний номерний знак НОМЕР_8 , в сумі 206617 (двісті шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 11 коп.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 р. в., державний номерний знак НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 р. в., номер кузова (рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_11 , 2003 р. в., державний номерний знак НОМЕР_8 , в сумі 206617 (двісті шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 11 коп.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в прибуток держави судовий збір в дольовому порядку у розмірі по 2561 (дві тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн. 98 коп. з кожної.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. А. Гресько