Справа №443/2023/24

Провадження №3/443/928/24

ПОСТАНОВА

іменем України

25 листопада 2024 рокусуддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 123 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2024 року о 06:50 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вул.Шевченка, 124 в м.Ходорів, Стрийського району Львівської області виїхав на залізничний переїзд під час увімкненого забороненого сигналу світлофора. Відтак, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 20.5 «в» Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав письмові пояснення, згідно яких просить провести судове засідання без його участі. Також повідомляє, що 27.10.2024 він із своєю сім`єю повертався додому із Закарпатської області, де його дитина перебувала в таборі відпочинку для дітей постраждалих від війни. Приблизно о 07.00 год. в м.Ходорів на автодорозі М12 його автомобіль наздогнали та зупинили співробітники поліції та пред`явили йому злісне порушення ПДР в тому, що він перетнув залізничне перехрестя на червоне світло світлофора, з чим він не згоден. Зазначає, що коли він під`їхав до залізничного перехрестя загорілося червоне світло світлофора та спрацювала звукова сигналізація, він зупинився перед світлофором, опустився шлагбаум, через деякий час проїхав тепловоз на дальній колії, виключилась звукова сигналізація та піднявся шлагбаум, після чого він почав підкачуватись до залізничної колії, щоб впевнитись у безпеці переїзду. Він не відмовляється від того, що світлофор ще не виключився повністю та декілька разів мигнув, але він впевнений, що перетинав залізничні колії на вимкнений світлофор, при піднятому шлагбаумі та при вимкнутій звуковій сигналізації. Його дії жодним чином не могли спричинити якусь шкоду, та він не бачить злісного правопорушення та вважає себе не винним.

Також зазначає, що як видно із фото-роздруківки залізничного перехрестя, є значна відстань від світлофора до колії, а відтак він фізично не міг перетнути колії після підняття шлагбауму. Також доводить до відома, що відео фіксацію поліції він не сприймає як доказ по тій причині, що працівник поліції представив йому на ознайомлення відео правопорушення о 07.23 год, де на відео час 07.49 год., та відео було на особистому телефоні поліцейського, а не на робочому планшеті.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 123 КУпАП адміністративним правопорушенням є в`їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено правила дорожнього руху.

Згідно п. 20.5 «в» Правил дорожнього руху, рух через переїзд забороняється, якщо увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.123 КУпАП доведеною повністю.

Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №159945 від 27.10.2024 року;

-відеозаписом події на CD-диску, з якого вбачається, що 27 жовтня 2024 року о 06:50 год., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вул.Шевченка, 124 в м.Ходорів, Стрийського району Львівської області виїхав на залізничний переїзд під час увімкненого забороненого (червоного) сигналу світлофора.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Що стосується доводів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про те, що долучений відеозапис не є належним доказом, суд зазначає наступне.

У п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис події був досліджений під час розгляду справи, дає можливість повно відтворити події, яка мала місце 27.10.2024 року, та встановити обставини, що підлягають доказуванню, поведінка особи, яка склала протокол була спрямована на виконання свого обов`язку щодо збирання доказів, і таке джерело доказів, як показання технічного засобу, що має функції відеозапису, передбачено статтею 251 КУпАП.

Той факт, що час на відеофайлі, який міститься на CD-диску, не відповідає часу, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №159945 від 27.10.2024 року не може свідчити про неналежність та недопустимість такого як доказу, оскільки таке відео здійснено та долучено уповноваженою особою до протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксовані на такому обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, тобто відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, враховуючи застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №159945 від 27.10.2024 року у встановленому законом порядку, вказаний відеозапис суд визнає належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки на даному відеозаписі зафіксовано те, що 27.10.2024 року водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вул.Шевченка, 124 в м.Ходорів, Стрийського району Львівської області виїхав на залізничний переїзд під час увімкненого забороненого сигналу світлофора

В даному випадку суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.123 КУпАП.

Одночасно, суд критично оцінює та відхиляє пояснення ОСОБА_1 , оскільки під час розгляду справи не надано суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та такі повністю спростовуються наведеними вище доказами, які не викликають жодного сумніву.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є адміністративне стягнення у виді штрафу без оплатного вилучення транспортного засобу.

Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст. 221, 275-280, 283-287КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.123 КУпАП  та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі ДСА України 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених  статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                                                С.І. Сливка