Справа № 145/1991/24

Провадження №3/145/881/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 с-ще Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на утриманні має двох неповнолітніх дітей, 10.10.2024 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 о 13:04 год в с. Колюхів Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем "ВАЗ 21013", д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати транспортними засобами, оскільки не отримував посвідчення водія у центрах МВС, повторно протягом року, чим порушив п.2.1 "а" ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, пояснив, що посвідчення водія у нього немає та він його ніколи не отримував. При цьому має водійський стаж 45 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважаю, що вина  ОСОБА_1  у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується його поясненнями наданими безпосередньо в судовому засіданні, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 650239 від 31.10.2024, відеозаписом з бодікамери № 798103, довідкою виданою ПОГ СВГ ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції В.Чернатою (а.с.5) згідно з якою посвідчення водія ОСОБА_1 не отримував та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 10.10.2024 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 3400 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1а ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП, зокрема, повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з подальшими змінами, встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, визнаю їх належними та допустимими, оскільки вони відповідно до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Суд, оцінивши зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Під час призначення виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд відповідно до ст. 34 КУпАП установив обставину, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення - це щире розкаяння винного. Обставин, що відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення суд не встановив.

Отже, аналізуючи матеріали справи, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення ПДР України, з метою попередження вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до нього застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.

Щодо позбавлення права керування суд зазначає таке.

Конституційний суд України в пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним".

Також ЄСПЛ у рішенні в справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Водночас у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність під час розгляду цієї справи застосувати правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 відповідно до якої позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Саме з цих причин суд дійшов висновку про позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 незалежно від того, чи мав він на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 126, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, які стягнути на р/рахунок № UA418999980313080149000002001, призначення платежу: 21081300; серія ААД номер протоколу 650239, одержувач: ГУК у Вінницькій обл./Він об./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подвійний розмір штрафу в сумі 81600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн. на р/р №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ 22030106, банк одержувача - Казначейство України, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя                                 Іванець В. Д.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.