Дата документу 20.11.2024Справа № 645/5060/21

Провадження № 1-кп/554/263/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2024 р. м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 209, ст. 257 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , яке мотивоване тим, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які враховувалися під час обрання запобіжного заходу та при продовженні такого заходу судом, продовжують існувати.

На думку прокурора стосовно ОСОБА_9 існують такі ризики:

- може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_9  усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі; крім того, ОСОБА_9 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою:  АДРЕСА_2 , не працюючий, раніше судимий: 08.07.1994 Харківським ОС за ст. 86-1 КК України, до позбавлення полі строком на 11 років з конфіскацією майна, 08.08.2001 на підставі постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова звільнений з іспитовим строком 3 роки; 14.02.2005 Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.187, ст.69, ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України 2001 року, до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, 04.06.2009 на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 1 місць 21 день; 25.12.2014 Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 186 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць 12 днів; 26.07.2017 Київським районним судом м. Харкова, за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.70 КК України 2001 року, до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

- може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено місцезнаходження викрадених грошових коштів у сумі лише 100000 доларів США та 37400 гривень, а частина викрадених грошових коштів залишається не знайденою. Крім того, знаряддя злочину - пістолет, яким погрожували потерпілому ОСОБА_11 , одяг, взуття, маски у яких були одягнені злочинці залишаються не знайденими. Досудовим розслідуванням встановлено, на злочинно добуті грошові кошти ОСОБА_9 , придбав нерухомість у кількості 6 квартир, а також те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_9 в період часу з 02.02.2021 по 08.02.2021 реалізував придбанні зазначені об?єкти нерухомості, виручені при цьому грошові кошти органом досудового розслідування не знайдено. Крім того, на існування даного ризику вказує й те, що під час проведення судового розгляду було встановлено, що на аркушах справи 54-55, 75-77 та 84, у томі з письмовими доказами, які надав прокурор, містяться заміна наданих прокурором оригіналів письмових доказів (протоколи огляду місця події) на їх ксерокопію, крім того, візуальним оглядом DVD-диску, який міститься у конверті на аркуші справи 52, встановлені чисельні подряпини однотипного напрямку у великій кількості, що вказує на його пошкодження. За даним фактом внесені відомості до ЄРДР за №42023220000000252 від 17.10.2023 за ч. 2 ст. 357КК України.

- може незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки ОСОБА_9 обізнаний про місце роботи потерпілих, що є місцем скоєння злочину, обізнаний про місця мешкання свідків, встановлених під час проведення досудового розслідування, які є його колом спілкування, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу обвинувачений зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, раніше засуджений за скоєння кримінальних правопорушень умисно-корисливої спрямованості, що дає підстави вважати схильність ОСОБА_12 до вчинення злочину.

Також прокурором подане клопотання про продовження покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, стосовно ОСОБА_8 :

- може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює, що підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину та має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, крім того він хоча і має місце реєстрації та фактичне місце проживання, але не працює, і неодноразово судимий: 1994 р. за ст. 86-1 КК України до 11 років позбавлення волі із конфіскацією майна, 2005 р. за ч.2 ст. 187, ст. 69 ч.2 ст. 186, ст. ст. 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, 2014 р. за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки 1 місяці 12 днів, 2017 р. за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі;

- може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки під час досудового розслідування було знайдено лише частину викрадених кошів, а злочин вчинений у групі з іншими особами, які на теперішній час перебувають на свободі та залишаються невстановленими. Крім того, знаряддя злочину – пістолет, яким погрожували потерпілому, одяг, взуття, маски, в яких були одягнені злочинці, були не знайдені. Злочинно добуті кошти витратив на придбання шести квартир, і перебуваючи на свободі в період з 02.02.2021 р. о 08.02.2021 р. реалізував придбані об`єкти нерухомості, при цьому кошти виручені від продажу, органом досудового розслідування не знайдені. Крім того, на існування даного ризику вказує і те, що під час проведення судового розгляду було встановлено, що на аркушах справи 54-5, 75-77 та 84, у томі з письмовими доказами, які надавав прокурор, містяться заміна наданих прокурором оригіналів письмових доказів (протокол огляду місця події), на їх ксерокопію; крім того, візуальним оглядом DVD-диску, який міститься у конверті на аркуші справи 52, встановлені численні подряпини однотипного напрямку у великій кількості, що вказує на його пошкодження. За даним фактом внесені відомості до ЄДРСР №42023220000000252 від 17.10.2023 р. за ч. 2 ст. 357 Кк України;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, оскільки він обізнаний про місце роботи потерплого, обізнаний про місця мешкання свідків, встановлених під час проведення досудового розслідування, які є колом спілкування, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинувачений може впливати на вказаних учасників провадження;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно ніде не працює, раніше був засуджений за скоєння кримінальних правопорушень, умисно-корисливої спрямованості, що дає підстави вважати про схильність його до вчинення злочинів;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

Також прокурором подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_10 .

На обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, стосовно ОСОБА_10 :

- може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки: ОСОБА_13 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; крім того ОСОБА_13 постійного місця мешкання у м. Харкові не має, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше судимий за скоєння аналогічного умисного корисливого особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі, яке ОСОБА_10 відбував у місцях позбавлення волі, також стосовно ОСОБА_10 на даний час в Ленінському районному суді м. Полтава перебуває на розгляді обвинувальний акт за його обвинуваченням за ч.3 ст.28 п.п.3, 6, 11, 12, 13 4.2 ст. 115, 4.3 ст. 146, ч.3 ст.289, ст. 15 4.3 ст.289 КК України;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено місцезнаходження викрадених грошових коштів у сумі лише 100000 доларів США 37400 гривень, а ОСОБА_10 скоїв злочин у групі з невстановленими у ході досудового слідства особами, які на теперішній чає перебувають на свободі та залишаються невстановленими, частина викрадених грошових коштів залишається також не знайденою. Крім того, знаряддя злочину – пістолет, яким погрожували потерпілому ОСОБА_14 одяг, взуття, маски у яких були одягнені злочинці залишаються не знайденими. Таким чином є підстави вважати, що є імовірна можливість, що у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу обвинувачений зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, на існування даного ризику вказує й те, що під час проведення судового розгляду було встановлено, що на аркушах справи 54-55, 75-77 та 84, у томі з письмовими доказами, які надав прокурор містяться заміна наданих прокурором оригіналів письмових доказів (протоколи огляду місця події) на їх ксерокопію, крім того, візуальним оглядом DVD-диску, який міститься у конверті на аркуші справи 52, встановлені чисельні подряпини однотипного напрямку у великій кількості, що вказує на його пошкодження. За даним фактом внесені відомості д ЄРДР за №42023220000000252 від 17.10.2023 за ч. 2 ст. 357 КК України.

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, оскільки ОСОБА_13 обізнаний про місце роботи потерпілого, що є місцем скоєння злочину, обізнаний про місця мешкання свідків, встановлених під час проведення досудового розслідування, які є його колом спілкування, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінальної провадження;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_10 офіційно не працює, раніше був засуджений за скоєння кримінального правопорушення умисно- корисливої спрямованості, що дає підстави вважати схильність ОСОБА_10 вчинення злочинів.

       Крім цього, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_10 були порушені покладені на нього ухвалою суду від 05.08.2024 р. обов`язок здати на зберігання до компетентного органу документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Обвинувачений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_5 заперечували з приводу клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_9 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання. Зазначив, що вже близько 3,8 років утримується під вартою. Умови тримання його під вартою є неналежними, вважає що його права під час тримання під вартою порушуються. Крім того, просив врахувати обставини, які характеризують його позитивно, як людину, яка не є суспільно небезпечною, має постійне місце проживання та реєстрації, має неповнолітнього сина 2009 р.н., що він, зареєстрований як фізична-особа підприємець, а тому у нього є джерело для існування.

Крім того, зазначив, що 24 жовтня 2024 р. ЄСПЛ ухвалив рішення по справі «Подоліч та інші проти України» за номер 12994/23, яким задовольнив заяву ОСОБА_9 та констатував порушення ст. 5§ 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а саме, даним рішенням встановлено порушення тривалості перебування ОСОБА_9 під вартою, та стягнуто з держави Україна відповідну компенсацію на його користь, тому просив прийняти дане рішення до уваги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявила клопотання про зміну запобіжного засобу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, а в разі якщо суд прийде до висновку про неможливість змінити запобіжний захід, просить визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених законом. Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу захисник зазначила, що продовжуючи ОСОБА_9 строк тримання під вартою та зазначаючи такий ризик, як перебування його у розшуку, суд робить передчасний висновок про це, так як рапорт оперуповноваженого ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області не є процесуальним рішенням про оголошення розшуку підозрюваного в розумінні закону.

У резолютивній частині рішення слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 р. справа 645/5140/20 про надання дозволу слідчому СП ВП №2 Харківського РУП ГУНП в Харківській області на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що метою його проведення є встановлення місця знаходження підозрюваного ОСОБА_9 .

Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12020220460001704, що є додатком до обвинувального акту (а.с. 37-70 т. 1), процесуальне рішення у вигляді постанови прокурора чи слідчого про оголошення розшуку ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні не приймалось.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 розділу 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, по кримінальному провадженню внесеному 03.098.2020 за №120202204600001704, що міститься в матеріалах справи, відомості про оголошення розшуку ОСОБА_9 відсутні.

З огляду на вище викладене, ризик переховуватися ОСОБА_9 від органів досудового розслідування чи суду спростовується зазначеними вище письмовими документами, які вже досліджені судом.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вже втратив свою актуальність. Досудове розслідування закінчено у липні 2021 року, сторона обвинувачення здійснила всі слідчі і розшукові дії, які вважала за потрібне для пред`явлення обвинувачення та направлення обвинувального акту до суду. Наразі прокурором передано суду для дослідження всі письмові докази, які зберігаються в Октябрському районному суді м. Полтава, речові докази перебувають на зберіганні у ВП №2 ГУНП в Харківській області. ОСОБА_9 не має доступу до цих доказів, відповідно не може їх спотворити чи знищити.

ОСОБА_9 навпаки сприяв досудовому розслідуванню, 21.01.2021 р. в квартирі по АДРЕСА_3 , проведено обшук, під час якого ОСОБА_9 добровільно видав речі і документи, які цікавили слідчих. Через тиждень, а саме, 28.01.2021 р. його допитано в якості свідка про що зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування (п. 197 реєстру досудового розслідування, а.с. 33, т 1). Маючи реальну можливість уникнути переслідування протягом тижня ОСОБА_9 не здійснив навіть такої спроби.

З урахуванням викладених фактів, які підтверджуються письмово, обґрунтування прокурором існування заявленого ризику є непереконливим.

Будь-якого незаконного впливу на потерпілих, свідків ОСОБА_9 не здійснював, і прокурором не надано доказів його існування, а тому продовжувати стверджувати про існування такого ризику є безпідставним.

У ОСОБА_9 відсутній мотив на вчинення впливу, оскільки потерпілий ОСОБА_14 під час його допиту в суді не вказав на ОСОБА_9 , як на особу, яка відносно нього наносила тілесні ушкодження чи як на особу причетну до інкримінованого правопорушення.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то такий ризик можна застосувати до будь-якої особи, навіть до раніше не судимої, але ОСОБА_9 має намір працевлаштуватись.

Разом із клопотанням про зміну запобіжного заходу адвокат надала суду копія гарантійного листа від фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 про готовність працевлаштувати ОСОБА_9 на посаду підсобного робітника. Крім того, така заява подавалася до суду раніше, такі гарантовані листи надавались суду разом із характеристикою.

ОСОБА_9 має соціальні зв?язки, в нього є син - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким він підтримує спілкування, він має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 .

Також просила звернути увагу, що ОСОБА_9 вже більше трьох років перебуває під вартою без застосування будь-яких альтернативних запобіжних заходів, які передбачені КПК України, а це фактично перетворюється на відбування міри покарання.

Обвинуваченим ОСОБА_10 заявлено клопотання про зміну цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на домашній арешт в нічний час. Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05.08.2024 р. відносно нього змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та ухвалою від 30.09.2024 р. продовжено цілодобовий домашній арешт.

       Зазначив, що йому потрібно лікувати тяжкі хронічні захворювання, а тому вдень потрібно залишати місце проживання. Крім того, надав суду рішення ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.10.2024 р., яким йому було відмовлено у призначенні пенсії через відсутністю необхідного пенсійного віку, а також надав довідку про те, що він перебуває на обліку як безробітній в Харківській філії Харківського обласного центру зайнятості з 21.10.2024 р. Надав до суду довідку ЦНАП Новобоварського району м.Харкова від 07.10.2024 р. №6331-5003480415 про взяття його на облік як внутрішню переміщену особу за місцем фактичного проживання АДРЕСА_4 .

Крім того, надав суду підтверджуючі документи про те, що з 14.10.2024 р. по 12.11.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також ним виконано обов`язок про здачу на зберігання закордонного паспорта, відповідно до ухвали від 30.09.2024 р.

Крім того, зазначив, що основною підставою для зміни його запобіжного заходу є те, що він бажає працевлаштуватися, а перебування під цілодобовим домашнім арештом позбавляє його такого права, при цьому йому надано центром зайнятості направлення на працевлаштування №20392408060032001 від 25.10.2024 р.

Захисник ОСОБА_6 підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_4 не заперечували з приводу продовження покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_8 , пояснили, що виконали покладений на обвинуваченого обов`язок здати на зберігання до компетентного органу закордонний паспорт ОСОБА_8 , про що надали суду підтверджуючі документи, заперечували з приводу клопотання прокурора щодо інших обвинувачених, підтримали клопотання обвинувачених.

Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення клопотання обвинувачених, наполягали на продовженні строків тримання під вартою та продовженню строків цілодобового домашнього арешту, в запереченнях на клопотання ОСОБА_9 зазначили, що рішення ЄСПЛ не є достатньою підставою для застосування до нього альтернативних запобіжних заходів, а клопотання ОСОБА_10 не є обґрунтованим так як ризики, які наведені у клопотанні прокурора, є такими, що не дозволяють змінити запобіжний захід.

Доводи суду щодо заявлених клопотань.

Суд, заслухавши думку учасників справи, прийшов до наступних висновків.

Вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, одночасно визначити ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн. Крім того, на обвинуваченого у разі внесення застави, слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України, а в задоволені клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання відмовити, оскільки продовжують існувати підстави, які враховувалися для обрання запобіжного заходу на досудовому слідстві і продовжені даного заходу, і які на даний час не змінилися.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_10 суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити частково. Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною покидати місце проживання у визначений період часу за адресою: АДРЕСА_4 в період часу з 23:00 до 06:00. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Продовжити відносно ОСОБА_8 дію обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки існують підстави та ризики, які враховувалися для встановлення цих обов`язків при обранні діючого запобіжного заходу в вигляді особистої поруки.

Правове обґрунтування таких висновків полягає в наступному.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у цьому Кодексі, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені у даній нормі закону.

За змістом ч.1 ст. 194, ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України підставами для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового провадження є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; доведення прокурором того, що обставини, на які він послався у відповідному клопотанні і які доведені у судовому засіданні виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри, то суд зазначає, що, як у ході застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у ході вирішення питання про продовження строку його тримання під вартою судом робились висновки у питанні про обґрунтованість підозри, відповідні рішення судів не змінені та не скасовані, а тому висновки, які судами були зроблені у відповідних ухвалах є обов`язковими для врахування при подальших розглядах. Щодо обґрунтованості обвинувачення, то такі висновки суд має право зробити виключно під час ухвалення вироку на підставі аналізу і оцінки досліджених у ході судового розгляду доказів.

Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, які б виправдовували позбавлення волі. Саме тому, суд повинен перевірити чи виправдовують обставини продовження тримання під вартою.

Квазі-автоматичне продовження утримання під вартою суперечить гарантіям, викладеним у статті 5§ 3 (Тейс проти Румунії § 40). Тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов`язок доводити наявність підстав для її звільнення (Биков проти росії §64).

Щодо наявності ризиків, зазначених прокурором у клопотаннях про продовження запобіжних заходів, то на думку суду є підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачені можуть ухилитися від суду або вичинити нові злочини, із урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких особи обвинувачуються, та наявних у них судимостей.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, оскільки обвинувачені обізнані про місце їх проживання, і свідки ще судом не допитувалися, то на думку суду такий ризик на даній стадії судового розгляду ще зберігається.

Між тим, суд вважає, що на даний час не доведено наявності таких ризиків як, можливість незаконно впливати на потерпілого, оскільки останній допитаний в судовому засіданні, а факт погрози на його адресу належними доказами не підтверджений і сторона захисту доводить в установлений законом спосіб необґрунтованість та недопустимість наданих суду доказів на підтвердження даного факту.

Щодо наявності таких ризиків, які наведені прокурором у клопотанні, як можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та не знайдені до даного часу, то суд зазначає, що доказів на підтвердження таких ризиків суду стороною обвинувачення не надано. Так, досудове розслідування завершено, більш як три роки пройшло з моменту вчинення інкримінованого злочину, письмові докази прокурором надані суду, і на даний час не доведено, що стороною обвинувачення вживаються заходи щодо відшукування інших доказів.

Виходячи з положень ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з положень ст. 331 та ст. 194 КПК України, суд під час розгляду клопотання про продовження строків тримання під ватою зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд звертає увагу та той факт, що доводи та оцінки щодо обґрунтованості заявлених прокурором ризиків судом повторюються в кожній ухвалі за клопотанням прокурора про продовження запобіжних заходів, і незважаючи на відхилення судом окремих ризиків, на які посилається прокурор, за їх недоведеністю, при відсутності зміни обставин щодо даних ризиків, прокурор продовжує формально копіювати їх у кожному наступному клопотанні про продовження строків запобіжних заходів.

У сукупності з усіма доводами та нормативними обґрунтуваннями суд вважає, що продовження ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним, оскільки існують підстави та ризики, які враховувалися для обрання запобіжного заходу на досудовому слідстві і які були враховані при продовжені запобіжного заходу, доказів, які б свідчили про зменшення ризиків, або про існування обставин, які б дозволили суду зробити висновок про необхідність змінити запобіжний захід, на даний час суду не надано. З цих підстав необхідно відмовити у задоволені клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу.

По ОСОБА_9 є всі підстави вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі розгляду справи, у тому числі, особистого зобов`язання, не можуть бути достатніми для запобігання встановленим ризикам. Так як ОСОБА_9 має чотири судимості, остання з яких за ст. 187 КК України. Крім того, як вбачається з рапорту о/у СКП ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10.02.2021 р., якою надано дозвіл на затримання останнього, та ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.05.2021 р. про проведення обшуків з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_9 по місцю його проживання у м.Харкові, ОСОБА_9 переховувався від органу досудового розслідування і відповідно до протоколу від 15.05.2021 р. останній був затриманий у м.Чернігові на підставі ухвали суду. Доказів на спростування цієї інформації суду не надано. І хоча офіційно ОСОБА_9 у розшук не оголошувався, але є достатньо вагомі аргументи вважати, що він може переховуватися від суду у разі обрання такого запобіжного заходу до нього, як особисте зобов`язання.

Судом встановлено, що обвинувачений обвинувачується в скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочину.

При вирішенні заявлених клопотань суд враховує положення ст.ст. 177, 178, 182, 183 КК України та крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, оцінює та враховує на підставі наданих сторонами матеріалів, у сукупності всі обставини справи, у тому числі, перераховані у ст. 178 КПК України.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у цьому Кодексі, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

На думку суду відсутні на даний час достатні підстави, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання, між тим, враховуючи положення ч.4 ст. 183, ст.ст.177, 178 КПК України, поймаючи до уваги тривалість тримання обвинуваченого під вартою (близько 3 років та 4 місяців) і тривалість розгляду даного кримінального провадження, дані ризики зменшилися і суд може визначити розмір застави в даному кримінальному проваджені, що буде співмірне та достатнє для забезпечення виконання обвинуваченого його процесуальних обов`язків.

Суд зазначає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ст.8 Конституції України, ст. 8 КПК України), рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні, тому обов`язковими для виконання, особливо, якщо заявником є обвинувачений у даному кримінальному провадженні.

При цьому суд враховує практику ЄСПЛ (рішення у справі «Графа проти Мальти», «Мангурас проти Іспанії») з метою дотримання стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині вирішення питання про доцільність продовження тримання під вартою та визначення розміру застави співмірного із здатністю особи сплатити необхідну суму.

Принцип пропорційності передбачає необхідність встановлення рівноваги між важливістю забезпечити негайне виконання зобов`язання та важливістю права на свободу в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ Сааді проти Сполученого Королівства).

Також суд окремо зазначає, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Подолич та інші проти України» (заява №12994/23) від 24.10.2024 року констатовано порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового слідства та не вивчення можливості застосування іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та визначена сума компенсації моральної шкоди у розмірі 6 950 євро, які належить сплатити державі Україна обвинуваченому ОСОБА_9 .

Щодо клопотань прокурора про продовження дії обов`язків ОСОБА_8 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та продовженню ОСОБА_10 цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, суд зазначає наступне.

Проти продовження обов`язків ОСОБА_8 жодний учасник не заперечував та на даний час всі наявні у суду дані свідчать про виконання останнім покладених на нього обов`язків.

З моменту звільнення ОСОБА_10 з під варти і застосування до нього домашнього арешту 05.08.2024 р., останній не порушував обов`язку прибувати до суду за кожною вимогою, відсутні належні докази і того, що він порушував обов`язки, покладені на нього за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 05.08.2024р. Проте, є підстави вважати, що на даний час обвинувачений обмежений в реалізації його права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантованого ст. 43 Конституції України, так як у призначені пенсії йому відмовлено у зв`язку з відсутністю у нього необхідного пенсійного віку, а працювати і вільно вибрати рід діяльності та заробляти він позбавлений можливості через встановлений йому цілодобовий домашній арешт.

Відомості щодо проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 на час зміни запобіжного заходу не викликали сумнівів ні у прокурора ані у суду, оскільки дані відомості підтверджені матеріалами кримінального провадження, а саме, ухвалами суду про обшуки та протоколами обшуків за місцем його проживання: АДРЕСА_4 .

З приводу посилання прокурора на те, що обвинуваченим ОСОБА_10 не здано паспорт до відповідних органів, встановлено, що даний обов`язок по здачі паспорти обвинуваченим було виконано.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 193-199, 331 КПК України,-

ухвалив:

Задовольнити клопотання прокурора та продовжити відносно ОСОБА_17 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Полтавський слідчий ізолятор» строком до 17.01.2025 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання відмовити.

Задовольнити клопотання обвинуваченого захисника ОСОБА_17 – адвоката ОСОБА_5 про визначення розміру застави.

Визначити обвинуваченому ХаджиніколауВікторіоЛакісу альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р  НОМЕР_1 , МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім?я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_17 такі обов?язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити відносно ОСОБА_8 покладені ухвалою Октярського районного сулу м. Полтави від 13.04.2023 р. обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду на першу про те вимогу;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або перебування,за наявності місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні поза межами судового засідання;

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_10 цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю задовольнити частково.

Задовольнити клопотання ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на домашній арешт з забороною покидати місце проживання у визначений період часу – задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 в період часу з 23:00 до 06:00 строком до 20 січня 2025 р. включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 в період часу з 23:00 до 06:00 без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

Копію ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання ВП №1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області (місцезнаходження: вул. Любов Малої, 45, м. Харків).

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення, з питань пов`язаних виконання покладених на нього обов`язків.

Ухвала суду може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під варто протягом п`яти днів з дня її оголошення через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1