ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3585/24 Справа № 185/5837/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року                                                                 м. Дніпро

       Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді         ОСОБА_2 ,

суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022041370000511 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 січня 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно обвинуваченому не визначений розмір застави, також в ухвалі не наведено, чому застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу є неможливим.

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв`язки серед своїх побратимів, які можуть надати йому допомогу з проживанням у м. Павлограді чи м. Дніпрі.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 січня 2025 року.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, яке призвело до загибелі людини, є військовослужбовцем, відсутні відомості щодо наявності у нього міцних соціальних зв`язків, також враховано введений в Україні воєнний стан та те, що обвинувачений є уродженцем м. Селидове Донецької області та має місце реєстрації в Донецькій області.

Від обвинуваченого, захисника та прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв`язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність обвинуваченого, захисника та прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12022041370000511 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 30.05.2022 року до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.

Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 12.11.2024 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В правовій позиції, викладеній у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» зауважено, що «національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою».

Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора були дотримані не в повному обсязі, оскільки постановлюючи ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому не врахував вимоги, передбачені ч.4 ст.182 КПК України, та належним чином не обгрунтував неможливість визначення застави, з урахуванням тривалості перебування обвинуваченого під вартою.

Таким чином, рішення суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого  ОСОБА_7 ухвалено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що, відповідно до ст. 412 КПК України, є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали судом апеляційної інстанції.

Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.ст. 199, 331 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що доводи поданого клопотання є частково обґрунтованими.

Так, колегія суддів вважає, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:

- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, та обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наслідки якого призвели до смерті потерпілого, а також особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем. Окрім того, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;

- незаконно впливати на свідків, які ще не допитані, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, при цьому ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, та йому відомі місця проживання свідків.

Разом з тим, ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення колегія суддів вважає таким, що не доведений прокурором, оскільки з обвинувального акта вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 є раніше не судимим, також прокурором до клопотання не додано документів на підтвердження того, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленому ризику, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв`язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, окрім того, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 зареєстрований в м. Селидове Донецької області.

Твердження захисника, що обвинувачений є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв`язки серед своїх побратимів, які можуть надати йому допомогу з проживанням у м. Павлограді чи м. Дніпрі, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.

Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.

Враховуючи наведене, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.01.2025 року включно.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

       Згідно із ч. 5  ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час (більше 2 років) перебуває під вартою, а також враховуючи обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_7 , та те, що відомості щодо його майна та сімейного стану відсутні, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на 01.01.2024 року встановлено в розмірі 3028 грн, що становить 242 240 грн і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладені на нього обов`язки.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року – задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року щодо  ОСОБА_7 – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 січня 2025 року включно.

Визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.

У разі звільнення ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , року з-під варти під заставу, покласти на нього обов`язки до 10 січня 2025 року: - прибувати до суду у визначений час; - утримуватись від спілкування зі свідками; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

____________                                _________                         __________

ОСОБА_2                         ОСОБА_3 ОСОБА_4