УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 2-200/11

провадження № 61-14620ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гонтар Валерій Миколайович, на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою в якій просила суд видати дублікат виконавчого листа для примусового виконання рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2011 року у справі № 2-200/2011.

Заяву обґрунтовувала тим, що 11 вересня 2013 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2011 року за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було закінчено на підставі пункту першого статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник зазначила, що виконавчий лист не був повернутий стягувачу та на виконанні у Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебуває.

Крім того, посилалася на те, що у 2013 року було знищено архів органу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, а тому вважає, що виконавчий лист

№ 2-200/2011 було знищено помилково також.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Видано стягувачу ОСОБА_2 дублікат виконавчого листа по справі № 2-200/2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину певного віку, починаючи стягнення

з 29 липня 2011 року до виповнення дітям повнолітнього віку.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутність виконавчого документа унеможливлює виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дітей, оскільки оригінал виконавчого листа втрачений, а рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2011 року залишається не виконаним, а також вказав, що строк виконання рішення не сплинув.

01 листопада 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 2-200/2011.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, належним чином не встановлено обставини втрати стягувачем виконавчого листа, внаслідок чого суди дійшли передчасного висновку про доведеність підстав для видачі дубліката виконавчого документа. Крім того, представник заявника зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Судами встановлено, що рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2011 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину певного віку, починаючи стягнення

з 29 липня 2011 року до виповнення дітям повнолітнього віку.

На виконання вказаного рішення Козельщинським районним судом Полтавської області виготовлено та 19 серпня 2011 року видано стягувачу ОСОБА_2 виконавчий лист № 2-200/2011.

Судом апеляційної інстанції встановлено, згідно витягу з реєстру виконавчих проваджень від 24 листопада 2023 року, на виконанні Козельщинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебував виконавчий лист № 2-200/2011 від 19 серпня 2011 року, з 30 серпня 2011 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Постановою державного виконавця Козельщинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 11 вересня 2013 року повернуто виконавчий лист стягувачу за його заявою відповідно пункту першого частини першої статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного станом на вересень 2013 року.

Крім того, з довідки Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 45504 від 21 листопада 2023 року, вбачається, що на примусовому виконанні в Козельщинському ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-200/2011 від 19 серпня 2011 року виданого Козельщинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. 11 вересня 2013 року виконавче провадження було закінчено на підставі пункту першого статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції яка діяла на момент винесення постанови. Станом на 24 листопада 2023 року вищевказаний виконавчий документ до відділу на примусове виконання повторно не пред`являвся.

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Заявник, у свою чергу, повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено надавши відповідні докази.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі № 2-1316/285/11.

В той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження

№ 14-308цс19), якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що виконавчий лист не перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби. Доказів на спростування цього факту суду не надано.

Встановивши, що рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2011 року у добровільному порядку боржником не виконується, виконавчий документ втрачено, а також, враховуючи те, що заява ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа подана в межах строку його пред`явлення до виконання, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви та видачу дубліката виконавчого листа № 2-200/2011.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про скасування та направлення справи для продовження справи є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гонтар Валерій Миколайович, на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 07 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара